Череп-Пероганич Тетяна

«Загублений перстень» Любови Сердунич

Відгук на книгу поезій, які вразили до глибини душі

Поезія – є різна. Я ж за ту, яку автор проживає. Бо тоді і читач відчуває в таких віршах біль і радість самого автора. Тобто справжність, щирість. Вони надовго вкарбовуються в пам'ять, вони чомусь навчають, від чогось застерігають, на щось надихають…

Поезії  Любови Сердунич, які ввійшли до книги «Загублений перстень» і приурочені покійному чоловіку поетеси Володимиру Миколайовичу, викликали в мене масу відчуттів.

Поезія Майдану: перші збірки вже у продажу

Роман ГРИВІНСЬКИЙ, «День» №56, (2014)
Рубрика: Українці – читайте!

Літературна спільнота напрочуд активно відреагувала на революційні події в країні. Мистецькі марафони тривали на Майдані навіть у найбільш гарячі дні, а в Інтернеті постійно з’являлися нові прозові та поетичні твори, присвячені революції. З плином часу напрацьовані матеріали починають з’являтись у формі різноманітних видань та поетичних збірок. Одна з них — «Материнська молитва», видана мистецькою агенцією «Наш формат» та веб-порталом «Жінка-Українка», редактори якого — Юрій та Тетяна Пероганичі — зібрали цю колекцію поезій за допомогою всесвітньої мережі.

У збірці — вірші написані жінками: матерями, сестрами, дружинами тих, хто боровся за свободу. За словами укладачів видання, не всі з авторок — досвідчені поетеси. Декого з них саме події на Майдані змусили взяти ручку і вилити на папір те, що накипіло на душі. Водночас більшість представлених авторок активно пише і друкується. Є там і члени Національної спілки письменників України.

Дванадцять місяців любові Тетяни Череп-Пероганич або ліки для моєї душі

Відгук на книжку поезій Т. Череп-Пероганич «Ліки для душі» (Київ,2013)

Під час презентації книги «Материнська молитва: Українки – героям Майдану» 9 березня 2014 року в Українському домі ми із Тетяною Череп-Пероганич обмінялися книжками. Я подарувала свої «Сни метелика/Дорогу в тобі», а отримала «Ліки для душі». Напевно я потребувала справжніх ліків для душі і серця у ці непрості для України часи. Гортала книгу у метро, поки їхала додому. Далі ще удома.  Ніби «провалилася» у її поезію. Поезія Тетяни дуже щира і природна, як дощ або річка. Вона текла із долонь, які тримали книгу, прямісіньку у душу.

Боже, Україну збережи!

Зараз активно по-черзі з чоловіком читаємо тритомник, який побачив світ у видавництві «Веселка» ще в 2008 році «Олесь Гончар. Щоденники». На очі сьогодні навернувся запис зроблений письменником 10 травня 19995 року (3-й том, ст.566):

«Об’єктивні журналістки розповідають світові про звірства грачово-єльцинських бандитів у Чечні. Як викидали з вертольотів чеченських дітей. Як п’яна солдатня гвалтувала дівчаток на очах матерів. Як із дитини вимали ще живе серце і, підкинувши його в повітрі, стріляли по ньому, мов по мішені...

Як весна

А жінка, як весна – п’янка і ніжна,
Щира на радість, ласку і тепло.
Із нею поруч затишно і втішно,
Без неї й сонця б в небі не було.

Краса її душі – твоя в’язниця,
Де насолода діє як закон.
Вона тобі не раз, напевно, сниться.
І ти реальним хочеш бачить сон.

Відчути дотик теплої долоні,
Торкнутись вуст і захмеліти вмить.
І буде вітер холодити скроні,
І буде серце пташкою тремтіть.

Вишневий цвіт впаде дощем під ноги.
І стане зрозумілим все без слів.
Вона з тобою вирушить в дороги,
Аби жадав, аби лишень любив.

Вдовина пісня

Небесна сотня вдалині. Пішла за хмари...
Ти теж, мій любий, там тепер, а я без пари.
Не досягну, не здожену, коханий, тебе.
Ой, як же діткам і мені іще ти треба.

Приспів:

Ми так хотіли із тобою довго жити.
Чому ж не ти, а я тобі приношу квіти.
Загинув, знаю, як Герой. Не міг інакше.
Бо землю ти свою любив так щиро завше.

Небесна сотня… Погляд твій вгорі шукаю.
Бо доля ти моя навік - це твердо знаю.
Приходь у снах, вертай в думках… Я біля хати
Тебе завжди з висот ясних буду чекати.

Вдовина пісня

Небесна сотня вдалині. Пішла за хмари.

Ти теж, мій любий, там тепер, а я без пари.

Не досягну, не здожену, коханий, тебе.

Ой, як же діткам і мені іще ти треба.

Приспів:

Ми так хотіли із тобою довго жити .

Чому ж не ти, а я тобі приношу квіти.

Загинув, знаю, як Герой. Не міг інакше.

Бо землю ти свою любив так щиро завше.

 

Небесна сотня... Погляд твій вгорі шукаю.

Бо доля ти моя навік - це твердо знаю.

Приходь у снах, вертай в думках... Я біля хати

Тебе завжди з висот ясних буду чекати.

 

Небесна сотня - патрулі людської долі,

Щоб наші діти на землі не знали горя.

Анастасія Кириченко: «Два листочки на одному дереві...»

Я і ти. Нас двоє. Ми закохані.
(Тетяна Череп “Два листочки
на одному дереві...”)

 Розуміти поезію – високе обдарування. Писати ж її — дар Божий. Поет, по суті, цілитель людських думок, словами якого лікують серця й душі. Такою жмудрістю і життєдайною силою солодкого українського слова наповнені поезії Тетяни Череп, що переносять нас на «Берег любові».

Це тонка й ніжна елегія коханню —така ж чиста, світла й висока, як і сама авторка.

За морем скучила чи за тобою?
Не знаю. Ви обоє дорогі.
Тепер душа не може без прибою,
Печаль її омила береги.

Учні київської СШ № 304 зустрілись з поетесою Тетяною Череп-Пероганич

therep_612 лютого учні 8-х класів спеціалізованої школи № 304 міста Києва завітали до бібліотеки імені  Дубова. Напередодні  Дня Святого Валентина тут відбулася зустріч з поетесою Тетяною Череп-Пероганич – мешканкою Святошинського району.

Тетяна є дипломантом міжнародного літературного  конкурсу романів, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова».  Учні ознайомилися із творчістю і автобіографією поетеси, почули вірші  прочитані автором про вірне й зрадливе кохання, про радості і переживання жіночої долі, насолоди і примхи людського життя, отримали у подарунок від авторки книги  «Ліки для душі»,  «Берег любові», «Із саду дві стежини».

Україно, твій народ вже нікому не здолати!

Україно, твій народ,
Вже нікому не здолати.
Він не буде відступати,
Уникати перешкод.

На шляху до перемог
Всі твої сміливі діти.
Нас нікому не спинити  -
З нами правда, з нами - Бог!

Тетяна Череп-Пероганич

До Шевченка

Тарасе, знову нас в кайдани...
За те, що вийшли на майдани.
Бо все ще правди в Україні
Немає, Батьку, і донині.

Але є віра - в ній і сила -
Що буде Матінка щаслива,
Заколосяться, ніби жито
Слова пророчі Заповіту.

Тетяна Череп-Пероганич

Об'єднати вміст