Череп-Пероганич Тетяна

Таємниці її щастя

Відвертість авторки. Це – чи не головна риса нової збірки відомої поетеси Тетяни Череп-Пероганич “Осінь дорослої жінки” (Київ: Український письменник, 2016. – 112 с.). І не просто відвертість. Я б сказав навіть: оголеність почуттів і думок. Майже на крайній межі. Без боязні розкрити таємниці свого щастя.

Мовляв, ось така я є. Без ширми. Без маски. Без фальші. Хочете – сприймайте, хочете – любіть, хочете – ні. Але прикрас, штучності я принципово не визнаю. Мій девіз – правда. Вона притаманна мені органічно, тож я дарую її людям. Саме правда – кредо і на будень, і на свято. І солодка, і пекуча. Звичайно, я люблю красу, як кожна нормальна людина. Але правда для мене – істинніша від краси. Таким кредо творчості авторки були позначені й усі шість її попередніх збірок, що побачили світ від 1996 року. Але на повен голос правда – стосовно і себе, й інших зазвучала у цій, найновішій книжці. Правда пам’яті. Правда війни (ніколи б її не знати!). Правда кохання. Надаю слово пані Тетяні.

Отже, правда пам’яті:

«Бути удвох – це щастя»

Тетяна Череп-Пероганич. Осінь дорослої жінки : Поезія. П’єси. Твори у перекладі іншими мовами. – К. «Український письменник». 2016. – 112 с.

З великою естетичною насолодою прочитав нову поетичну книгу Тетяни Череп-Пероганич «Осінь дорослої жінки» і виніс із її змісту багато приємних вражень. Бо збірка, наче пишний букет троянд різнокольорових – є тут і римовані вірші, і верлібри, і переклади і навіть п’єси. І кожен з розділів цієї книги по­-своєму привабливий і цікавий у поетично-сюжетному розкритті. Несе певне образно-смислове навантаження і голосом «дорослої жінки» ніби зупиняє читача, привертаючи його увагу на межі болю чи глибокого голосу душі, де він стає віч-на-віч з одкровенням авторки.

Зокрема, перший розділ з претензійною назвою «Щастя до чаю» – це ніби лірична сповідь авторки про любов і зраду, радість і сум, щастя і нещастя, через які, наче через певні етапи життєвого випробування, пройшла вона і не впала, не зігнулась, а набиралась сил і йшла далі. Бо вона сильною була: «Я з тих, про кого кажуть – сильна жінка,//Таку не просто взяти й спопелити» («Сильна жінка»). «Чи й справді вона сильна? – думає собі читач. – Чи засліплена любов’ю?» Мабуть, ні. Бо у вірші «Очі» вона пише: «Мені чужого на треба… //Сама переводжу погляд //У бік свого чоловіка». І в цьому ракурсі хочеться говорити  майже про кожний вірш, що вміщений в цьому розділі. Бо часто, відриваючись від «невезінь і печалей гірких», вона набирається ще більше позитиву і свіжих сил, щоб іти далі, утверджуючи себе на царині життя і любові. І образ осені тут ніби якась заставка, ніби тло для контрастнішого вираження зрілості почуттів і думки та пережитих важких ситуацій, що стали наслідком чоловічої зради. Тому і вся правда про кохання оголена як і почуття ліричної героїні книги. І тим самим оголено рани, які болять ще й досі:  «Візьми мене тут. //Хай хвилі відчують, //Які ми щасливі!» («Щасливі»), «Було не просто одинокій //В часи спокуси без гроша», «Я роздягаюся, мов осінь, //Як лист – скидаю всі невдачі», «Стою оголено-відверта. //Чекаю – прийдеш, обігрієш» («Я роздягаюся…».

Талановита відвертість Тетяни Череп-Пероганич

Відгук на книгу "Осінь дорослої жінки" : поезія, п'єси, твори в перекладі іншими мовами / Тетяна Череп-Пероганич. — Київ : Український письменник, 2016. — 112 сторінок, ISBN 978-966-579-499-8

Нова книга «Осінь дорослої жінки» поетеси Тетяни Череп-Пероганич, відомої, талановитої землячки, котра народилася на Придесенні,  дає змогу кожному читачеві через яскраву поезію побачити й зрозуміти дорослішання жінки, як у творчості, так і в житті. Особливо це легко вдасться тим, хто вже знайомий з проникливими творами пані Тетяни, надрукованими в попередні роки. Це – інші вірші, інше світосприйняття… Сміливо-відверта, вона більше не оплакує втрачене кохання, натомість називає себе сильною жінкою, яку «не просто взять і спопелити».

Героїня поезій у першому з чотирьох розділів книги «Щастя до чаю» сама обирає, сама приймає рішення, сама дає оцінку своїм вчинкам та діям:

«Сто разів від тебе відмовлюсь,
Сто разів не прийду до тебе».

Або:

«Заблукаю у мріях.
Я собі це дозволити можу».

У Чернігові відбудеться презентація нової книги Тетяни Череп-Пероганич

22 червня 2016 року о 15.00 в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М. Коцюбинського (Чернігів, вул. Коцюбиського, 3) відбудеться  презентація нової книги письменниці, журналістки  Тетяни Череп-Пероганич "Осінь дорослої жінки".

Авторка мешкає нині з родиною в Києві, але народилася на Чернігівщині (с. Стара Басань Бобровицького району).  Її нова, вже дев’ята, книга нещодавно побачила світ у видавництві «Український письменник».

Презентація книги відбудеться за участі чудового виконавця, лауреата міжнародних і українських конкурсів Маркіяна Свята.

Модерує захід  -  заступник директора музею Наталія Коцюбинська.

У програмі – поезія, пісні, автограф-сесія, чаювання.

Вхід вільний. Запрошуються всі бажаючі.

Микола Славинський: «Мрію перетворити „Український письменник” на потужний спілчанський видавничий центр»

Микола Славинський, відомий український журналіст і письменник, секретар НСПУ, голова творчого об’єднання пригодників та фантастів,  віднедавна взяв на себе нелегку ношу – очолив видавництво Національної спілки письменників України "Український письменник", життєздатність якого через певні обставини доводиться відроджувати з нуля.

– Пане Миколо, що спонукало Вас до цього рішення?

– Пропозиція голови НСПУ Михайла Сидоржевського. До розмови з ним наводив лад у своєму садку,  навіть і на думку не спадало, що незабаром із колегами  прибиратиму – в буквальному значенні цього слова – захаращене макулатурою  приміщення видавництва. Сталося це після того, як  восьмого квітня нинішнього року ухвалою правління Спілки мене затвердили на посаду директора. Та знаєте, в житті все якось так ведеться – мріяв про філологію, але, на щастя (сьогодні  в цьому певен), склалося так, що закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка й відтоді все життя – в журналістиці. Думав повернутися після навчання на рідну Кіровоградщину, та вже після другого курсу мене запросили працювати в київську газету „Молода гвардія”, і я назавжди залишився у столиці...

Нова книга Тетяни Череп-Пероганич «Осінь дорослої жінки» пішла до читача

У видавництві «Український письменник» днями побачила світ книга письменниці, журналіста і громадської діячки Тетяни Череп-Пероганич.

Серед нових творів, вміщених у збірці, – поезії, п’єси,  вірші поетеси в перекладі польською (переклад Казімежа Бурната) та болгарською (Димитр Христов).

Авторка традиційно щира у слові, яким вміло описує сумні реалії сьогодення, а також дозволяє читачеві зазирнути через поезію в найінтимніші закутки творчого жіночого серця.

Редактор збірки - Анна Багряна. Автор художнього твору, який використано в якості ілюстрації обкладинки, - Любов Міненко.

Осінь дорослої жінки : поезія, п'єси, твори в перекладі іншими мовами / Тетяна Череп-Пероганич. — Київ : Український письменник, 2016. — 112 сторінок, ISBN 978-966-579-499-8

«Українські передзвони» – 8

13282760_947853041999443_1863321182_o 21 травня 2016 року

Ось і відлунали «Українські Передзвони» – 8. Дякуємо всім учасникам і гостям фестивалю, які, не зважаючи на відстань, погоду, сімейні обставини, кордон спецпризначенців на вулиці Банковій по дорозі до СПУ, все ж прибули на наше мистецько-поетичне свято.

Цього разу «Українські Передзвони» вже вдруге відбулися у стінах Національної спілки письменників України у дні вшанування перепоховання Тараса Шевченка на українській землі. Традиційно розпочав фестиваль його засновник – народний декламатор Олександр Ліщенко. У своєму вступному слові Олександр Володимирович згадав про перші роки «Передзвонів», зокрема знаменну творчу зустріч під відкритим небом на сцені Музею голодоморів в Україні 17 травня 2014 року. Відтоді митці слова збиралися сім разів і восьмим заходом відзначили дворічну «позначку» в історії «Українських Передзвонів».

Привітавши гостей і учасників фестивалю, Олександр Ліщенко задекламував поему «Кавказ» Тараса Шевченка.

Брати чи вороги?

13151404_1601201650193217_445719434544657768_n

Відгук на книгу Василя Іванини «Брати»

Книга відомого українського прозаїка Василя Іванини побачила нещодавно світ у видавництві «Український письменник». Вона з тих книжок, які читаються на одному подиху, і не лише завдяки актуальній тематиці, яку висвітлює автор у творі (сьогоднішня війна в Україні), а й завдяки майстерному, колоритному письму. Ти не просто читаєш про героїв, ти з ними ніби живеш. Все рідне, близьке тобі – побут, мова (не чужинська, бо там є і вона, а своя, українська), звички, проблеми, почуття, біди тощо.

Дорослі таємниці дитячих письменників

7 квітня в Національному музеї літератури України в межах VII Міжнародного симпозіуму «ЛІТЕРАТУРА. ДІТИ. ЧАС», який нарешті дістався й до Києва, відбулася чудова літературна подія, повністю присвячена «дорослій» творчості письменників, які пишуть переважно для дітей.

Неймовірно щиро, інколи навіть зі сльозами на очах, модерувала захід письменниця і науковець Наталія Марченко.

Вона дуже вміло, делікатно змогла торкнутися прихованих за «вічною усмішкою» дитячої книжки таємниць, які є в долі та творчості кожного дитячого письменника.
 
Говорили про творчість тих, хто відійшов у засвіти, - Наталію Забілу, Валентину Запорожець та ін. 

До Університету «Україна» завітали воїни Слова

Світлана Патра, журналіст Імідж-центру Університету «Україна»

Фото Валерії Роздабарової, студентський Медіа-центр Університету «Україна»

Університет «Україна» протягом всієї історії своєї діяльності докладає чималих зусиль для патріотичного виховання молоді. Студенти та випускники «України» беруть участь у різноманітних заходах патріотичного спрямування як в стінах Університету, так і поза ним. Долучається до цієї справи і літературна студія «Горлиця».

16 березня 2016 року в рамках розширеного засідання літературної студії «Горлиця» до Університету «Україна» завітали письменник, журналіст, видавець і громадський діяч Сергій Пантюк та поет і прозаїк Борис Гуменюк. Вони – не просто майстри слова, вони – воїни. Брали участь у Євромайдані та АТО. І хоч зараз вони відклали зброю, та боротьби не полишили – і далі борються за Україну, але за допомогою Слова.

Роман Григорія Войтка «Безбатченки» – урок з минулого, який варто усвідомити й зробити висновки

12914989_1677793412474729_2069004102_o«Безбатченки» – перший літературний твір письменника і журналіста з Чернігівщини Григорія Войтка.

Післявоєнні події, час безбатченків, село з усіма його радощами і прикрощами. Тільки прикрощів у книзі, точніше в житті головної героїні роману Оксани, значно більше, ніж чогось доброго і світлого. Зґвалтована ровесником, невдовзі стає матір’ю. Село не приймає її байстря, на кожному кроці робить боляче їм обом – знущання, плітки, заздрощі… Безбатченки проти безбатченка. Хоча ні, в селі всі знають, хто батько Оксаниної дитини. Знають, що безневинно вина. Але злі, ненависні зганяють на беззахисній всю свою лють.

Та не вдасться нікому вбити в Оксані людське. Витримає, виживе, переживе тих, хто робив їй боляче, віддячить добром і молитвою кожному, хто підтримував і допомагав. Ще й сина Івана навчить пробачати, навіть біологічному батьку, який його ще до народження відцурався. Не зразу, згодом. Але колись, вже дорослий чоловік, керівник великого підприємства, приїде на сільське кладовище, щоб прибрати батькову забур’янену могилу.

Об'єднати вміст