Сергій Дзюба, Ірина Кулаковська. Потягуськи : Роман-серіал для дітей. – Канада, Торонто: Видавництво «Litsvet», журнал «Новий Світ», 2016. – (Серія «Лауреати Міжнародної літературної премії імені Ернеста Хемінгуея»). 

Дитяча книжкова полиця, здається, завжди недостатня. І чекає чогось нового. Цікавого й оригінального! І якщо оце, щось нове, своїм легким, дотепним та захоплюючим сюжетом, манливими ілюстраціями, вдалою композицією видання захопить маленьких читачів з першого погляду, першої зустрічі, то праця письменника потрапила в десятку щирих дитячих сердець і досягла своєї відповідальної місії. До полички таких захоплюючих нових видань для дітей хочеться долучити оригінальний дотепний роман у легких новелах «Потягуськи». Він сприймається як веселий серіал для дітей.

Цей роман знаного українського поета, прозаїка, громадського діяча Сергія Дзюби, створений у співавторстві з цікавою письменницею Іриною Кулаковською, нещодавно ошатно видрукували в авторському перекладі у Канаді, в серії «Лауреати Міжнародної літературної премії імені Ернеста Хемінгуея». Цю заслугу і, як результат, вдячність захоплених читвом діток та їхніх батьків узяли на себе відоме видавництво «Litsvet», популярний журнал «Новий Світ», зокрема, головний редактор цього часопису Олена Жукова та заступник головного редактора Михайло Співак. Вони – письменники, а пан Михайло ще й редагує цікаву місцеву газету.

Микола Славинський, відомий український журналіст і письменник, секретар НСПУ, голова творчого об’єднання пригодників та фантастів,  віднедавна взяв на себе нелегку ношу – очолив видавництво Національної спілки письменників України "Український письменник", життєздатність якого через певні обставини доводиться відроджувати з нуля.

– Пане Миколо, що спонукало Вас до цього рішення?

– Пропозиція голови НСПУ Михайла Сидоржевського. До розмови з ним наводив лад у своєму садку,  навіть і на думку не спадало, що незабаром із колегами  прибиратиму – в буквальному значенні цього слова – захаращене макулатурою  приміщення видавництва. Сталося це після того, як  восьмого квітня нинішнього року ухвалою правління Спілки мене затвердили на посаду директора. Та знаєте, в житті все якось так ведеться – мріяв про філологію, але, на щастя (сьогодні  в цьому певен), склалося так, що закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка й відтоді все життя – в журналістиці. Думав повернутися після навчання на рідну Кіровоградщину, та вже після другого курсу мене запросили працювати в київську газету „Молода гвардія”, і я назавжди залишився у столиці...

5 червня в приміщенні київського театру «Класик» на Подолі відбулася прем’єра вистави «Розваги янголів або Надзвичайна пригода у дощ» за комедією Анни Багряної «Боги вмирають від нудьги».

Вистава була поставлена театром Лірики та Драми «ТЕЧІЯ» під керівництвом Наталії Морозової-Шимади. Режисер вистави – Анатолій Суханов.

Актори – Наталія Морозова-Шимада, Валерій Смаль, Олег Руденко, Анна Арні. Гучні безкінечні оплески від вдячних глядачів і букети квітів - свідчення того, що прем'єра вдалася!

П'єса Анни Багряної "Боги вмирають від нудьги"  - комедія на одну дію. Вже була перекладена й опублікована болгарською, македонською та сербською мовами. 2015 р. - дипломант конкурсу української комедії «Золоті оплески» (Чернівці). 

Наприкінці 2015 року вийшов друком третій номер альманаха «Горлиця». У виданні опубліковано твори учасників та друзів літературної студії «Горлиця».

Пропонуємо до уваги читачів твори Тетяни ВОЛОДАЙ, які увійшли до альманаха.

Тетяна ВОЛОДАЙ – член Національної спілки письменників України, авторка шести поетичних збірок, лауреат премії ім. В. Самійленка.

Поміж святими лісами кобзарськими шляхами несли до людей правду та величну історію українського народу кобзарі.Оці незрячі гомери завжди відкривали очі зрячим людям.Осліплені в полонах та битвах козаки йшли перед козацьким військом з кобзами, піднімаючи людей на боротьбу. Ця прадавня традиція праукраїнців жива і сьогодні. На початку минулого століття Олександр Корнієвський, у містечку Мена на Чернігівщині, створив новий музичний інструмент — хроматичну концертну бандуру. Він взяв за основу кобзу Терентія Пархоменка (якого на тридцять дев'ятому році життя у 1911-му жандарми прибили) і добавив поміж струнами півтонові приструнки. Значно збільшив кількість струн, придумав і поставив на струнах демфер-перемикачі. Так сто років тому в Україні з'явився новий інструмент. За свої винаходи, майстерну гру на бандурі та крамольний інструмент він понад двадцять п'ять років загартовувався по сибірських таборах-лісах. 

11 червня (у суботу) 2016 року відбудеться V Всеукраїнський сільський фестиваль народної творчості «Катеринина пісня», присвячений памяті народної художниці України Катерини Білокур. Місце проведення – с. Богданівка Яготинського р-ну Київської обл. Організатори фестивалю «Катеринина пісня» – Виконавчий комітет Богданівської сільської ради, народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Берегиня» за підтримки Яготинської районної державної адміністрації, Відділу культури національностей та релігії Яготинської РДА, районного Будинку культури , меморіального Музею-садиби К.В.Білокур, редакції районної газети «Яготинські вісті».

Світлана ПАТРА, журналіст-фрілансер Імідж-центру Університету «Україна» стала першим переможцем проекту #‎BeEuropean, який був організований Міністерством закордонних справ України, Представництвом Євросоюзу в Українірадіостанцією «Радіо ЄС – Європейська станція», сайтом «Європейська правда» . Вітаємо!

Журнал «Дніпро» публікує у червневому номері повість Олександри Малаш «Кришталь горить». Наразі автор надає кілька цитат, а після виходу журналу в світ обіцяє надати текст повністю.

Мрія Віти Мазур здійснилася: вона консультує тисячі людей на гарячій лінії. Але хто міг передбачити, що всі ті проблеми, які допомагає вирішувати, враз торкнуться її самої? Людська душа - кришталь, вона уціліє лише в обережних руках. Але як діяти, коли кришталь горить?..

Уривки з повісті

***

Чому минуле надихає? Все дуже просто. З нього можна вибирати. Те, що тобі потрібно просто зараз. Радість, коли над тобою хмариться небо. Пересторога, коли в чомусь сумніваєшся. А буває – в минулому заваляється якийсь наївний ескіз. І ти тепер, навчена досвідом, пишеш дорослу, зрілу картину.

Або не зрілу… Все від тебе залежить.

У чарівному куточку Волині, за 28 км від Луцька, в селі Затурці Локачинського району розташований маєток старовинного польського шляхетного роду Липинських. Сьогодні тут знаходиться пам’ятка історії національного значення – меморіальний музей В’ячеслава Казимировича Липинського (1882 - 1931).

Він був   визначним політичним і громадським діячем, істориком, соціологом, публіцистом та дипломатом, теоретиком українського консерватизму, одним з організаторів Української демократично - хліборобської партії, за гетьманату і УНР – посол України в Австрії. В Затурцях пройшло його дитинство, звідси вже дорослою людиною він листувався з видатними сучасниками; тут він працював над історичними та публіцистичними творами, займався просвітницькою діяльністю. На польському цвинтарі і поховано щирого патріота України, який відстоював її соборність та незалежність. За радянської влади усі могили були втрамбовані у землю колгоспною технікою.