Слово – зброя!

Думки вголос

Друзі мої, всі хто останніми днями постить про захист своїх прав, типу Бернська конвенція, Римський статут etc. Пробачте мене, але це тупо спам. Яке дотримання прав у цій країні? Тут на Конституцію кладуть важкий предмет ті, хто за законом мав би її дотримуватися і захищати. А ви: "Бернська конвенція, Римський статут"... 

Віктор Шайда

Думки вголос

Людям потрібен закон та чесний суд, і революціонерам не уникнути створення народних судів рано чи пізно. Зараз під час створення революційних структур трохи недооцінюється третя, судова гілка влади. Хоча вона є. Я бачу існуючу інфраструктуру революції такою: у нас народні зібрання (майдани) в реалі та в онлайні є законодавчими органами революції, виконавчими органами є інституції активістів (ГО Майдан, політичні партії, громадські організації, ініціативи та рухи, загони самооборони), а от судовими органами є експерти – такі собі "народні судді", критеріями довіри до суджень яких є фаховість та об'єктивність.

Думки вголос

У мене назріло запитання (а вірніше - відповідь) людям, які пишуть істеричні пости на кшталт: "Боженько, що ж це коїться і коли закінчиться?"
Я, звісно, не Боженька, але з усією очевидністю можу стверджувати, що коїться нині Революція. І закінчиться вона, коли переможуть одні чи інші: ми чи вони... 
А ви хіба не передбачали такого розвитку подій після 30-го листопада і 1-го грудня? Не здогадувалися, що буде кров і будуть вбиті? Невже хтось справді вірив у те, що банда віддасть владу мирно?..
Так, це страшно, дуже страшно... Давайте, хто може воювати, воюватиме, а хто не може, молитиметься. А моляться люди зазвичай тихо, спокійно і без істерик. Тож воюємо і молімося...

Тетяна Пантюк

Думки вголос

На Різдво говорила з мамою про те, що не уявляю свого життя без Києва, що в іншому місті (хоча у світі так багато гарних улюблених міст) я не змогла б жити... 

але орки, урки, гопники і духовні тітушки перетворили це місто на пекло. і водночас на місце СИЛИ. це мудре, древнє місто виштовхне прибульців, які розкрадають, руйнують,знищують його. Київ - ти найкращий. ти НАШ.

Анжеліка Рудницька

«Ніким мого народу не зломити…»

Ніким мого народу не зломити,
Яких важких не знали б ми часів!..
Горить в серцях вогонь!
Не загасити!!!
Він за калини цвіт,
За мову солов’їв.
Горить в серцях вогонь!
Від роду і до роду.
Віків в нім мудрість – 
Землю зберегти!
Пишаюся тобою, мій народе!
І кращого у світі не знайти!!!

23.01.2014 Людмила Яцура

Накипiло

Накипіло, зболіло, вилилось
червоним на білий сніг,
то "слуги народу" цілились
у спину, аби не втік!
На Захід та Схід ділили нас,
і били ногами в пах,
хотіли в серця загнати нам
глибокий і темний страх!
Та вперто з колін встаємо ми,
стираючи кров зі щік,
розплатимось за невинного,
за знівечених калік!
За вбитих підступно снайпером,
за вмерлих від рук катів,
відплачуться "імператорам"
сльози гіркі батьків!
Роками нас звали "масами",
та гнули униз...воли!
Сьогодні ж у Київ трасами
летять молоді орли!
Зболіло, скипіло, вилилось
червоним на білий сніг,
Вкраїна у храмі молилася,

Любов Долик. Поезії

Вогонь

Урядовий квартал 
у обіймах чорного диму.
У підніжжі - вогні, 
а над ними - 
димИ страшні.
То згоряють 
останки надій, 
що були людьми 
ви -
ті, 
що нині 
вбивали...

Чорніють,
чорніють дими!

 

* * *

Про наболіле віршами. Галинка Верховинка

Йорданська ніч…

Б'ють барабани, канонади звук,
Горять автобуси, урали –
Говорить люд, бо до тепер мовчав,
Лиш слухав, а тепер сказали...

Сказали ДОСИТЬ, БАНДУ ГЕТЬ!
Але тепер говорять не словами.
Ой схаменіться гади, бо народ,
Повірте, ще не все сказали!

Вам ще згадають, за студентів кров,
За сльози матерів, під вашими судами
вам не сховатися від гніву їх ніде,
Горітиме земля під вашими ногами!!!

ID: 4737
Понеділок 15:33

 

Ранок після Йордана.

"А де будеш ти"

А де будеш ти,
Коли гола вода,
Велика біда 
Прийде?
Чи зможеш пливти
Як зірве мости?
Як мул неживий 
Візьметься рости
І давні листи
Корабликами 
Поведе?..

Чи воїн то, а чи палач?

Тринадцятий вже до кінця йде рік,
Нового двадцять першого століття.
Майданами невинна ллється кров –
Ми дожили такого лихоліття...
І знову воїн, стоїть в обладунку,
Не захисті, НІ, нема того рахунку...
Колись, ішов у бій, казав:
“ІДУ НА ВИ!”
Нехай помру та землю маю зберегти!
І захистити матір та сестер
А ти, що робиш? Захищаєш чи тепер?
Не маєш права називатися людина
Твоя рука не боронила, а била жінку...
Ось дівчина, лежить вже на землі,
А ти в чоботях, та по голові...
Та ти не воїн, ти – палач!
Той людський стогін, сльози, плач...
Тобі сторицею вернеться,
Цар згине, що віддав наказ,

Думки вголос

Не знаю, в який спосіб донести своє прохання до колег-журналістів, котрі розуміють, що відбувається в країні просто зараз. Не певен, чи це почують і, головне, що це візьмуть до уваги. Проте оприлюднити прохання треба.

Воно полягає в тому, що відтепер треба чітко визначитися в поняттях та бути максимально точним у визначеннях і вживанні певних слів, фраз та термінів.

Насамперед нормальна людина, працює вона в ефірі чи пише репортаж або інший текст, повинна перестати вживати слово "правоохоронці", коли говорять про українських співробітників міліції та силових структур загалом. Вони в кращому випадку силовики. У гіршому - фашисти. Бо наші з вами права не охороняють. Не захищають, а зачищають. У тих, кого колеги за інерцією, ще в щось вірячи, іменують правоохоронцями, є всі права для того, аби зупинити нас на вулицях, запхати в машину та передати до суду. Який уже наступного дня своїм вироком відправить кожного в тюремну камеру. Смішно звучить, але менти цими днями навіть не корумпровані: їм не можна, опустивши очі, запропонувати 200 гривень за свободу. Або так: гроші візьмуть, але в тюрму все одно повезуть.

Думки вголос

...Легше підняти себе і інших на боротьбу із зовнішнім ворогом, на кровопролиття.
Ніж, бодай намагатись побороти в собі власні інстинкти -ЖАДОБУ ВЛАДИ - як шматка мяса, і її похідних ------гедонізму і розбщеності...

Natalyi Kotyik
Об'єднати вміст