Головна

Творчість

Моцарт і Сальєрі

Вольфганг Амадей Моцарт – композитор

Лаура – його дружина

Антоніо Сальєрі – композитор

Грубер – детектив

Дія відбувається в домі Моцартів.

Моцарт грає на віденському фортепіано. Лаура стоїть перед столом, накритим на п'ятьох. Критично оглядає стіл. Дзвенить дверний дзвоник. Лаура йде до вхідних дверей, відкриває, впускає Сальєрі.

Лаура. Рада бачити вас, Антоніо! (Тихіше). Чому ж так довго? Ти забув про мене?

Дитинство, що обпалене війною

Неначе блискавиця у безхмарнім небі,
Неначе ураган, який ніколи не чекали,
Прийшла до нас війна у світлі дні травневі
І доль багато, наче гілля поламала.

Жаркий вогонь війни палає безпощадно,
Приносить біль, страждання і убивства.
Життя людське палить навіки, безоглядно,
Та найболючіше обпалює дитинство.

Пору таку щасливу, ніжну, безтурботну,
Зігріту сонцем і батьківською любов"ю,
Він обертає в біль і у журбу скорботну,
Окроплену гіркими сльőзами і кров"ю.

Невинні діти із благальними очима
Заручниками стали у тяжкої долі,
Бо за чуже безумство й грішну одержимість
Їм горя та страждань дісталося доволі.

Вірші Тетяни П'янкової

* * * * *

І раптом стане місяць молодим.
І я тебе захочу і окрилю…
На цій дорозі, що, звичайно, в Рим,
Побудь зі мною довше, хоч на милю.

Побудь моїм. Хоч серпень перестиг.
Куди його? В які убогі вірші?
Побудь. Хай встигне щастям прорости
Моя любов, насіяна рясніше

Осінніх страстоцвітів і гербер…
Я все ще хочу спогади – в портрети.
Але зрадливо сіпається нерв
Десь біля серця, що воліє вмерти.

Бо так і не спитало у синиць,
Як від обрубків крил сцілити спини…
А сьоме небо потекло з зіниць
Під ноги… в порохи… аквамарином…

 

* * * * *

Надія Симчич. Хата, або кінець епохи вишневих садів (трагікомедія)

Дійові особи:

  1. Петро – чоловік, 45 років
  2. Галя – його дружина, 44 роки
  3. Дід Микола, батько Петра – 70 років
  4. Баба Дуся – мати Петра, трохи дивакувата, 70 років
  5. Ольга, дочка господарів – 19 років
  6. Василь, син господарів – 23 роки
  7. Віталя – мажор, 22 роки
  8. Ярослав – 22 роки, студент-юрист, хлопець Ольги
  9. Єкатєріна Владіміровна, тітка Галі – до 60 років
  10.  Тінь Віталі
  11.  Поштарка Віта

Бійці «Беркуту»

Дія відбувається в одному з обласних центрів України в наші дні.

 

І ДІЯ

Надія Симчич. Марко з Котигорошівки (п’єса-казка на 2 дії)

Дійові особи:

  1. Марко, хлопець
  2. Котигорошиха, його мати
  3. Чаклунка
  4. Марічка Вернидуб, дівчина
  5. Дід Вернигора
  6. Крутивусиха, жінка з немовлям
  7. Їм Не Наїмся, дядько
  8. П’ю Не Нап’юся, дядько
  9. Скороход, дядько
  10. Слухач, дядько
  11.  Хвеська, тітка
  12.  Голос змія

Дія відбувається в невеличкому селі Котигорошівці, де живуть нащадки славного богатиря Котигорошка та його побратимів.

 

І ДІЯ

КАРТИНА ПЕРША

Сільська вулиця; з одного боку видніється господа Котигорошків.

Надія Симчич. Із циклу казок «Казки про Невидиму Силу»

ГІРСЬКЕ ВІДЛУННЯ

У наших Карпатах, поміж горами Довгою та Чорною Клевою, як їх називають місцеві мешканці, в одній затишній ущелині жило собі Гірське Відлуння. Жило воно в тій ущелині вже давно, можна б сказати, від того часу, коли та ущелина в горах утворилася. А що утворилася вона не один і не два мільйони років тому, то років Відлунню було, як на наш людський погляд, дуже, дуже багато!

З Парижу. Поезія Ореста Катинського

Маніфестація «St.Michele»

В Парижі українців маніфестація —…
За відставку влади демонстрація,
Бо ця влада чужа народу
І душить всяку свободу,
Що порушує конституцію,
Де суд породив проституцію,
Яка є корупційна регіоналка,
Як партія влади — аморалка
В лиці президента
І банди шакалів слова,
Як комуністичної зарази основа …
І досить терпіння тримати
На їхні обдурства і стати
Повинні ми в оборону держави,
Щоб не втратить козацької слави …
Слава Україні !
Героям слава !
Від нас українців залежить
Майбутня наша держава …

Ода українській мові

Рідну мову свою полюбила з дитинства –
Моя подруга вірна, я з нею на «ти»,
Бо корінням своїм я на землях вкраїнських,
Хоч і кличуть-манять мене інші світи.

Я у мові знаходжу п’янку насолоду,
Дасть натхнення звичайне сполучення слів.
Як чарують її звукові переходи
І мелодія з давніх омріяних снів!

Рідна мово моя, досконалості подих,
Ти лікуєш, слабких піднімаєш з колін,
І ховаєш в глибинах всі барви природи,
Мудрість предків і дух молодих поколінь.

Прибульці

— Все-таки дивно влаштований світ, — вкотре переконався п’ятилітній Олексійко. — Ось школярі, відгулявши випускний, б’ють байдики, дивляться телевізор, тобто їдять життя повною ложкою, а ми, як і раніше, ходимо в наш чернігівський дитсадок «Золота жабка»…

— Зате такого балу, як у нас, у жодній школі не було! — згадувала Катруська. — І на мітлі політали, і в кориті станцювали, і з комп’ютерними вірусами потоваришували, і в п’явок та павуків у гостях побули, й навіть застуду та нежить на безлюдну планету запустили…

Прасування

П’ятилітній Дмитрик, як і належить справжньому джентльменові, час від часу здійснює у чернігівському дитсадку «Золота жабка» різноманітні подвиги: то подарує панночці троянду, то поділиться печивом, то допоможе застібнути неслухняний ґудзик чи зав’язати стрічку. Ось і сьогодні по дорозі в дитсадок він сам запропонував Ганці піднести її сумочку і слухняно пер до самої групи, хоч важила та сумочка, ймовірно, набагато більше від самої Ганки.

Пародія від Ярослава Чорногуза

Український Вавилон

Розкинула ноги по полю дорога, 
Чи з пагорбів збігла в шовкову траву, 
Розсипав волосся відьмак по підлозі… 
Зухвала коза заплелася в покоси… 

Герой цього часу цитує Плутарха 
Чи Будду, чи в буді впадає в ніщо. 
І віником блудним шукає облуди, 
Чи блуду, чи Бога, чи Бог знає що. 

Пейзаж вавилонський придумав Вавилов, 
Чи вичитав може, чи, може, я сам?.. 

Василь Кузан

В коханні мені захотілося стресу,
Дорога розкинула ноги сама…
Своїм я заїхав між них «Мерседесом»,
Під кущ волохатий ввігнавсь до керма.

Об'єднати вміст