10 та 11 листопада в м. Жовква Львівської області пройде перший кінофорум під назвою «Кіномаршрут». «Він спрямований на залучення молоді до кінопроцесу. Програма фестивалю побудована таким чином, щоб можна було якнайповніше продемонструвати кожну ланку кіновиробництва. На майстер-класах фахівці розкриють професійні секрети режисури та поділяться тим, як знаходити фінансову підтримку для дебютних проектів», – зазначає  директор та засновник «Кіномаршруту» Олеся Новосад.

Тетяна Винник — громадський діяч, письменниця, журналіст, перекладач. Людина, яка приділяє багато уваги розвитку культури і суспільства не тільки сіючи добро і світло в своїх книжках, але й ініціюючи благодійні акції. Але про все більш детально в інтерв’ю з Тетяною спеціально для сайту ngo.zp.ua.

– На Запорізькій книжковій толоці ви презентували книжку «Прокинусь живою». Звідки така назва?

– Ця книжка була пророчою. Мені тільки нещодавно батьки сказали, що після моєї аварії лікарі говорили: аби з подібними травмами людину привезли місяців п’ять тому, то не врятували б. Війна навчила лікувати, адже у лікарні Мечнікова (Дніпропетровськ), де я лежала місяць, лікарі останні два роки борються за життя бійців. Бути живою, «прокинутись живою» – означає не втратити людської подоби. У цій книжці багато цитат зі Святого Письма, віршів про смерть і життя, про любов як чи не єдину форму буття, що сповнює це життя сенсом. Про виклик, який життя кидає смерті. Є переклади з англійської, болгарської та російської.

Випадковостей у житті не буває! Усе, що стається, має свій зачин, розвиток і мету. Навіть якщо мета не одразу очевидна, чи дорога до неї здається надто горбистою, або й взагалі вбачається дорогою в протилежний бік. Проте випадковостей у житті не буває – все закономірно! Місяць тому, призначаючи чергову дату поїздки в АТО (для мене – вже сьому), я цілком випадково назвала: 3 листопада. Як з’ясувалося згодом – день артилерійський військ. Якщо врахувати, що головною ціллю нашої поїздки була артилерійська частина, де командир – хмельничанин полковник Валерій Лесков, то можна лише порадіти тому, що хтось незримою рукою спрямовує нас на певні життєві повороти, заради спільної мети і майбутньої спільної перемоги.

8 листопада, напередодні Дня української писемності та мови, члени «Літературного форуму» та шанувальники українського поетичного слова зібралися в затишній і завжди гостинній бібліотеці сімейного читання імені Садріддіна Айні, аби поспілкуватися, поділитися новими творчими здобутками, обговорити хвилюючі усіх проблеми в суспільному житті, зокрема, мовне питання.

Модерувала зустріч голова правління Літфоруму Тетяна Іванчук, яка розпочала його словами Василя Захарченка, про те, що рідна мова дається народові Богом, а чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів. 

Думки виступаючих дещо різнилися щодо української мови, але всі були спільні в тому, що саме українці повинні  бути господарями на своїй землі, щоб нас поважали як націю, як мудрий і мужній народ. 

1 листопада 2015 р. наша країна відзначила День працівника соціальної сфери. Це професійне свято працівників територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради. На заході, присвяченому цьому празнику, директор терцентру Біневська Н.В. промовила: «Соціальна робота – це мистецтво утішити обездолених людей, розрадити, допомогти зорієнтуватися у важких життєвих обставинах, прийняти на себе негатив невдоволеності громадян своїм матеріальним становищем. День працівника соціальної сфери – професійне свято, яке по праву належить тим, хто виявляє милосердя, створює добро не лише по службовому обов'язку, але і по велінню совісті і заклику душі. З чим я Вас, мої дорогі співробітники, і вітаю!».

Ось уже понад 20 років восени у місті Копривниця, поблизу Загреба, відбувається міжнародне літературне свято на честь класика хорватської літератури Франа Галовича (1887-1914). Цьогоріч серед почесних гостей фестивалю була й поетеса, перекладач, літературознавець з України Тетяна Дзюба.

За коротке життя різнобічно обдарованого митця, який загинув 27-літнім під час військових дій у Сербії, вийшли друком чотири книги: драма «Тамара» (1907), збірка поезій «Чотири міста» (1913), прозові твори – «Зачароване дзеркало» (1913) та «Сповідь» (1914). Вже по смерті Франа Галовича, у 1925 році, з’явилася поетична  збірка «З моїх берегів», у якій чи не найяскравіше виявився унікальний хист лірика. Український читач знає письменника передусім за його фантастичним оповіданням «Зачароване дзеркало», написаним у манері модернізму. Незначна кількість перекладів Франа Галовича українською почасти пояснюється наявністю у його творах великого пласту діалектної лексики, що завжди утруднює переклад.  Хоча… у когорті українських класиків (а це – Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Осип Федькович, Улас Самчук та ін.), котрих перекладено хорватською, є й ім’я Василя Стефаника, тексти якого перетлумачувати чужою мовою надзвичайно складно.

Чернігівська бібліотека імені Михайла Коцюбинського поповнилася новими цікавими творами сучасних українських письменників. Розповім про дві такі книжки, які я прочитала з особливим інтересом.

У історичному романі нашої землячки Ганни Ткаченко «Голгофа козацьких нащадків. Терновий вінок» події відбуваються на початку ХХ століття на Чернігівщині. Буремні часи – революція, неп, колективізація, голод… Савелій Руденко, нащадок запорізьких козаків і добрий господар, одного дня втратив усе. Його донька, юна Маня, покохала червоноармійця Миколу. Однак, коли батька заарештували, той, кому вона віддала своє серце, відмовився їй допомогти… Минув час, і вже в роки Другої світової Маня зустріла Миколу в таборі військовополонених. Він благає пробачити й врятувати його. Та чи повірить йому дівчина?..

У книжці є справжні історичні назви: Корюківка, Березне, Низівка, які читач легко знайде на мапі. Це – родинний роман. У його центрі – кілька дворів села Березівка.

В Університеті «Україна» відбулася презентація книги Оксани Радушинської «Метелики у крижаних панцирах» http://vnz.org.ua.

Анотація

З огляду на необхідність залучення громадськості до реалізації державної культурної політики проаналізовано проблеми співпраці державної влади з представниками громадськості на рівні міста; визначено можливості та механізми побудови спільної платформи культурної політики за участю влади і громадськості.

Аналітична записка