Творчість

Поезія Ольги Зозулі

Морська історія

Я бачу, як на пристані
 Хтось сумно походжає,
 І навіть чую з відстані: 
 Голосить і ридає...

 Вже корабель давно відплив, лишивши тільки хвилі,
 Що скуштувавши сірих злив, холодні й полохливі.

 А той нещасний все не йде додому,
 Немов лишилось в морі ще щось дивне, невідоме,
 Що в буревіях долю ревно повідає,
 Що на таких, як він тихесенько чекає...

 Він то на обрій гляне, то прилине до води,
 Таке колись кохане згубилося в тобі...

Мило ручної роботи від Юлії Зозулі

Натуральне мило ручної роботи з натуральними оліями, екстрактами іншими натуральними додатками. 

Я – жінка! Гімн мистецького порталу «Жінка-УКРАЇНКА»

Слова Тетяни Череп-Пероганич, музика Юрія Старчевода, виконує заслужена артистка України Світлана Мирвода.

Пісня написана як гімн для мистецького порталу «Жінка–УКРАЇНКА», але автори сподіваються, що вона стане улюбленою піснею для кожної української жінки.

Новинки від дизайнера Вікторії Галамаги

10726586_1526444484266505_1521422177_n 10653287_701802043202319_5394549545045166817_n 10681603_1526444554266498_272820095_n

Вікторія Галамага представляє нові дизайнерські роботи. Жилет та сумочка з войлоку. Красиво, стильно, комфортно!

Поезія Ольги Кузьменко

* * *

Знову гине юний цвіт,
маками вкриває землю,
чи ти мріяв, сину про політ
і так швидко, і так даремно.
Ти хотів ще жити і цвісти 
для матусі і свого кохання
полягли, ви хлопці, полягли,
рано, юний цвіте, рано.
Ти молився сину, ти благав,
ти просив про порятунок
ти в окопах тяжко помирав,
відчувавши смерті трунок.
Материні сльози на очах
бачитимеш ти щоночі,
ангелом ти будеш в небесах
і охороняти будеш скільки схочеш

 

* * *

Ми — бандерівці!

Не здолати загарбнику східному
Наш в борні загартований дух!
Ми – бандерівці! Чуєш, негіднику?!
Тож до волі наш потяг не вщух!
 
І якщо навіть хтось мовить зо̀палу,
Що народ український сконав,
Не повірю – воскресне із попелу
Фенікс гордий і стане до лав!
 
І тоді начувайся, запроданцю!
Голос предків гукне нас у бій!
Згине кривда, натомість народиться
Власна правда у хаті свої̀й!

Надія Бойко

Моя сльозино

Ти, моя сльозино,
Не гірчи полинно,
Не збентежуй душу,
Серце не ятри,
А скотись скупою
Краплею-росою,
Хай тебе осушать
Молоді вітри.
 
Не брини так часто,
Не наклич нещастя,
Я за щастям пі̀ду
Вдалеч навпрошки.
Віднайду дорогу
Від свого порогу,
По осіннім слі̀ду
Прокладу стежки.
 
І підхопить мрію
Листяна завія,
Понесе на крилах
Буйний листопад
В ті краї, де щастя
Роздає причастя
Із усіх можливих
У житті принад.
 
Я попрошу стиха,
Щоб не чуло лихо,
Сили і відваги
Людям для добра,
Долю нерутинну
Випрошу для сина,
Об'єднати вміст