Череп-Пероганич Тетяна

«Теплі мамині казки» від Тетяни Череп-Пероганич і Оксани Грек

Нещодавно у канівському видавництві «Склянка Часу*Zeitglas» побачила світ маленька книжечка для маленьких діточок під назвою «Теплі мамині казки».

Її автор письменниця Тетяна Череп-Пероганич, ілюстрації – молодої художниці з міста Ніжин Чернігівської області Оксани Грек.

У книжечці всього сім віршиків і трішки більше малюнків. Але вони теплі та щирі, бо ж дитячим сердечкам потрібно саме це.

Придбати книгу можна безпосередньо у видавництві: http://zeitglas.io.ua

 

Відкрилася виставка картин Оксани Грек у Ніжині (відео)

Минулої неділі, 7 грудня, талановита молода художниця з Ніжина Оксана Грек. запросила шанувальників мистецтва на відкриття своєї першої персональної виставки «Мамині казки». 

Виставка проходить на третьому поверсі в торговому центрі Гермес, що на площі Івана Франка у Ніжині. 

Вміло модерувала цей теплий, як і картини художниці, захід вихователь Ніжинської школи-інтертату Наталія Горбатюк, вдало побудувавши розмову з Оксаною Грек. 

Художниця щиро поділилася з присутніми своїм світобаченням, мріями, планами на майбутнє, бажаннями, частину яких вже втілила у представлені на виставці роботи. Спогади про батька викликали у неї сльози, а розповідь про творче життя — радість і неймовірі відчуття щастя та задоволення від того, що займається улюбленою справою, відчуває розуміння і підтримку родини. 

Тетяні Череп-Пероганич про її етюди «Іриси для коханого»

Відгук на книгу «Іриси для коханого» (Канів, 2014, видавництво «Склянка Часу*ZeitGlas»)
 
Я не критик, не рецензент… Але не можу стриматися, щоб не описати відчуття, з якими читала твої, Таню, «Іриси».

З вами траплялося таке: усмішка на вустах, сльози в очах – одразу? І так від обкладинки до останньої крапки. Це так зі мною.

Літературний вечір, набрунькований осіннім листопадом

Коли осінній день нахиляється на захід, а зимовий ще не сходить, між ними стоїть якась дивна мовчазна пауза – невизначеності. Саме у такий час Тетяна Череп-Пероганич зібрала шановане товариство у PIANO CAFÉ, що по вул. Ярославській у Києві на літературний вечір, набрунькований осіннім листопадом. Чому набрунькований? Тому що романтичний, розквітлий.. Та ба, навіть назвала «Поговоримо про любов»..

І говорили…У вишуканій кав’ярні, де свічниками людських душ були твори поетеси і журналістки, члена Національної спілки письменників України Тетяни Череп-Пероганич, ми роздумували про людські стосунки в усіх найкращих проявах: через пісню та через поезію.

Окрім цього, чарівний голос письменниці Оксани Радушинської – ведучої вечора - був надто проникливим і багато значущим у відтворенні поезій Тетяни. І кожний рядочок із поезій віяв подихом любові, відчуттям гарних людських стосунків.

Український постдекаданс?..

Ніна Головченко

Прозорі стелі PIANO CAFÉ по вул. Ярославській; чемний офіціант із зачіскою запорізького козака; гості у вишиванках, смокінгах і вечірніх сукнях; портрети Хемінгвея і цитати з його творів на стінах HEMINGWAY-BAR… – з келиха червоного вина розпочався творчий вечір Тетяни Череп-Пероганич «ПОГОВОРИМО ПРО ЛЮБОВ».

Вечір контрастів?..

Урбаністичний інтер’єр кав’ярні на Подолі – і прониклива юнацька поезія пані Тетяни «Люблю село».

Холодні, трагічні дні: річниця початку Євромайдану, день пам’яти жертв Голодомору – і тепла атмосфера щирої поезії, насичена музикою і полум’ям поминальних свічок.

Стрункий стриманий чоловік пані Тетяни Юрій Пероганич, у шляхетному чорному смокінгу, з привітним поглядом за скельцями окулярів – і рвучка, імпульсивна, темпераментна Тетяна, вбрана у яскраву бузкову вечірню сукню («Винен сам: закохався в Поета, ну, а я ж не така, як усі…»)

Але ж саме з контрастів і формується гармонія.

Вона любов до України звіряє по Шевченку

Це – Тетяна Череп-Пероганич, Чураївна в поезії, Роксолана в житті.

Своє багатство вона вимірює не роками, як Вахтанг Кікабідзе, а щоденними справами на користь Вітчизни, любов до якої  звіряє словами Тараса Шевченка: «Мені здається, якби батьківщина моя була найбіднішою на землі – і тоді вона мені здавалася б кращою від Швейцарії і всіх Італій».

Дочка простих сільських вчителів з Бобровиччини рано почала дивитись на світ не дитячими очима, що приносило заодно й радість, і біль. З тим і по дорослому життю пішла, але з твердою впевненістю, що не впаде, бо, як пізніше напише, - потойбічна невідомість не для тих, кому є за що триматися на землі.

«Іриси для коханого» у перекладі Димитра Христова болгарською

Тетяна Череп-Пероганич

ИРИСИ ЗА ЛЮБИМИЯ

Дъгата над нас

Ние добре знаем какво е това болка. Тя е била в нас 
някога – във всекиго своята. Може би затова дъгата
на радостта, подарена от съдбата, сега е завинаги
над нас.

Господи, моля те, не позволявай да избледнеят
багрите ѝ.

На Теб

Не говоря за любовта, а я изливам в стихове,
които посвещавам на Теб.

Сред тревите

У рідній школі...

OLYMPUS DIGITAL CAMERAМинулої п’ятниці, завдяки Вірі Сірій, учительці української мови Старобасанської ЗОШ І-ІІІ ступенів, що у Бобровицькому районі Чернігівської області, здійснила незабутню подорож в дитинство. Мене запросили у шостий клас на відкритий урок, тема якого була «Безмежний світ думками обійму» за моїми ж поезіями.

Це щось таке, про що можна говорити тільки серцем. Рідний освітній заклад. Одна з моїх найближчих подруг дитинства Віра Дубіно (тепер вчителька цієї школи) робить екскурс класними кімнатами. Ось тут я навчалася в першому класі, а ось в цьому кабінеті – в старших класах. Дорогі вчителі. Багатьох вже нема в школі, багатьох взагалі нема. В учительській знайомлюся з новими, молодими педагогами. Але ось і знайомі, рідні обличчя – вчителька історії Раїса Савченко, перша вчителька мого молодшого брата – Валентина Палочка.

Я – жінка! Гімн мистецького порталу «Жінка-УКРАЇНКА»

Слова Тетяни Череп-Пероганич, музика Юрія Старчевода, виконує заслужена артистка України Світлана Мирвода.

Пісня написана як гімн для мистецького порталу «Жінка–УКРАЇНКА», але автори сподіваються, що вона стане улюбленою піснею для кожної української жінки.

Об'єднати вміст