Кажуть, геніями народжуються. Але ніхто не пояснить, чому тавро «геній» дають посмертно. Чому по життю треба йти босоніж тернистим шляхом, зневіритися в Бозі, зненавидіти старість або не дочекатися її, аби потім посмертно звучати на спраглих правди устах. А може воно того варте?
Символічно, але щоб стати поруч з Отцем, Син його був розіп'ятим. Босим ходив піском і камінням, робив чудеса з душами і тілами. Бо воно того варте!
Стоїш…Мовчиш..А полумя погасло
Не зупиняйся, чуєш, Іване? Не зупиняйся! Поки ще жевріє грань під твоїми ногами, не зупиняйся. Навчи нас, нікчемних учнів твоїх, не впасти духом, а зігнувшись – знову взяти в руки давно закинуті молоти.
Ті молоти давно вкрила ерозія, бо вони лежать з тих пір, коли ти закликав повстати і боротись, коли повстали, боролись і загинули за волю та єдність внуків-правнуків своїх. Але вороги не сплять і глузливо скоряють нас. А ми мовчимо…ми шукаєм ідолів і пророків.
Високо ти стоїш. Понурі голови проходять повз і не помічають твого погляду – уже скамянілого, мудрого, певно трохи байдужо-розчарованого.
Ти боїшся дощу. Ціле місто у гумових мештах...
Ти боїшся дощу. Ціле місто у гумових мештах.
У махрову печаль загорнулись будинки старі.
Цей солоний туман нас, напевно, поглине без решти.
Так фальшиво звучить метушливих думок попурі.Не рятують плащі. І трамваї холодні, як туга.
Ти не віриш дощу у шерензі кривих парасоль.
Всі прогнози мовчать про осяяну сонячну смугу.
Буде довго отак грати жовтень завбачливу роль.Ти не зміниш цей день. І додому далеку дорогу.
І озера калюж під ногами не зникнуть, атож.
До зими вже, мабуть, ця похмура покірна волога.
Знову – дощ…
5.10.2014
Наталя Уварова.
© Наталя Уварова, 2008
«Шахрайки»
Одноактна п’єса.
Оля - молода дівчина років 22, сором’язлива, стримана, закрита, виглядає як чарівниця – довговолоса, струнка, носить переважно дуже жіночі сукні.
Юля – Жулька - подруга Олі, активна, дещо нахабна дівчина. Коротко стрижена, одяг унісекс.
Іван – Джонік - хлопець Жульки, 24 роки, типовий системний адміністратор.
Марія Петрівна – господиня квартири, скупа, хазяйновита жіночка років 60-ти.
Любов Іванівна – мати Олі, досить приваблива жінка 42 років, хоч і одяг і зачіска сучасні, але одразу помітно людину з провінції.
Софія МакДі – американка 60-ти років. Жвава, енергійна.
Андрій – Ендрю, охоронець та водій Софії, хлопець років 25-ти.
Наталя Уварова
Вірші – Ілля Рибалко
©, 2006
П’єса-казка для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Київ – 2005
Дійові особи:
Тато Рудик
Рудя Рудик
Зоя Біляк
Оленка
Златик
Вовчик
Баба Яга
ДІЯ ПЕРША
ЯВА ПЕРША
Лісова галявина. На галявині ТАТО РУДИК, РУДЯ РУДИК та ЗОЯ БІЛЯК займаються ранковою гімнастикою.
ТАТО РУДИК.
© Наталя Уварова, 2009
П’єса для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
К р я ч е ч к а — каченятко.
Г а в р ю ш а, він же Г а в г у с т и н — цуценя.
Л и с и ч к а, вона ж П а н і Ф о к с – лисичка.
Дія перша
Ява 1.
Галявина. На галявину виходить каченятко К р я ч е ч к а. Співає пісеньку.
Крячечка (співає).