Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Слово – зброя!
«шелест снігу як кожен сніг…»
шелест снігу як кожен сніг
у падінні збиває з ніг
з тихим свистом збиває з ніг
куля снайпера навідлігкуля снайпера як жива
криги чорна німа жорства
і у горлі дрижать слова
і молитва у кров спливаберкут наче голодний крук
відшматовує кисті рук
та сплітаються сотні рук
і гримить барикадний стукміж засніжених барикад
кожен - рідний і кожен - брат
чорно-чорні стоять у ряд
і немає шляху назадна майдані одна ціна
на майдані одна вина
на майдані одна війна
дорога і страшна
Marianna Kijanowska
Прости, мій Господи, мені – я смерті брата не прощаю!!!
Ми стали інші, піднялись, в огненнім зареві столиця,
А ми й не думали колись, що проклинатимем убивцю,
Що стане ближчим вірменин, аніж свій рідний брат по крові,
Що знов поринем в вир війни під ночі й Господа покровом...Несе Дніпро на хвилях гнів, ридає небо із відча'ю,
Прости, мій Господи, мені – я смерті брата не прощаю!!!
Наталія Крісман
Він
(чоловікам, які вночі боронять Україну і тим хто ще думає)
Січневий сніг
Тихо падав січневий сніг…Після довгої-довгої «весни» узимку
Падав на барикади, каски людей, землю…
Ось уже йшов 59 день повстання…
Вдома спали його двоє синів, а дружина напевно надовго прикіпила до екрану видивляючись новини та фейсбук що відбувається у місті.
Думки вголос
Як і всі, хто не може бути там, божеволію перед компом і телевізором. Стрілянина, вбиті, викрадені... І тут по 5-му показують старшу жіночку з Грушевського. Її питають: "А не страшно Вам?" А вона відповідає: "Мені не страшно. Я на СВОЇЙ землі" І на мить мені стає так спокійно і тепло...
Хлопці, чоловіки, які йдуть нині у бій, пам'ятайте головне - ВИ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ! ПРАВДА І БОГ НА ВАШОМУ БОЦІ! БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ!
Тетяна Пантюк
Обіцянки роздавати не втомилися у владі
Обіцянки роздавати
І дурити мастаки -
Не втомилися у владі,
Їм брехати - залюбки.Брешуть люто і цинічно,
І народ так упрягли,
Ніби в нас вони навічно
Україну відняли.Що робити нашим дітям?
Як у цій країні жити?
Все майбутнє в них украли
Ці пройдисвіти, бандити.Ні житла, а ні роботи,
В голові одні клопоти –
Копійчину де узяти,
Щоб сім’ю прогодувати.Я люблю свою країну,
Як дитину, і родину,
Бо її не обирають,
І за що люблю - не знаю.Тільки добре усі знаєм,
Уже ледве виживаєм...
Конче треба щось міняти –
Брехунів цих з хати гнати.
Думки вголос
Друзі мої, всі хто останніми днями постить про захист своїх прав, типу Бернська конвенція, Римський статут etc. Пробачте мене, але це тупо спам. Яке дотримання прав у цій країні? Тут на Конституцію кладуть важкий предмет ті, хто за законом мав би її дотримуватися і захищати. А ви: "Бернська конвенція, Римський статут"...
Думки вголос
Людям потрібен закон та чесний суд, і революціонерам не уникнути створення народних судів рано чи пізно. Зараз під час створення революційних структур трохи недооцінюється третя, судова гілка влади. Хоча вона є. Я бачу існуючу інфраструктуру революції такою: у нас народні зібрання (майдани) в реалі та в онлайні є законодавчими органами революції, виконавчими органами є інституції активістів (ГО Майдан, політичні партії, громадські організації, ініціативи та рухи, загони самооборони), а от судовими органами є експерти – такі собі "народні судді", критеріями довіри до суджень яких є фаховість та об'єктивність.
Думки вголос
У мене назріло запитання (а вірніше - відповідь) людям, які пишуть істеричні пости на кшталт: "Боженько, що ж це коїться і коли закінчиться?"
Я, звісно, не Боженька, але з усією очевидністю можу стверджувати, що коїться нині Революція. І закінчиться вона, коли переможуть одні чи інші: ми чи вони...
А ви хіба не передбачали такого розвитку подій після 30-го листопада і 1-го грудня? Не здогадувалися, що буде кров і будуть вбиті? Невже хтось справді вірив у те, що банда віддасть владу мирно?..
Так, це страшно, дуже страшно... Давайте, хто може воювати, воюватиме, а хто не може, молитиметься. А моляться люди зазвичай тихо, спокійно і без істерик. Тож воюємо і молімося...
Тетяна Пантюк
Думки вголос
На Різдво говорила з мамою про те, що не уявляю свого життя без Києва, що в іншому місті (хоча у світі так багато гарних улюблених міст) я не змогла б жити...
але орки, урки, гопники і духовні тітушки перетворили це місто на пекло. і водночас на місце СИЛИ. це мудре, древнє місто виштовхне прибульців, які розкрадають, руйнують,знищують його. Київ - ти найкращий. ти НАШ.
Анжеліка Рудницька
«Ніким мого народу не зломити…»
Ніким мого народу не зломити,
Яких важких не знали б ми часів!..
Горить в серцях вогонь!
Не загасити!!!
Він за калини цвіт,
За мову солов’їв.
Горить в серцях вогонь!
Від роду і до роду.
Віків в нім мудрість –
Землю зберегти!
Пишаюся тобою, мій народе!
І кращого у світі не знайти!!!
23.01.2014 Людмила Яцура
Накипiло
Накипіло, зболіло, вилилось
червоним на білий сніг,
то "слуги народу" цілились
у спину, аби не втік!
На Захід та Схід ділили нас,
і били ногами в пах,
хотіли в серця загнати нам
глибокий і темний страх!
Та вперто з колін встаємо ми,
стираючи кров зі щік,
розплатимось за невинного,
за знівечених калік!
За вбитих підступно снайпером,
за вмерлих від рук катів,
відплачуться "імператорам"
сльози гіркі батьків!
Роками нас звали "масами",
та гнули униз...воли!
Сьогодні ж у Київ трасами
летять молоді орли!
Зболіло, скипіло, вилилось
червоним на білий сніг,
Вкраїна у храмі молилася,
Любов Долик. Поезії
Вогонь
Урядовий квартал
у обіймах чорного диму.
У підніжжі - вогні,
а над ними -
димИ страшні.
То згоряють
останки надій,
що були людьми
ви -
ті,
що нині
вбивали...Чорніють,
чорніють дими!
* * *
