Череп-Пероганич Тетяна

День батька

У багатьох країнах світу, в третю неділю червня, святкується День батька

Але почали його святкувати в Америці. Жінка на ім’я Сонора Смарт, в заміжжі Додд (Sonora Smart Dodd) у 1909 році під час служби, присвяченої Дню матері, подумала про те, що після смерті матері її та ще п’ятьох дітей виховував батько, Вільям Джексон Смарт. 

Сонора хотіла, щоб її батько знав, яка він особлива людина для неї, як вона його любить і цінує. Адже її батько жертвував усім, щоб виконувати всі свої батьківські обов’язки і був у її очах мужнім і люблячим. 

«Сину мій, ще молодий лелеко...»

Це фото, яке зараз активно поширюється в соцмережах, мені - матері вісімнадцятирічного сина, не дає спокою. Бо ж так страшно, особливо в лихі часи, відпускати рідну дитину в солдати...

Ця поезія написана раніше. Але чомусь саме сьогодні хочу присвятити її тим мамам, які провели своїх дітей на війну, які чекають, і тим, які вже, на жаль, ніколи не дочекаються.

Господи, бережи наших дітей!

 

****

Сину мій, ще молодий лелеко,
У які зібрався ти краї?
Не лети, прошу тебе, далеко,
Ще ж слабкі крилятонька твої.

«Збирає свіжий мед солодке літо...»

Збирає свіжий мед солодке літо,
В соняшниках цілуються джмелі.
А поруч десь від війн вмирають діти,
І плачуть вбиті горем матері.

Страждають люди, проклинають долю,
Юнацькі мрії гинуть у диму.
І я своєму сину не дозволю
Хай навіть просто гратись у війну.

Тетяна Череп-Пероганич

Тетяна Череп-Пероганич: Своїй мамі і всім матерям з любов’ю

Молися, мамо, за свою дитину

Молися, мамо, за свою дитину.
Молися зранку й ввечері молись.
І я до тебе звідусіль прилину,
І буде добре вдвох нам, як колись.

Схилюся на плече твоє від втоми,
Закрию очі в добру щиру мить,
Як добре вдома, як же добре вдома.
Самотнє серце навіть не болить.

Не минула весна...

Минулої весни солов’ї не співали про війну.
Вони ощебечували кохання.
Моє і Твоє.
А що коїться тепер?
Бузок з присмаком болю,
Конвалія - гіркоти.
Навіть яблуневий цвіт навіює тривогу і печаль,
А у розквітлих тюльпанів - колір щойно пролитої крові...
Ховаюся від страхів у коханих обіймах,
Рятуюся теплом рідної душі.
Солов’ї-серцеїди,
Не співайте сумної.
Не хочу жити спогадами про минулу весну,
Хочу щоб ця дала нам всім
Досхочу радості та любові.

Тетяна Череп-Пероганич

 

Жінки-українки поповнили лави НСПУ

Президія Національної спілки письменників України на своєму засіданні від 29 квітня 2014 року прийняла до лав НСПУ низку письменників, серед яких:

  • Волошко Наталія Миколаївна – поетеса (Київ)
  • Заржицька Еліна Іванівна – прозаїк (Дніпропетровськ)
  • Михайленко Валентина Микитівна – публіцист (Чернігів)
  • Самойленко (Новікова-Бемм) Любов Костянтинівна – поетеса (м. Горлівка Донецької обл.)
  • Огородникова Антоніна Михайлівна – прозаїк (Харків)
  • Сидорук Валентина Олександрівна – поет (Одеса)
  • Хімич Марія  Петрівна – поетеса (Житомир)
  • Хіль Ніна Петрівна – прозаїк, поет (Дніпропетровськ)
  • Філіппова Наталя Михайлівна – поетеса (Київ)
  • Череп-Пероганич Тетяна Павлівна – поетеса (Київ)
  • Яструбецька Галина Іванівна – поетеса (Волинь)

Скромна розважливість української жіночої поетики. Рецензія на книги Тетяни Череп-Пероганич

Череп-Пероганич Т. П. Ліки для душі: поезії / Тетяна Череп; передм. О. Деко; худож. В.І. Лопата. − К.: Дія, 2013. − 145 с.: с фотогр.

Череп Т.В. Із саду дві стежини: худож.-докум. повість, етюди/ Тетяна Череп; передм. Ю. Пероганича. − К.: Дія, 2013. − 64 с.: іл.

Легко ненавидіти і важко любити.
На цьому засновано багато речей у нашому житті …
Любов, прощення і великодушність
вимагають великого серця,
великого розуму і великих зусиль

(Конфуцій)

Рецензія на книгу Тетяни Череп «Із саду - дві стежини»

Iz-sadu-cover300.jpg"ПОВІСТЬ ПРО САД РОДИННИЙ"

(Череп Т. П.. Із саду – дві стежини: худож. докум. повість, етюди/Тетяна Череп; передм. Ю.Пероганича. – Київ: ДІЯ. – 2012. – 64 с.: іл.).

Коли я почала читати книгу Тетяни Череп «Із саду – дві стежини», першою думкою була: наче про моїх родичів. Мабуть, кожен із нас міг би впізнати долю своїх рідних у долі персонажів повісті з однойменною назвою, позаяк випробування, які випали на долю мешканців Чернігівської области, пережили і житомирці, і донеччани, і кримці, і мої подоляни…

Попри те, що це – перший прозовий твір молодої поетеси Тетяни Череп, ним авторка у новій іпостасі таки відбулась. Бо, як відзначив у передмові до книги Юрій Пероганич, «це щось на зразок відчуттів справжності, природності, щирості…». Тому й читаєш «на одному диханні», поринувши у розповідь з головою.

«Загублений перстень» Любови Сердунич

Відгук на книгу поезій, які вразили до глибини душі

Поезія – є різна. Я ж за ту, яку автор проживає. Бо тоді і читач відчуває в таких віршах біль і радість самого автора. Тобто справжність, щирість. Вони надовго вкарбовуються в пам'ять, вони чомусь навчають, від чогось застерігають, на щось надихають…

Поезії  Любови Сердунич, які ввійшли до книги «Загублений перстень» і приурочені покійному чоловіку поетеси Володимиру Миколайовичу, викликали в мене масу відчуттів.

Поезія Майдану: перші збірки вже у продажу

Роман ГРИВІНСЬКИЙ, «День» №56, (2014)
Рубрика: Українці – читайте!

Літературна спільнота напрочуд активно відреагувала на революційні події в країні. Мистецькі марафони тривали на Майдані навіть у найбільш гарячі дні, а в Інтернеті постійно з’являлися нові прозові та поетичні твори, присвячені революції. З плином часу напрацьовані матеріали починають з’являтись у формі різноманітних видань та поетичних збірок. Одна з них — «Материнська молитва», видана мистецькою агенцією «Наш формат» та веб-порталом «Жінка-Українка», редактори якого — Юрій та Тетяна Пероганичі — зібрали цю колекцію поезій за допомогою всесвітньої мережі.

У збірці — вірші написані жінками: матерями, сестрами, дружинами тих, хто боровся за свободу. За словами укладачів видання, не всі з авторок — досвідчені поетеси. Декого з них саме події на Майдані змусили взяти ручку і вилити на папір те, що накипіло на душі. Водночас більшість представлених авторок активно пише і друкується. Є там і члени Національної спілки письменників України.

Об'єднати вміст