Катерина ШТАНКО: Завдяки комп’ютеру художник досягає досконалості, але втрачає свою індивідуальність.
Однією з найулюбленіших казок дитинства відомої української художниці була «Попелюшка» Шарля Перро, а у шкільні роки Катерині подобалось грати в спектаклях за мотивами цього твору. Як правило, їй діставалася роль Феї, образ якої закарбувався на все життя. А ще вона пам’ятає свою обіцянку, висловлену на одній із вистав однокласникам, мовляв, коли виросте, то стане справжньою чарівницею.
Коли Штанко закінчила навчання в Академії мистецтв України, сказане багато років тому почало справджуватися. Варто їй доторкнутися до паперу магічним пензлем — як в омріяної Попелюшки з’явиться і сукня, і карета, і кришталеві черевички... Двовимірний світ художниці, сповнений різних див, чарує сьогодні не лише дітей, а й дорослих, здатних відчувати прекрасне.
Наближається до кінця січень, а з ним – барвисті поетичні різдвяні й новорічні святки, які впродовж двох тижнів у ці непрості, навіть сумні часи, трохи радували нам душу. Але це були не просто святкові дні, а безцінний дарунок наших предків, узагальнений у тисячолітньому досвіді минулих поколінь. У ньому сконцентровані дійства, магічні ритуали та замовляння, повязані зі щоденною працею українців - хліборобів. Хоча первородна сутність звичаїв та обрядів в основному втрачена або використана християнською релігією, вони, як відгомін давньої Трипільської культури залишилися у нашому житті яскравим свідченням генокоду нації.
КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ БУДИНОК ВЧИТЕЛЯ
ЗАПРОШУЄ
НА РІЗДВЯНУ МІСТЕРІЮ
«НОВА РАДІСТЬ СТАЛА»
17 січня 2015 о 17 годині
У програмі:
– колядки та щедрівки у виконанні професіональних та аматорських колективів та фольклорних гуртів;
– виступ народного хору «Оболонь», художній керівник – Олександр Свердюк.
Режисер – Костянтин Чеченя,
Ведучий – Микола Ткач.
Віце-прем’єр-міністр, міністр культури В’ячеслав Кириленко хоче звернутися до президента Петра Порошенка та Секретаря Ради національної безпеки і оборони Олександра Турчинова з проханням скликати засідання РНБО з питань гуманітарної політики.
Підведено підсумки літературного конкурсу імені Григорія та Ганни Панченків «Бентежить душу батьківська земля» на кращий поетичний твір.
На конкурс було надіслано майже 200 творів від сімдесяти дев’яти учасників. За рішенням журі перше місце у поетеси з Івано-Франківської області Наталії Данилюк, друге дісталося Галині Гнатюк (Вараві) з Рівненщини, і на третьому – Наталка Поклад з Києва.
У номінації «Я люблю тебе, Ржищеве!» перемога за Євгеном Листопадом.
Перша спроба прочитати роман С. Процюка «Десятий рядок» видалася невдалою: спіткнулася на не характерних для української прози алюзіях до давньогрецької міфології. Проте, оскільки сама принагідно наголошую студентам про необхідність вписувати Україну у європростір на всіх рівнях, спробувала читати вдруге.
Легким читання не назву, бо автор намагається дослідити у свій спосіб тяжку і болючу тему формування архетипу сучасного українця. Цій проблемі присвячено багато творів, зокрема і роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшого», де письменниця шукає шляхи відродження «Пилипа з конопель» у часи так званої незалежності. Степан Процюк іде в інший бік, показує етапи формування комплексу меншовартості українця, процес «маління» духу українця, перетворення колишнього сильного і стійкого борця за Україну на розпливчатий і туманний «десятий рядок».
Згідно з указом Президента України Петра Порошенка №17/2015 від 14 січня, у зв’язку з трагічною загибеллю мирних жителів біля міста Волноваха 13 січня 2015 року внаслідок обстрілу пасажирського автобуса терористами, 15 січня оголошено в Україні днем жалоби.
У відповідності до указу, заплановані на 15 січня розважально-концертні заходи в Україні скасовано.
Пісня «А їй здавалося... ». Слова Світлани Костюк, музика та виконання Наталії Гіль. Автор відео Наталія Іванів.
На Маланки вдарили гармати,
Вибухами вкрили блок-пости –
Вшістдесяте, може всімдесяте,
За добу хотіли нас змести.– З Новим Роком, мати-Україно!
Ми тобі віншуємо здаля,
Нам щедрують Гради й Буратіно
Голосно на празник Василя.За прохід російського “конвою”
Побратимам тут лягти кістьми?
Мовчки грієм біля серця зброю,
Ворог знає – не відступим ми.