Чернігівцю В’ячеславу Озембловському – 27 років. За фахом Слава – комп’ютерний інженер, і він уже кілька років чудово пропагує Україну та рідне Придесення у Швеції. Спілкуватися з ним – одне задоволення, бо йому справді є про що розповісти! Втім, В’ячеслав готовий ділитися досвідом цікавого міжнародного співробітництва.

Ідея Якуба

– Славо, у вас – досить незвичайне прізвище. Мабуть, у роду були вихідці з Польщі?

– Так, це – по тату. У нашому роду переплелися чотири національності: українці, білоруси, росіяни та поляки. До речі, за кордоном, у всіх заможних країнах, зокрема в Швеції, люди загалом добре знають генеалогію свого роду, пишаються цим. Власне, це – теж ознака патріотизму, любові до своєї Вітчизни.

17 листопада 2015 року в Університеті «Україна» (м. Київ, вул. Львівська, 23) відбудеться півфінальний тур ХІІІ Фестивалю студентської творчості молоді з особливими потребами «Сяйво надій-2015».  

Фестиваль націлений на адаптацію та інтеграцію в соціальне середовище засобами мистецтва студентської молоді з інвалідністю, на пошук оригінальних зразків художньої творчості,  на підвищення художнього рівня аматорського мистецтва, патріотичне виховання студентів, підтримку молодих талантів та надання їм можливості реалізувати свій творчий потенціал.

11 листопада у Виставковому павільйоні Українського державного центру радіочастот відкрилася виставка-конкурс народної творчості, яка традиційно присвячена Дню працівників радіо, телебачення та зв’язку. Свої творчі роботи представили співробітники підприємства, регіональних філій та члени їх родин. Організатором заходу виступила первинна профспілка підприємства.

Відвідувачі виставки зможуть оцінити професійний рівень своїх колег в трьох запропонованих номінаціях: фотографія, живопис та декоративно-прикладне мистецтво.

За словами голови профспілки УДЦР Любові Пінчук на виставку подано близько 70 експонатів. Серед цих робіт: вишиті, художні картини, графіка, світлини, паперові оригамі та багато інших, створених вмілими людськими руками, речей.

8 листопада в Колонній залі імені Лисенка Національної філармонії України відбувся чудовий конуерт циклу «Вечори української музики. Спадщина і сучасність» до 85-річчя від дня народження видатних, легендарних українських композиторів і педагогів, лауреатів численних премій Жанни Колодуб та Левка Колодуба. Все своє життя вони присвятили музиці. І що головне — досі творять її, аби вона звучала, представляючи рідну Україну на світових сценах.

Твори композиторів прозвучали під час концерту у виконанні Національного камерного ансамблю «Київські солісти» (художній керівник – народний артист України Олесь Ясько, диригент – народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимир Сіренко. Того дня на сцені плакали і сміялися скрипки, звучали фагот (Тарас Осадчий) і альт (Олександр Лагоша). 

Вишукане поєднання поезії і фортепіанної музики наживо створило камерну мистецьку атмосферу в одній із віталень Будинку вчителя в центрі Києва.

Для шанувальників творчості Лариси Петрової листопад несподівано наповнився теплом і затишком. Серед «осінніх днів оранжевих відтінків» звучали вірші Лариси Петрової в авторському виконанні та у виконанні Леоніда Нечипорука і Наталії Кудряшової. Вірші-роздуми, вірші-зізнання, вірші-відчуття, вірші-драми, вірші-«не схололі почуття»…

«Мелодія карпатської душі» — друга збірка поетеси Галинки Верховинки днями побачила світ у Чернівецькому видавництві «Друк Арт». 

Верховина – серце гуцульського краю, батьківщина багатьох талановитих людей. Серед них – самобутня поетеса, збирачка народного фольклору і карпатської старовини, українська берегиня Галинка Верховинка (Галина Яцентюк).

Дорогі навчителі, друзі та колеги! 

Посольство Королівства Бельгія в Україні, Редакція журналу іноземної літератури «Всесвіт», за підтримки Відділу поширення книжки та Міжнародного відділу Федерації Валлонія-Брюссель, Королівської академії французької мови та літератури Бельгії Національної спілки письменників України, Київського національного університету ім. Т.Шевченка
й Асоціації викладачів французької мови України

запрошують Вас на презентації спеціального бельгійського випуску журналу «Всесвіт», що відбудуться 16 листопада о 18 год. у конференц-залі Національної спілки письменників України (вул. Банкова, 2; 2 поверх), а також 17 листопада о 14.30 в Актовій залі Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (бул. Шевченка, 14, 2 поверх) за участю відомих українських та іноземних культурних і громадських діячів, науковців, письменників, перекладачів і митців. 

* * *

Мінімум, що Бог зумів надати,
З перекису водню, клаптя вати
Для латань пришвидшених влучань.
В розгалуженні каналів жовчних
Бажано пересуватись мовчки.
Депозитний долар чи юань
Не зупинять каверзних ревізій,
Не відмінять записів у книзі
Заперечень, скарг і побажань.
Мулько від поточних публікацій.
На вершках жирують папараці:
Блоги, інтерв’ю, репортажі.

У цьому невеличкому місті я оселилася недавно, тому майже нікого ще тут не знаю. Відомо мені тільки те, що в затишному будиночку, наприкінці вулиці, мешкає сім’я чарівників, а про них розповіла мені моя кішечка Найда. Ви, мабуть, подивуєтеся звідки ж я знаю кошачу мову? Справа в тому, що усі казкарі розуміють мову звірів, птахів, рослин, дерев, комах та плазунів. Уміють чути, про що говорять гори, ріки, вітри, тумани, сонце та зорі. Здогадалися? Так-так, я - Казкарка. Тому вмощуйтесь зручніше та слухайте, що вам розкажу.

Якось прийшла моя кицюня з прогулянки, всілася на канапі й почала неквапливо розповідати де була й кого бачила. Усі знають, що кішки гуляють, як самі собі знають, коли хочуть і де хочуть. Отож моїми дальніми сусідами, з розповіді кицьки, виявилися тихі та мирні люди з несподівано-дивними іменами: дядечко Сон, тітонька Дрімота, бабуся Позіхота та двійко хлопчиків-близнюків Сонько й Дрімко. Казка моя сьогодні про них.