Ось і відлунали «Українські Передзвони» – 8. Дякуємо всім учасникам і гостям фестивалю, які, не зважаючи на відстань, погоду, сімейні обставини, кордон спецпризначенців на вулиці Банковій по дорозі до СПУ, все ж прибули на наше мистецько-поетичне свято.
Цього разу «Українські Передзвони» вже вдруге відбулися у стінах Національної спілки письменників України у дні вшанування перепоховання Тараса Шевченка на українській землі. Традиційно розпочав фестиваль його засновник – народний декламатор Олександр Ліщенко. У своєму вступному слові Олександр Володимирович згадав про перші роки «Передзвонів», зокрема знаменну творчу зустріч під відкритим небом на сцені Музею голодоморів в Україні 17 травня 2014 року. Відтоді митці слова збиралися сім разів і восьмим заходом відзначили дворічну «позначку» в історії «Українських Передзвонів».
Привітавши гостей і учасників фестивалю, Олександр Ліщенко задекламував поему «Кавказ» Тараса Шевченка.
Книга відомого українського прозаїка Василя Іванини побачила нещодавно світ у видавництві «Український письменник». Вона з тих книжок, які читаються на одному подиху, і не лише завдяки актуальній тематиці, яку висвітлює автор у творі (сьогоднішня війна в Україні), а й завдяки майстерному, колоритному письму. Ти не просто читаєш про героїв, ти з ними ніби живеш. Все рідне, близьке тобі – побут, мова (не чужинська, бо там є і вона, а своя, українська), звички, проблеми, почуття, біди тощо.
7 квітня в Національному музеї літератури України в межах VII Міжнародного симпозіуму «ЛІТЕРАТУРА. ДІТИ. ЧАС», який нарешті дістався й до Києва, відбулася чудова літературна подія, повністю присвячена «дорослій» творчості письменників, які пишуть переважно для дітей.
Неймовірно щиро, інколи навіть зі сльозами на очах, модерувала захід письменниця і науковець Наталія Марченко.
Вона дуже вміло, делікатно змогла торкнутися прихованих за «вічною усмішкою» дитячої книжки таємниць, які є в долі та творчості кожного дитячого письменника.
Говорили про творчість тих, хто відійшов у засвіти, - Наталію Забілу, Валентину Запорожець та ін.
Світлана Патра, журналіст Імідж-центру Університету «Україна»
Фото Валерії Роздабарової, студентський Медіа-центр Університету «Україна»
Університет «Україна» протягом всієї історії своєї діяльності докладає чималих зусиль для патріотичного виховання молоді. Студенти та випускники «України» беруть участь у різноманітних заходах патріотичного спрямування як в стінах Університету, так і поза ним. Долучається до цієї справи і літературна студія «Горлиця».
16 березня 2016 року в рамках розширеного засідання літературної студії «Горлиця» до Університету «Україна» завітали письменник, журналіст, видавець і громадський діяч Сергій Пантюк та поет і прозаїк Борис Гуменюк. Вони – не просто майстри слова, вони – воїни. Брали участь у Євромайдані та АТО. І хоч зараз вони відклали зброю, та боротьби не полишили – і далі борються за Україну, але за допомогою Слова.
«Безбатченки» – перший літературний твір письменника і журналіста з Чернігівщини Григорія Войтка.
Післявоєнні події, час безбатченків, село з усіма його радощами і прикрощами. Тільки прикрощів у книзі, точніше в житті головної героїні роману Оксани, значно більше, ніж чогось доброго і світлого. Зґвалтована ровесником, невдовзі стає матір’ю. Село не приймає її байстря, на кожному кроці робить боляче їм обом – знущання, плітки, заздрощі… Безбатченки проти безбатченка. Хоча ні, в селі всі знають, хто батько Оксаниної дитини. Знають, що безневинно вина. Але злі, ненависні зганяють на беззахисній всю свою лють.
Та не вдасться нікому вбити в Оксані людське. Витримає, виживе, переживе тих, хто робив їй боляче, віддячить добром і молитвою кожному, хто підтримував і допомагав. Ще й сина Івана навчить пробачати, навіть біологічному батьку, який його ще до народження відцурався. Не зразу, згодом. Але колись, вже дорослий чоловік, керівник великого підприємства, приїде на сільське кладовище, щоб прибрати батькову забур’янену могилу.
Слова - Тетяна Череп-Пероганич.
Музика та виконання - Володимир Сірий.
Відеомонтаж - Віталій Вишневський.
16 березня 2016 року на розширеному зібранні літературної студії «Горлиця» Університету «Україна» (керівник Тетяна Череп-Пероганич) вітали письменників, учасників Євромайдану і Антитерористичної операції на сході України Бориса Гуменюка і Сергія Пантюка.
Уперше захід літстудійців університету транслювався в інтернет, і відомих авторів могли слухати і бачити наживо всі, хто бажав. Зараз це відео можна переглянути за посиланням на каналі Імідж-центру Університету «Україна» на YouTube.
16 березня 2016 в Університеті «Україна» в рамках розширеного засідання літстудії «Горлиця» пройшла творча зустріч із Борисом Гуменюком та Сергієм Пантюком.
Відкрила зустріч Тетяна Череп-Пероганич, керівник літстудії «Горлиця».
Інформаційну підтримку надали:
Члени літературної студії «Горлиця» - студенти Університету «УКРАЇНА» дебютували 27 лютого на 271 засіданні Всеукраїнської творчої спілки ЛІТЕРАТУРНИЙ ФОРУМ (очільник Роман Кухарук) під назвою «Відчуй красу і силу слова».
Вела засідання голова правління Літфоруму Тетяна Іванчук.
Не легко це, виступати, можливо декому і вперше, перед досвідченими майстрами пера. А серед слухачів були письменники Світлана Макаревська, Анатолій Горовий, Інна Ковальчук, Віталій Міхалевський, Надія Позняк та багато інших. Але дівчатка справилися, адже кожен з їх виступів супроводжувався щирими оплесками.
Тетяна Череп-Пероганич у програмі Валентини Громової «Портрет без ретуші» Чернігівського обласного радіо. Запис 10 лютого 2016.
Всеукраїнський тижневик «Культура і життя»:
Серед публікацій 4-го числа газети «Культура і життя» за 2016 рік інтерв'ю Тетяни Череп-Пероганич із Сергієм Пантюком «Мій „Віршень“» і матеріали про творче подружжя Анатолія та Світлани Костюк «Кохання окрилює і надихає».
До 5-го числа цієї газети увійшли, зокрема, публікація «Коли радість одна на двох» про молоде подружжя Дмитра і Тетяни Власових, які рік тому створили гурт «АССА», а також інформація про те, що до громадської ініціативи з відзначення 200-ліття слобожанського поета-романтика першої половини ХІХ століття Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо» долучився мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА».
Переклад вірша Михайла Петренка польською мовою, виконав гість порталу, польський поет, журналіст, перекладач, редактор, публіцист, автор поетичних книжок і численних публікацій в антологіях та альманахах Казімєж Бурнат.