Тарасе, знову нас в кайдани...
За те, що вийшли на майдани.
Бо все ще правди в Україні
Немає, Батьку, і донині.Але є віра - в ній і сила -
Що буде Матінка щаслива,
Заколосяться, ніби жито
Слова пророчі Заповіту.
Рецензія на книгу поезій Тетяни Череп «Берег любові», 2012 р.
Зовсім недавно завдяки щасливому випадку я познайомилася з поезією Тетяни Череп. І щиро зраділа! Бо така вона мені рідна, своя, по-жіночому мудра, знічено-цнотлива, елегійно-замріяна, розгублено-щаслива у своєму «Яблуневому коханні»! Це сотні, тисячі разів оспіване почуття, у Тетяни тепле, світле і кольорове, як літній дощ, як небо і веселка на ньому. Його стільки, що аж душа не вміщає:
Різдво –
Свято Христове,
Повне любові,
Радості, втіхи,
Пісень і сміху.
Музик веселих
В містах і селах.Різдво –
На столі калачі
Свіжі, рум’яні,
Солодкі, духмяні.
Кутя на Святвечір
Виглядає з печі.
З чого починається Україна? Особисто для мене – із слова – рідного, щирого, правдивого, художнього… Адже саме воно застерігає і підтримує, прогнозує майбутнє і час від часу повертає в минуле, змушуючи нас пам'ятати про те, чого не можна забути.Сила нашої нації, держави, народу у слові. В цьому переконалася вкотре, коли прочитала книгу дитячої письменниці Еліни Заржицької з Дніпропетровська «Три сходинки голодомору».
Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, об'єднай нас усіх, – лунає зараз зі сцени Майдану.
Жінки, українки, матері, приєднуємося до цієї молитви. Господь почує нас, неодмінно. Бо після всього, що сталося, не може бути інакше.
А син на майдані.
Повернеться, ні –
Додому сьогодні?
Тривожно мені
За рідну дитину,
За рідну країну.
В печаль увібрались
Холодну
Всі дні.Та в серці є віра –
Здолаємо звіра,
Бо дуже жорстокий
І лютий цей звір…
Молюся щомиті
За рідну дитину,
За рідну країну,
За мир.
Ой, це кохання… Ну, не дає воно нам жити, чи навпаки – надихає на життя. У кожного різне, так як і в героїв книги „Колючі дерева” Олександра Апалькова. Любов – це співчуття, тяга статі (оповідання «Запах дині»), любов сліпа, безтілеса, не знає ні правил, ні заборон(«Моя любов»). А що таке почуття? В цьому ж таки оповіданні проста на перший погляд відповідь:
Воно - між моїми і її ногами.
Воно - у просторі між нашими очима.
Воно – в ударах наших сердець.
Ну, що ж привіт! Кажу тобі вже без емоцій, спокійно, так ніби між нами нічого й не було. Ще півроку назад без сліз цього зробити б не змогла. Але все минає. Тепер знаю напевне - щастя приходить до того, хто йде йому назустріч.
Чомусь весь час думала, що щаслива маю бути лише поруч з тобою. Аж ні. Моє заморожене твоїми образами серце зігрілося біля іншого душевного вогнища... Аби ж тільки тоді відразу відчула, що ти мене не любиш, я б не приносила щоранку тобі каву в ліжко, коли так ще хотілося поспати, не закутувала шию власноруч вив’язаним шарфом, аби не застудився, коли завжди поспіхом збирався на роботу, не вигулювала твого дурнуватого пса, який чомусь також ніколи мене не любив...
Вийшла з друку чергова поетична збірка Тетяни Череп-Пероганич під назвою «Ліки для душі». Це вже четверта книга авторки і третя – з віршами.
Поезії, що увійшли до нової збірки, як завжди, з добра та любові, із тонкої, ліричної, світлої душі поетеси. У них – всі радості і смутки жіночої долі, насолоди і примхи людського життя. Вони, дійсно, мов ліки для душі.
У книжці окрім ліричних творів вміщено також дитячі віршики та колисанки.
Громадська організація «Вікімедіа Україна» випустила презентаційний компакт-диск, на якому представлені аудіозаписи, поширювані на умовах вільних ліцензій.
Його особливість в тому, що усі записи, зібрані на диску публікуються на умовах вільної ліцензії Creative Commons із зазначеннім автора і поширенням на тих самих умовах. Тобто ці записи дозволено поширювати, не питаючи дозволу у видавців, потрібно лише вказати авторів творів, виконавців і саму ліцензію.