Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Творчість
Кучері
Лютий 16, 2015 - 21:12 — perohanychСлова Тетяни Череп-Пероганич, музика Івана Пустового, виконує Олена Мишлаківська.
Любителям помідорів «чері», кучерявим сусідам і всім, хто має здорове почуття гумору.
«Етно-фелт Вікторія» від Вікторії Галамаги
Лютий 16, 2015 - 09:30 — perohanychНові вироби з колекції «Етно-фелт Вікторія». Автор — Вікторія Галамага
Колекція одягу «Еко-тера»
Лютий 12, 2015 - 08:32 — perohanychІдея колекціх Тетяни Боднар «Еко-тера» – природня краса. Верхній одяг Тетяна плела вручну за допомогою гачка та лляної нитки.
«Еко-тера» здобула друге місце на конкурсі "Барви Поділля" (м. Хмельницький, 2009), була учасником Всеукраїнського фестивалю моди «Fashion friends» (м. Житомир, 2009), брала участь у конкурсі «Текстиль і мода» (м. Донецьк, 2009), де дизайнер В'ячеслав Зайцев дав «Еко-тері» третє місце, яке для автора колекції мало значення першого.
Відео Руслани Федюк
Передача про Марію Заньковецьку з циклу «Невідоме про відомих» (історії кохання видатних українців за книгою Неллі Топської "Дарунки Долі - Муза і Любов"). Творчий проект Червоноградської міської бібліотеки та радіо «Новий двір».
Поезію Марії Матіос читає Руслана Федюк.
Дніпропетровське медичне училище тепер прикрашено петриківським розписом
Лютий 7, 2015 - 22:06 — perohanych
Креативна і цікава героїня порталу «Жінка-УКРАЇНКА», майстер петриківського розпису з Дніпропетровська Вікторія Тимошенко не перестає дивувати. На початку лютого виставка її робіт та ляльок-мотанок від майстрині Н. Л. Сердюк, відкрилася в Дніпропетровському медичному училищі.
Сама ж художниця не тільки прийшла сюди продемонструвати красу створену власноруч, а й вирішила зробити пам’ятний подарунок, залишивши свій творчий автограф на стінах бібліотеки закладу та в кабінеті української мови.
Нова картина художниці Оксани Грек
Лютий 7, 2015 - 20:24 — perohanych
Рідна земля – кожен з нас бачить її у своїх кольорах і образах. Зазвичай вони світлі і яскраві. Бо це те, що зігріває, надихає, дає надію.
Художниця Оксана Грек щойно завершила роботу над картиною «Моя земля». Бачить її саме такою.
На цій картині немає лиха. Хочеться вірити, що й з усієї української землі воно зникне раз і назавжди. Аби тільки якнайшвидше!
Поезія та проза Тетяни Череп-Пероганич у перекладі на польську Казімєжа Бурната
Глухота
Ми розучилися чути одне одного: наділи навушники і слухаємо музику. Кожен свою.
Głuchota
Oduczyliśmy się odczuwać siebie nawzajem: nałożyliśmy słuchawki i słuchamy muzyki. Każdy swojej.
Дивачка
Ах, зимо. Ну, годі сипати дощами і кутати туманами. Не до лиця тобі це. Кого наслідуєш? Пізню осінь чи ранню весну? Дивачка! Навіщо? Стань собою. Дай нам світла снігів, срібла інею, сили морозів. Замети і завій. Вкрий кригою ріки і сніжною пеленою береги. Бо нема на серці свята. Лишень сірість та нудьга.
Dziwaczka
Ach zimo. No nie można szarpać deszczami i otulać tumanami. Nie do twarzy ci z tym. Kogo naśladujesz? Późna jesień czy początek wiosny? Dziwaczka! Dlaczego? Bądź sobą. Daj nam światła śniegu, srebra szronu, siły mrozu. Zamieci i zawiei. Okryj lodowate ręce śnieżnym całunem. Bo nie ma w sercu święta. Tylko szarość i nuda.
Іванна Стеф'юк: Кавалок світа (роздуми на тему і без)
…А коли ми запливаємо в сон – як у тиху і приємну ріку, там немає війни, болю і крику. Там є світ, який ще не знає, що таке зло, і там душа може розгорнутися з пелюшок стриманості і трохи подихати. А коли сон дуже приємний – прокидатися не хочеться. А коли прокидаєшся і дивишся, що від ранку уже статися встигло – думаєш: «Лиш би це був сон». Це сон, сон, від якого мусимо прокинутися, і згадати, що сила – не в зброї, а відвага – не в злості…
***
Зробилося світло. Кавалками світ закрутився,
І спогад про давнє з мальованих вийшов мисок.
Він виросте гуцулом - той, що тепер народився,
Де трісла шкарлупа - не впала душа на пісок.
Поезія Лілії Ніколаєнко
***
Останній вірш. Думок гарячий біль.
Палац вітрів зруйнований прозрінням.
Душа вагітна тишею безсиль.
У серце ж без гріха – летить каміння.Останній грім розірваних небес.
У літерах-дощах – печальна сповідь.
Не прийме жодна із твоїх адрес
Дарунку запізнілої любові.Останній Рим ілюзій упаде.
І винесе сумління грізний вирок.
А спокій... Не знайду його ніде.
Та відпущу рядки в далекий вирій.Останній лист у вічність – епілог,
Тускніє дрібно-зоряний мій почерк.
Не буду я у списку перемог.
А ти не вчиниш цей блаженний злочин.
***
Проза Олени Лань
«Бурдебач»
(фрагмент)
Вам колись доводилося прокидатися посеред зачарованного лісу у великому чоботі в товаристві пухнастого гострозубого чоловічка? Значить у вашому помешканні полював уважніший бурдебач, ніж той, що замість іграшки вкрав восьмирічного Микиту. Ой, як же той злякався, коли дізнався, що його не тільки віднесли з дому, а ще й зменшили!
Нікіта прийшов до тями від того, що вуханчик бризкав йому в обличчя крижаною водою з наперстка розміром із цебро. «Це все мені тільки сниться, це нічний кошмар», – переконував себе хлопчик, але вода була такою холодною, що не залишала жодних сумнівів – він не спить.
