Жінка-УКРАЇНКА

Морська історія

Я бачу, як на пристані
 Хтось сумно походжає,
 І навіть чую з відстані: 
 Голосить і ридає...

 Вже корабель давно відплив, лишивши тільки хвилі,
 Що скуштувавши сірих злив, холодні й полохливі.

 А той нещасний все не йде додому,
 Немов лишилось в морі ще щось дивне, невідоме,
 Що в буревіях долю ревно повідає,
 Що на таких, як він тихесенько чекає...

 Він то на обрій гляне, то прилине до води,
 Таке колись кохане згубилося в тобі...

Вистава театру «Міст»

У ролях:

Він Олег Руденко
Вона Уляна ЛІб

Вікторія Галамага представляє нові дизайнерські роботи. Жилет та сумочка з войлоку. Красиво, стильно, комфортно!

* * *

Знову гине юний цвіт,
маками вкриває землю,
чи ти мріяв, сину про політ
і так швидко, і так даремно.
Ти хотів ще жити і цвісти 
для матусі і свого кохання
полягли, ви хлопці, полягли,
рано, юний цвіте, рано.
Ти молився сину, ти благав,
ти просив про порятунок
ти в окопах тяжко помирав,
відчувавши смерті трунок.
Материні сльози на очах
бачитимеш ти щоночі,
ангелом ти будеш в небесах
і охороняти будеш скільки схочеш

* * *