Головна

Слово – зброя!

Небесна сотня...

Ти бачив як Ангели в Небо летіли?
Так-так, саме в Небо а не навпаки… 
Від пострілів влади отак відлітали
До Бога назавжди вкраїнські сини.

Їх кров залишилась не там на Майдані,
А на руках всіх провладних  катів,
А сльози батьків потечуть ніби ріки
На всі покоління до «сьомих колін».

Сьогодні не в силі і сильні змовчати
Бо кожного серце від болю кричить
Коли на Майдані відспівують СОТНЮ
Що в вічність у славі до Бога летить.

Матусі гордіться своїми синами –
Бо душу і тіло зложили своє
За волю народу,  що їх не забуде
Бо слава козацького роду живе! 

«І знову смерть, арешти й стогін…»

І знову  смерть,  арешти й стогін,  
Бо під Лихим хитнувся трон –
Він здатен запалити й Небо
Аби свою не лити кров…

За для «Сімї» й її достатку
Він розіпне і спопелить –
Черпає сили мабуть з пекла
Хоч сам туди і не спішить…

Він пекло творить тут народу,
Ще й про терор чомусь твердять,
Бо тільки тих насправді чує,
Що ніби пси покірно сплять…

Силовиків своїх насправді
На свій народ вже нацькував
Не побоїться навіть Бога,
Й Його б в кайдани закував…

Про мир і спокій про покору
Кремлівський нам глаголить шут,
А до Майдану бісів кличе
Що вже смертельний носять кнут.

Вічна слава Героям!

Слава, слава, слава - била крильми над оцим почорнілим Майданом.

Слава, слава, слава хвилями несла маленький човник із блідим схололим пташеням.

То не човник плив – то труну несли,

То не пташенятко у ньому лежало – то тіло біле молодого хлопчика, красивого і мудрого, хороброго і люблячого, несли хоронити. Він любив свою Україну, він вірив у свою країну щасливого сонця. А нині пливе його тіло прострілене над головами скорботного люду, а душа його пливе під зорями і просить – люди, боріться, станьте щасливим народом, я ж недаремне вмирав.

Ювілей трьохмісячного героїзму й болю

Рефлексії в час Української Революції –  українського "МАЙДАНУ"

Вчора виповнилося рівно три місяці, як 21 листопада 2014 р.Б., у день святого Архистратига Михаїла, Україна встала на боротьбу зі злом. Як колись Архангел Михаїл виступив проти ангелів, що образили Бога, так і Україна повстала проти тих, хто попираючи всі Божі Заповіді, творив тотальне зло у всіх сферах народного і державного життя України.

Тривожні, повні небезпек і болю наступили дні, проте силу народного спротиву ніщо вже не могло зупинити. Постав Майдан… Феномен, якого не бачив світ!

Репресивні заходи й залякування, злочинні напади на активістів Майдану, побої, катування і вбивства кращих синів і дочок України не могли стримати хвилю народного гніву. Народне терпіння переповнило всі вінця – і вилилось могутньою рікою непокори.

«Все частіше у спину: "Ти ж дівчина...»

Все частіше у спину: "Ти ж дівчина,
А не мрієш про квіти й Америку!"
Я люблю батьківщину скалічену
На таких у вас кажуть "бандерівка"..

Цього року всі ходять у синьому,
Та в повстання два інші відтінки
Я з дитинства її бачу сильною - 
Україну - нескОрену жінку

Головне - залишитись людиною
Там де можуть убити й за слово.
Незалежність вже стала примхливою -
Вона хоче коктейлів і крові

І насправді це всіх нас стосується
Навіть тих, кому "так нецікаво".
Де майбутнє зі смертю цілується,
Там народиться сильна держава...

«Небесна сотня – життя нашого лелека…»

Небесна сотня – життя нашого лелека.
Небесна сотня – з нами ти і так далеко.
Прийдешній ранок із тобою голубіє
Небесна сотня – України чисті мрії.

У гідності життя за Україну,
Сльозою умивається калина
І обіймають небеса, цілують в чоло…
Небесна сотня! Не забути ВАС ніколи!...

22.02.2014 Людмила Яцура

«Герої не вмирають!!!...»

Герої не вмирають!!!
Нема їм забуття…
У маках розцвітають
І птахами летять...

Шумлять нам яворами,
Барвінками цвітуть,
На цій землі всі з нами,
Їх променистий путь.

Умиється калина
Сльозою гіркоти
І запита дитина:
«Татусю! Де ж це ти?..»

І засрібліють скроні
У матерів, дружин
Від втрати… Де коханий?
Де ти кровинко, син?

І небо яскравіше
Від нових там зірок,
Любов землі – найбільша
У гідності їх крок.

Вогню не згасне пам’ять…
Прийдешній цвіт надій...
Герої разом з нами
У веснах журавлів...

«Я бачив смерть. Від снайперської кулі...»

Я бачив смерть… Від снайперської кулі
Упав й навік затих мій друг і брат…
Спинилась мить між завтра і минулим
Шумів й свистів навкруг смертельний град

Спинився крик у висохшому роті
Спинились сльози в втомлених очах
Спинилось серце… лиш лунали кроки
А хлопці падали … і падали навзнак

Страшний був ранок…постріли прицільні
Сміливі вчинки і незламний дух
Десятки вбитих … та ряди знов щільні
Тут кожен патріот і кожен – друг

Ми стоїмо, бо нація - єдина
Ми боремось, бо досить нас гнобить
Ми українці, й в цьому наша сила
Держава наша вільно мусить жить!

«Капає, капає, капає кров…»

Капає, капає, капає кров,
Постріл лунає знову і знов,
Очі закрилися, зблідли вуста,
В небо злітає душа молода.

Хлопці на руки його підняли,
– Друже не здайся,тримайся,живи,
Ледь посміхнувся, він тихо шептав,
– Я Батьківщину свою захищав.

Сльози не втримав зрілий борець,
– Синку, тримайся, ще не кінець,
Та хлопець не чує, лине до хмар,
Життя за Вкраїну поклав на вівтар.

Олена Равчук

Розкажи, за який ти мир

Зачинившись на сто замків
Від народу – чи від тюрми? –
Через спини силовиків
Розкажи, за який ти мир.

Вже вмирають – і ще помруть
В найкрасивішому із міст?
Вимиваючи кров із рук,
Розкажи нам про компроміс.

Ти собі себе залишив.
Зупиняєш війну? Якби ж.
А під запах горілих шин
Ти, напевне, спокійно спиш?

Не пече тобі та межа,
Що розділює нас – і «їх»?
Ми не чуєм, як тобі жаль,
Бо відспівуємо своїх.

Ріки крові уже течуть.
На країні – вогненний шов.
Дзвони дзвонять – щоб ти почув.
Дзвони дзвонять – щоб ти пішов.

«Беркуте, спинись, не стріляй...»

Беркуте, спинись, не стріляй!
Розгубив ти, людську подобу.
Почуй,заклинаю я-був
Сином  цього ж ти  народу...

Але знаєш, ти ним лиш був!
Тепер ти посланник аду,
Люди гинуть за свій народ,
Ну а, ти, захищаєш владу...

Що чекає на твоїх дітей?
Кого ти,кого захищаєш?
Що на тебе тепер вже жде?
Невже це ти не уявляєш?

У тебе тут тато,мама,
Тут твоя живе родина,
У школу,садочок ходить
Із іншими твоя дитина...

І як тому синові чути,
Куди би він не ступав,
То син того тата  -беркута,
Що по людях стріляв...

"Перечитую список"

Перечитую список, 
Серце рветься з грудей,
До небесних колисок
Взято купку людей.

Мов розрізані жили,
Кров’ю плачуть рядки,
І пливуть до могили
Між словами вінки.

Мов натягнуті струни 
Рвуться дзвони церков,
І приковує труни
Зміст словесних оков.

Перечитую список,
В душу смерті надріз,
Замість коми і рисок
Краплі стомлених сліз.

Болем змучене серце
Зупиняє биття,
В кожній букві - кубельце,
В кожнім слові - життя.

У розстріляній прозі
Тих холодних письмен
Дочитати не в змозі
Бездиханних імен.

Наковтався над волю,
Горе в скроню довбе,

Об'єднати вміст