В кінці березня 2016 року в багатьох киян з'явиться шанс ознайомитися з древньою японською традицією «Каки-дзоме» – свої майстер-класи проводитиме великий японський майстер каліграфії сенсей Рансецу Озава.

Про її приїзд в Україну, виставку робіт, заняття з каліграфії ми часто говорили з нею ще в Токіо. Як бачите, мрії збуваються...

У всеслов’янському світі мабуть не має ще однієї такої величної, цільної і непересічної натури пошуковця народних скарбів, рідкісного вченого – етнографа, що постійно слухає гомін віків як наш земляк Іван Васильович Хланта. Упродовж 58 років він самовіддано творить, збирає, записує, опрацьовує і повертає з небуття усну народну творчість. Про його плідний,  тривалий і творчий шлях знайдете чимало схвальних відгуків не лише у вітчизняній, але й у зарубіжній пресі. Про нього пишуть в Білорусії, Польщі, Чехії, Румунії, Сербії, Словаччині, Угорщині… Бо одразу зникають на землі кордони, коли українці збираються разом. Такі зустрічі не обходяться без пісень. І у кожнім регіоні почуєш такі, що звучать вперше.

Тринадцятирічна Ніна Бойкова після участі у відомому телешоу «Голос.Діти» на телеканалі «1+1» продовжує активно займатися творчістю та ще з більшою наполегливістю розвиває свої вокальні дані. Ніночка зуміла неабияк здивувати на сліпих прослуховуваннях зіркових тренерів – Потапа, Тіну Кароль та Наталю Могилевську. А згодом після прем’єри кліпу на пісню Андрія Марусича «Розмалюй мої сни»,  з якою Ніна увішла в четвірку найкращих фіналістів Національного відбору на дитяче Євробачення-2015, юна артистка взялася за посилене вивчення турецької мови.

Щоразу, коли відвідую Ніжин, місто моєї студентської юності, мучить мене непояснима думка, чому Микола Гоголь «підгодовував» вогонь камінів своїми творами, чому не ховав їх у шухляди свого стола, чи у конторку, за якою, стоячи, мережив свої рядки, чому, з точки зору сучасників, не зберігав їх файлах комп’ютера?

Ще з Ніжина, з гімназії вищих наук… Для рукописного альманаху «Метеор литературы» Гоголь підготував першу прозову річ «Братья Твердиславичи». Однак аж занадто високий пафос і абстрагованість сюжету не сприйняли його друзі, і «Николяша» спокійно розірвав свій рукопис на маленькі клаптики і жбурнув у грубку, де палахкотів вогонь. «Набивай руку в віршах, — дружно порадив йому тоді Костянтин Базілі, — а прозою не пиши. Белетрист з тебе не витанцювується, це видно вже тепер».

Знахідка

Як часто ми щось знаходимо? Щось справді вартісне, найнеобхідніше? По-різному. Але об’єднує ці всі знахідки одна обставина – вони поруч. Загублені, недобачені речі, які ми потребуємо все життя – завжди поруч з нами…

Але ми можемо цього і не помітити…

Маленька кухонька повністю залилась ароматом кави. Філіжанка пускала смужку димки. Раптом з’явився свіжий запах м’яти, що теж здіймався в повітря клубками пари. Між цими ароматами ніби зав’язалась війна, яка з часом переросла в неперевершене поєднання.

Донька похапцем пила чай. Їй скоро вибігати. Знову обпечені губи дойматимуть весь день! А їй говорить і говорить: семінари, лекції.

Коли я запитав у Сосниці, де знаходиться спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-III ступенів обласної ради (відома, як школа-інтернат для дітей із вадами слуху), мені одразу ж вказали дорогу та ще й запевнили, що цей будинок знайду вмить, надто вже він відрізняється від інших осель. Так і вийшло – ще здалеку помітив ошатний будинок блакитного кольору. Це було несподівано, однак чудово! Адже торік у болгарській Варні мене найбільше вразили саме їхні оселі – оригінальні, різнобарвні, теплих, світлих кольорів, жодна з яких (на всій вулиці) не була схожою на інші! Там були всі кольори веселки – здавалося, мальовничі, ніби казкові, будинки привітно усміхаються до людей.

Слова - Тетяна Череп-Пероганич.
Музика та виконання - Володимир Сірий.
Відеомонтаж - Віталій Вишневський.

Книгарня «Є» та літературна агенція «Discursus» запрошують на розмову Олега Криштопи та Степана Процюка на тему «Політичний роман: український вимір». Захід відбудеться 23 березня. Початок — о 18.30. 

За останній рік у сучасній українській літературі з'явились одразу кілька текстів, які підпадають під жанрове визначення «політичний роман». Водночас ґуґл на такий запит не дає жодної відповіді. Чи вітчизняний політичний роман – це щось абсолютно нове? Чи існував він раніше? Як він вписується у світовий контекст? Чи можлива українська версія «Карткового будинку»? Як політичний устрій змінює життя людини? Чи можливо зберегти особистість в умовах антинаціональної автаркії?

Кабінет молодого автора Національної спілки письменників України, видавництво « Самміт-книга», під патронатом Міністерства сім’ї молоді й спорту, комітету ВРУ з питань молоді й спорту пропонують долучитися до події, яка розрахована на підтримку української талановитої молоді.

26 березня о 18:00 у приміщенні Майстер-класу (вул.. Лаврська, 16а) відбудеться урочиста церемонія нагородження лауреатів та фіналістів Міжнародного конкурсу кращих українських творів молодих літераторів «ГРАНОСЛОВ».

Церемонія передбачає оголошення про  видання книг лауреатів та альманах фіналістів, цінних подарунків. А також – концертна програма за участі зірок (Оксана Білозір, Тарас Компаніченко, Анна Тринчер, Алла Мартинюк, Соломія) музичних та танцювальних номерів.

Роман Григорія Войтка «Безбатченки» вийшов друком у чернігівському видавництві «ПАТ «ПВК «Десна». 

Публікуємо переднє слово, яке написав відомий письменник, лауреат літературної премії ім. Павла Тичини, активіст Чернігівського земляцтва в Києві Дмитро Головко.

Образа і любов

Назва цього короткого вступного слова навіяна одним з розділів роману Григорія Войтка «Безбатченки». Твору, головний герой якого зазнав стільки нелюдських підковирок, нашіптувань, кривд і навіть негідних і підступних вчинків. Це пізніше, тобто в кінці роману, все міняється, приходить до кращого, адже змінюється саме життя.