Цікаво, чи боляче землі, коли я по ній ходжу?
Мені подобаються питання без відповідей. Іноді відповіді дратують ще більше, ніж питання. Я ладна слухати нескінченний потік безглуздих, часом навіть ідіотських, запитань, але - не відповідей на них.
Робота журналіста цікава, але іноді інформаційне перенасичення містить у собі загрозу легкої форми шизофренії. Мені спокійно. Я повертаюся з роботи. Отже, маю унікальну можливість нарешті не думати про політику. Тепер мене цікавить одне: чи боляче землі, коли я іду по ній?..
"Прямий, як сосна, величавий,
Бувалий, здатний, тертий, жвавий,
Такий, як був Нечеса-князь… "
«Енеїда» Іван Котляревський
То Грицько Нечеса –
Гренадер козацький,
Умілий в науці
І у бою хвацький,
Козацьку науку
Найбільш полюбив –
Закохався в Україну,
Хоч у ній не жив,
А придворним у палатах,
При цариці Катерині
Був намісником багатим,
Що Україною тужив –
Потьомкін Григорій Олександрович,
Отаман Нечеса Гриць,
Серцем
Українським козакам
Служив…
Пенні-лейн, рідна вулиця.
The Beatles
«Вечір крапнув на провулки й вулиці».
Горять, і навіть дуже добре горять. Цей, в усякому разі, благополучно згорів. Хоча, може бути, як раз у цю хвилину хтось її читає або просто тримає в руках і думає про себе: «Треба ж, збереглася, адже могла згоріти, та й начебто і повинна була».
Вольфганг Амадей Моцарт – композитор
Лаура – його дружина
Антоніо Сальєрі – композитор
Грубер – детектив
Дія відбувається в домі Моцартів.
Моцарт грає на віденському фортепіано. Лаура стоїть перед столом, накритим на п'ятьох. Критично оглядає стіл. Дзвенить дверний дзвоник. Лаура йде до вхідних дверей, відкриває, впускає Сальєрі.
Лаура. Рада бачити вас, Антоніо! (Тихіше). Чому ж так довго? Ти забув про мене?
Неначе блискавиця у безхмарнім небі,
Неначе ураган, який ніколи не чекали,
Прийшла до нас війна у світлі дні травневі
І доль багато, наче гілля поламала.Жаркий вогонь війни палає безпощадно,
Приносить біль, страждання і убивства.
Життя людське палить навіки, безоглядно,
Та найболючіше обпалює дитинство.Пору таку щасливу, ніжну, безтурботну,
Зігріту сонцем і батьківською любов"ю,
Він обертає в біль і у журбу скорботну,
Окроплену гіркими сльőзами і кров"ю.Невинні діти із благальними очима
Заручниками стали у тяжкої долі,
Бо за чуже безумство й грішну одержимість
Їм горя та страждань дісталося доволі.
* * * * *
І раптом стане місяць молодим.
І я тебе захочу і окрилю…
На цій дорозі, що, звичайно, в Рим,
Побудь зі мною довше, хоч на милю.Побудь моїм. Хоч серпень перестиг.
Куди його? В які убогі вірші?
Побудь. Хай встигне щастям прорости
Моя любов, насіяна ряснішеОсінніх страстоцвітів і гербер…
Я все ще хочу спогади – в портрети.
Але зрадливо сіпається нерв
Десь біля серця, що воліє вмерти.Бо так і не спитало у синиць,
Як від обрубків крил сцілити спини…
А сьоме небо потекло з зіниць
Під ноги… в порохи… аквамарином…
* * * * *
Дійові особи:
Бійці «Беркуту»
Дія відбувається в одному з обласних центрів України в наші дні.
І ДІЯ
Дійові особи:
Дія відбувається в невеличкому селі Котигорошівці, де живуть нащадки славного богатиря Котигорошка та його побратимів.
І ДІЯ
КАРТИНА ПЕРША
Сільська вулиця; з одного боку видніється господа Котигорошків.
ГІРСЬКЕ ВІДЛУННЯ
У наших Карпатах, поміж горами Довгою та Чорною Клевою, як їх називають місцеві мешканці, в одній затишній ущелині жило собі Гірське Відлуння. Жило воно в тій ущелині вже давно, можна б сказати, від того часу, коли та ущелина в горах утворилася. А що утворилася вона не один і не два мільйони років тому, то років Відлунню було, як на наш людський погляд, дуже, дуже багато!
Маніфестація «St.Michele»
В Парижі українців маніфестація —…
За відставку влади демонстрація,
Бо ця влада чужа народу
І душить всяку свободу,
Що порушує конституцію,
Де суд породив проституцію,
Яка є корупційна регіоналка,
Як партія влади — аморалка
В лиці президента
І банди шакалів слова,
Як комуністичної зарази основа …
І досить терпіння тримати
На їхні обдурства і стати
Повинні ми в оборону держави,
Щоб не втратить козацької слави …
Слава Україні !
Героям слава !
Від нас українців залежить
Майбутня наша держава …
Рідну мову свою полюбила з дитинства –
Моя подруга вірна, я з нею на «ти»,
Бо корінням своїм я на землях вкраїнських,
Хоч і кличуть-манять мене інші світи.
Я у мові знаходжу п’янку насолоду,
Дасть натхнення звичайне сполучення слів.
Як чарують її звукові переходи
І мелодія з давніх омріяних снів!Рідна мово моя, досконалості подих,
Ти лікуєш, слабких піднімаєш з колін,
І ховаєш в глибинах всі барви природи,
Мудрість предків і дух молодих поколінь.