22 червня у Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.Коцюбинського відбулася презентація нової книги письменниці, журналістки Тетяни Череп-Пероганич «Осінь дорослої жінки».
Затишна зала музею цього дня зібрала у своїх стінах дружнє коло людей, яким небайдужі натхненне поетичне слово і щира українська пісня. Пані Тетяна вразила гостей зустрічі не лише яскравими поезіями, у яких так легко і надзвичайно відкрито втілені найпотаємніші переживання жіночого серця, думки про повсякденне і вічне, але поділилася власними поглядами на життя, та навіть залучила гостей зали до оригінального поетичного спілкування. У ході поетичного діалогу глядачі долучилися до прочитання авторських віршів і спробували самостійно дати відповідь на поставлені в них непрості життєві питання.
Відвертість авторки. Це – чи не головна риса нової збірки відомої поетеси Тетяни Череп-Пероганич “Осінь дорослої жінки” (Київ: Український письменник, 2016. – 112 с.). І не просто відвертість. Я б сказав навіть: оголеність почуттів і думок. Майже на крайній межі. Без боязні розкрити таємниці свого щастя.
Мовляв, ось така я є. Без ширми. Без маски. Без фальші. Хочете – сприймайте, хочете – любіть, хочете – ні. Але прикрас, штучності я принципово не визнаю. Мій девіз – правда. Вона притаманна мені органічно, тож я дарую її людям. Саме правда – кредо і на будень, і на свято. І солодка, і пекуча. Звичайно, я люблю красу, як кожна нормальна людина. Але правда для мене – істинніша від краси. Таким кредо творчості авторки були позначені й усі шість її попередніх збірок, що побачили світ від 1996 року. Але на повен голос правда – стосовно і себе, й інших зазвучала у цій, найновішій книжці. Правда пам’яті. Правда війни (ніколи б її не знати!). Правда кохання. Надаю слово пані Тетяні.
Отже, правда пам’яті:
Тетяна Череп-Пероганич. Осінь дорослої жінки : Поезія. П’єси. Твори у перекладі іншими мовами. – К. «Український письменник». 2016. – 112 с.
З великою естетичною насолодою прочитав нову поетичну книгу Тетяни Череп-Пероганич «Осінь дорослої жінки» і виніс із її змісту багато приємних вражень. Бо збірка, наче пишний букет троянд різнокольорових – є тут і римовані вірші, і верлібри, і переклади і навіть п’єси. І кожен з розділів цієї книги по-своєму привабливий і цікавий у поетично-сюжетному розкритті. Несе певне образно-смислове навантаження і голосом «дорослої жінки» ніби зупиняє читача, привертаючи його увагу на межі болю чи глибокого голосу душі, де він стає віч-на-віч з одкровенням авторки.
Зокрема, перший розділ з претензійною назвою «Щастя до чаю» – це ніби лірична сповідь авторки про любов і зраду, радість і сум, щастя і нещастя, через які, наче через певні етапи життєвого випробування, пройшла вона і не впала, не зігнулась, а набиралась сил і йшла далі. Бо вона сильною була: «Я з тих, про кого кажуть – сильна жінка,//Таку не просто взяти й спопелити» («Сильна жінка»). «Чи й справді вона сильна? – думає собі читач. – Чи засліплена любов’ю?» Мабуть, ні. Бо у вірші «Очі» вона пише: «Мені чужого на треба… //Сама переводжу погляд //У бік свого чоловіка». І в цьому ракурсі хочеться говорити майже про кожний вірш, що вміщений в цьому розділі. Бо часто, відриваючись від «невезінь і печалей гірких», вона набирається ще більше позитиву і свіжих сил, щоб іти далі, утверджуючи себе на царині життя і любові. І образ осені тут ніби якась заставка, ніби тло для контрастнішого вираження зрілості почуттів і думки та пережитих важких ситуацій, що стали наслідком чоловічої зради. Тому і вся правда про кохання оголена як і почуття ліричної героїні книги. І тим самим оголено рани, які болять ще й досі: «Візьми мене тут. //Хай хвилі відчують, //Які ми щасливі!» («Щасливі»), «Було не просто одинокій //В часи спокуси без гроша», «Я роздягаюся, мов осінь, //Як лист – скидаю всі невдачі», «Стою оголено-відверта. //Чекаю – прийдеш, обігрієш» («Я роздягаюся…».
Відгук на книгу "Осінь дорослої жінки" : поезія, п'єси, твори в перекладі іншими мовами / Тетяна Череп-Пероганич. — Київ : Український письменник, 2016. — 112 сторінок, ISBN 978-966-579-499-8
Нова книга «Осінь дорослої жінки» поетеси Тетяни Череп-Пероганич, відомої, талановитої землячки, котра народилася на Придесенні, дає змогу кожному читачеві через яскраву поезію побачити й зрозуміти дорослішання жінки, як у творчості, так і в житті. Особливо це легко вдасться тим, хто вже знайомий з проникливими творами пані Тетяни, надрукованими в попередні роки. Це – інші вірші, інше світосприйняття… Сміливо-відверта, вона більше не оплакує втрачене кохання, натомість називає себе сильною жінкою, яку «не просто взять і спопелити».
Героїня поезій у першому з чотирьох розділів книги «Щастя до чаю» сама обирає, сама приймає рішення, сама дає оцінку своїм вчинкам та діям:
«Сто разів від тебе відмовлюсь,
Сто разів не прийду до тебе».
Або:
«Заблукаю у мріях.
Я собі це дозволити можу».
22 червня 2016 року о 15.00 в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М. Коцюбинського (Чернігів, вул. Коцюбиського, 3) відбудеться презентація нової книги письменниці, журналістки Тетяни Череп-Пероганич "Осінь дорослої жінки".
Авторка мешкає нині з родиною в Києві, але народилася на Чернігівщині (с. Стара Басань Бобровицького району). Її нова, вже дев’ята, книга нещодавно побачила світ у видавництві «Український письменник».
Презентація книги відбудеться за участі чудового виконавця, лауреата міжнародних і українських конкурсів Маркіяна Свята.
Модерує захід - заступник директора музею Наталія Коцюбинська.
У програмі – поезія, пісні, автограф-сесія, чаювання.
Вхід вільний. Запрошуються всі бажаючі.
Микола Славинський, відомий український журналіст і письменник, секретар НСПУ, голова творчого об’єднання пригодників та фантастів, віднедавна взяв на себе нелегку ношу – очолив видавництво Національної спілки письменників України "Український письменник", життєздатність якого через певні обставини доводиться відроджувати з нуля.
– Пане Миколо, що спонукало Вас до цього рішення?
– Пропозиція голови НСПУ Михайла Сидоржевського. До розмови з ним наводив лад у своєму садку, навіть і на думку не спадало, що незабаром із колегами прибиратиму – в буквальному значенні цього слова – захаращене макулатурою приміщення видавництва. Сталося це після того, як восьмого квітня нинішнього року ухвалою правління Спілки мене затвердили на посаду директора. Та знаєте, в житті все якось так ведеться – мріяв про філологію, але, на щастя (сьогодні в цьому певен), склалося так, що закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка й відтоді все життя – в журналістиці. Думав повернутися після навчання на рідну Кіровоградщину, та вже після другого курсу мене запросили працювати в київську газету „Молода гвардія”, і я назавжди залишився у столиці...
У видавництві «Український письменник» днями побачила світ книга письменниці, журналіста і громадської діячки Тетяни Череп-Пероганич.
Серед нових творів, вміщених у збірці, – поезії, п’єси, вірші поетеси в перекладі польською (переклад Казімежа Бурната) та болгарською (Димитр Христов).
Авторка традиційно щира у слові, яким вміло описує сумні реалії сьогодення, а також дозволяє читачеві зазирнути через поезію в найінтимніші закутки творчого жіночого серця.
Редактор збірки - Анна Багряна. Автор художнього твору, який використано в якості ілюстрації обкладинки, - Любов Міненко.
Осінь дорослої жінки : поезія, п'єси, твори в перекладі іншими мовами / Тетяна Череп-Пероганич. — Київ : Український письменник, 2016. — 112 сторінок, ISBN 978-966-579-499-8
Ось і відлунали «Українські Передзвони» – 8. Дякуємо всім учасникам і гостям фестивалю, які, не зважаючи на відстань, погоду, сімейні обставини, кордон спецпризначенців на вулиці Банковій по дорозі до СПУ, все ж прибули на наше мистецько-поетичне свято.
Цього разу «Українські Передзвони» вже вдруге відбулися у стінах Національної спілки письменників України у дні вшанування перепоховання Тараса Шевченка на українській землі. Традиційно розпочав фестиваль його засновник – народний декламатор Олександр Ліщенко. У своєму вступному слові Олександр Володимирович згадав про перші роки «Передзвонів», зокрема знаменну творчу зустріч під відкритим небом на сцені Музею голодоморів в Україні 17 травня 2014 року. Відтоді митці слова збиралися сім разів і восьмим заходом відзначили дворічну «позначку» в історії «Українських Передзвонів».
Привітавши гостей і учасників фестивалю, Олександр Ліщенко задекламував поему «Кавказ» Тараса Шевченка.
Книга відомого українського прозаїка Василя Іванини побачила нещодавно світ у видавництві «Український письменник». Вона з тих книжок, які читаються на одному подиху, і не лише завдяки актуальній тематиці, яку висвітлює автор у творі (сьогоднішня війна в Україні), а й завдяки майстерному, колоритному письму. Ти не просто читаєш про героїв, ти з ними ніби живеш. Все рідне, близьке тобі – побут, мова (не чужинська, бо там є і вона, а своя, українська), звички, проблеми, почуття, біди тощо.
7 квітня в Національному музеї літератури України в межах VII Міжнародного симпозіуму «ЛІТЕРАТУРА. ДІТИ. ЧАС», який нарешті дістався й до Києва, відбулася чудова літературна подія, повністю присвячена «дорослій» творчості письменників, які пишуть переважно для дітей.
Неймовірно щиро, інколи навіть зі сльозами на очах, модерувала захід письменниця і науковець Наталія Марченко.
Вона дуже вміло, делікатно змогла торкнутися прихованих за «вічною усмішкою» дитячої книжки таємниць, які є в долі та творчості кожного дитячого письменника.
Говорили про творчість тих, хто відійшов у засвіти, - Наталію Забілу, Валентину Запорожець та ін.
Світлана Патра, журналіст Імідж-центру Університету «Україна»
Фото Валерії Роздабарової, студентський Медіа-центр Університету «Україна»
Університет «Україна» протягом всієї історії своєї діяльності докладає чималих зусиль для патріотичного виховання молоді. Студенти та випускники «України» беруть участь у різноманітних заходах патріотичного спрямування як в стінах Університету, так і поза ним. Долучається до цієї справи і літературна студія «Горлиця».
16 березня 2016 року в рамках розширеного засідання літературної студії «Горлиця» до Університету «Україна» завітали письменник, журналіст, видавець і громадський діяч Сергій Пантюк та поет і прозаїк Борис Гуменюк. Вони – не просто майстри слова, вони – воїни. Брали участь у Євромайдані та АТО. І хоч зараз вони відклали зброю, та боротьби не полишили – і далі борються за Україну, але за допомогою Слова.