Череп-Пероганич Тетяна

Боже, Україну збережи!

Зараз активно по-черзі з чоловіком читаємо тритомник, який побачив світ у видавництві «Веселка» ще в 2008 році «Олесь Гончар. Щоденники». На очі сьогодні навернувся запис зроблений письменником 10 травня 19995 року (3-й том, ст.566):

«Об’єктивні журналістки розповідають світові про звірства грачово-єльцинських бандитів у Чечні. Як викидали з вертольотів чеченських дітей. Як п’яна солдатня гвалтувала дівчаток на очах матерів. Як із дитини вимали ще живе серце і, підкинувши його в повітрі, стріляли по ньому, мов по мішені...

Як весна

А жінка, як весна – п’янка і ніжна,
Щира на радість, ласку і тепло.
Із нею поруч затишно і втішно,
Без неї й сонця б в небі не було.

Краса її душі – твоя в’язниця,
Де насолода діє як закон.
Вона тобі не раз, напевно, сниться.
І ти реальним хочеш бачить сон.

Відчути дотик теплої долоні,
Торкнутись вуст і захмеліти вмить.
І буде вітер холодити скроні,
І буде серце пташкою тремтіть.

Вишневий цвіт впаде дощем під ноги.
І стане зрозумілим все без слів.
Вона з тобою вирушить в дороги,
Аби жадав, аби лишень любив.

Вдовина пісня

Небесна сотня вдалині. Пішла за хмари...
Ти теж, мій любий, там тепер, а я без пари.
Не досягну, не здожену, коханий, тебе.
Ой, як же діткам і мені іще ти треба.

Приспів:

Ми так хотіли із тобою довго жити.
Чому ж не ти, а я тобі приношу квіти.
Загинув, знаю, як Герой. Не міг інакше.
Бо землю ти свою любив так щиро завше.

Небесна сотня… Погляд твій вгорі шукаю.
Бо доля ти моя навік - це твердо знаю.
Приходь у снах, вертай в думках… Я біля хати
Тебе завжди з висот ясних буду чекати.

Вдовина пісня

Небесна сотня вдалині. Пішла за хмари.

Ти теж, мій любий, там тепер, а я без пари.

Не досягну, не здожену, коханий, тебе.

Ой, як же діткам і мені іще ти треба.

Приспів:

Ми так хотіли із тобою довго жити .

Чому ж не ти, а я тобі приношу квіти.

Загинув, знаю, як Герой. Не міг інакше.

Бо землю ти свою любив так щиро завше.

 

Небесна сотня... Погляд твій вгорі шукаю.

Бо доля ти моя навік - це твердо знаю.

Приходь у снах, вертай в думках... Я біля хати

Тебе завжди з висот ясних буду чекати.

 

Небесна сотня - патрулі людської долі,

Щоб наші діти на землі не знали горя.

Анастасія Кириченко: «Два листочки на одному дереві...»

Я і ти. Нас двоє. Ми закохані.
(Тетяна Череп “Два листочки
на одному дереві...”)

 Розуміти поезію – високе обдарування. Писати ж її — дар Божий. Поет, по суті, цілитель людських думок, словами якого лікують серця й душі. Такою жмудрістю і життєдайною силою солодкого українського слова наповнені поезії Тетяни Череп, що переносять нас на «Берег любові».

Це тонка й ніжна елегія коханню —така ж чиста, світла й висока, як і сама авторка.

За морем скучила чи за тобою?
Не знаю. Ви обоє дорогі.
Тепер душа не може без прибою,
Печаль її омила береги.

Учні київської СШ № 304 зустрілись з поетесою Тетяною Череп-Пероганич

therep_612 лютого учні 8-х класів спеціалізованої школи № 304 міста Києва завітали до бібліотеки імені  Дубова. Напередодні  Дня Святого Валентина тут відбулася зустріч з поетесою Тетяною Череп-Пероганич – мешканкою Святошинського району.

Тетяна є дипломантом міжнародного літературного  конкурсу романів, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова».  Учні ознайомилися із творчістю і автобіографією поетеси, почули вірші  прочитані автором про вірне й зрадливе кохання, про радості і переживання жіночої долі, насолоди і примхи людського життя, отримали у подарунок від авторки книги  «Ліки для душі»,  «Берег любові», «Із саду дві стежини».

Україно, твій народ вже нікому не здолати!

Україно, твій народ,
Вже нікому не здолати.
Він не буде відступати,
Уникати перешкод.

На шляху до перемог
Всі твої сміливі діти.
Нас нікому не спинити  -
З нами правда, з нами - Бог!

Тетяна Череп-Пероганич

До Шевченка

Тарасе, знову нас в кайдани...
За те, що вийшли на майдани.
Бо все ще правди в Україні
Немає, Батьку, і донині.

Але є віра - в ній і сила -
Що буде Матінка щаслива,
Заколосяться, ніби жито
Слова пророчі Заповіту.

Тетяна Череп-Пероганич

Не така, як усі

Рецензія на книгу поезій Тетяни Череп «Берег любові», 2012 р.

Зовсім недавно завдяки щасливому випадку я познайомилася з поезією Тетяни Череп. І щиро зраділа! Бо така вона мені рідна, своя, по-жіночому мудра, знічено-цнотлива, елегійно-замріяна, розгублено-щаслива у своєму «Яблуневому коханні»! Це сотні, тисячі разів оспіване почуття, у Тетяни тепле, світле і кольорове, як літній дощ, як небо і веселка на ньому. Його стільки, що аж душа не вміщає:

Різдво

Різдво –
Свято Христове,
Повне любові,
Радості, втіхи,
Пісень і сміху.
Музик веселих
В містах і селах.

Різдво –
На столі калачі
Свіжі, рум’яні,
Солодкі, духмяні.
Кутя на Святвечір
Виглядає з печі.

Книжечка, яка може багато чому навчити

Відгук на книгу Еліни Заржицької «Три сходинки голодомору», Дніпропетровськ, «Пороги» - 2009.

З чого починається Україна? Особисто для мене – із слова – рідного, щирого, правдивого, художнього… Адже саме воно застерігає і підтримує, прогнозує майбутнє і час від часу повертає в минуле, змушуючи нас пам'ятати про те, чого не можна забути.Сила нашої нації, держави, народу у слові. В цьому переконалася вкотре, коли прочитала книгу дитячої письменниці Еліни Заржицької з Дніпропетровська «Три сходинки голодомору».

Молюся

Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, об'єднай нас усіх, – лунає зараз зі сцени Майдану.
Жінки, українки, матері, приєднуємося до цієї молитви. Господь почує нас, неодмінно. Бо після всього, що сталося, не може бути інакше.

А син на майдані.
Повернеться, ні –
Додому сьогодні?
Тривожно мені
За рідну дитину,
За рідну країну.
В печаль увібрались 
Холодну
Всі дні.

Та в серці є віра –
Здолаємо звіра,
Бо дуже жорстокий
І лютий цей звір…
Молюся щомиті 
За рідну дитину,
За рідну країну,
За мир.

Тетяна Череп-Пероганич

Об'єднати вміст