Українські режисери увіковічнили пам’ять про героїв антитерористичної операції двома фільмами. Ці кінострічки були відзняті про українських розвідників.

«Кінострічка під назвою «Кіровоградці та Війна» розповідає про військовослужбовців третього полку спеціального призначення. Вони виконували бойові завдання під час антитерористичної операції. Друга стрічка присвячена загиблому українському розвіднику – капітану Кирилу Андреєнку», – розказав речник АТО Андрій Лисенко.

Він повідомив, що зйомки обох фільмів завершені.

У Комітеті з Національної премії України імені Тараса Шевченка відбувся другий конкурсний тур творів, висунутих на здобуття Національної премії 2015 року.

За результатами таємного голосування до участі у третьому турі конкурсного відбору допущено такі твори:

за напрямом «Література»:

книга поезій «Не мертве море» Буряка Юрія Григоровича, представлено Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім. Тараса Шевченка;

книга «Грози над Туровцем» Даниленка Володимира Григоровича, представлено Асоціацією українських письменників;

Попри необхідність послуговуватися інвалідним візком, проживання у провінції та активне спілкування насамперед у мережі Internet, героїня нашого інтерв’ю здобула вищу освіту, пише вірші і прозу, активно працює журналістом-фрілансером, бере участь у багатьох творчих конкурсах. Про життя без обмежень розповідає Світлана ПАТРА.

Світлано, 2013 року ви закінчили Університет «Україна» і стали журналістом-фрілансером Імідж-центру своєї alma mater. Ваші роботи про студентів, випускників, викладачів, про університетські заходи постійно розміщуються на ресурсах Імідж-центру в соціальних мережах (на Facebook), на сайті Університету «Україна», на порталі Жінка-УКРАЇНКА, на сайті журналу МИСТЕЦЬКІ ГРАНІ, на сайтах Національної асамблеї інвалідів України (НАІУ) і Спілки громадських організацій інвалідів Києва (СГОІК), на порталі ВИЩА ОСВІТА, декілька робіт опубліковано в журналі «Мистецькі грані» та газеті «Голос України». Скільки робіт про діяльність Університету «Україна» Ви опублікували? Що дає Вам, як журналістові, така практика?

 16 січня у Києві в Центрі української культури та мистецтва відкриється перша в цьому році виставка відомої сімейної іконописної майстерні «Небо на землі» (м. Миколаїв). Назва «Ось нове все творю»* яскраво характеризує наповнення виставки та її концепцію. (*Об. 21:5)

До експозиції увійшли близько 50 робіт у різноманітних техніках: від традиційної яєчної темпери  до мозаїки та гарячої емалі. Також відвідувачі зможуть побачити розписаний мармур та зразки справжніх  фресок.

Перлиною експозиції миколаївські майстри вважають «Тайну вечерю»  – роботу, що поєднала в собі глибокий зміст цього сюжету, осмислений багатьма поколіннями християн та незвичні для іконопису матеріали – гарячу емаль, кольоровий метал.

Новий рік  в житті людини є своєрідною точкою відліку – спливає у небуття  один період життя і розпочинається інший, повний нових сподівань та надій на краще. Тому не випадково родина іконописців  відкриває виставку на початку нового року.

У суботу 17 січня об 11:00 у рамках документально-художньої виставки «Плеяда бойчукістів» відбудеться безкоштовна екскурсія-розповідь про архівні документи представників школи монументального живопису Михайла Бойчука з фондів ЦДАМЛМ України.

Тривалість екскурсії - 40 хв. Кількість осіб у групі обмежена.

Реєстрація за тел. +380 95 0711504, e-mail: ooliynyk@mail.ru у соцмережі Facebook https://www.facebook.com/cdamlmu

Контактна особа - Оксана Олійник, провідний науковий співробітник ЦДАМЛМ України

21 листопада 2014 в Миколаївську обласну бібліотеку для юнацтва на святкування 65-річчя Віри Іванівни Марущак завітали гості — відомі письменники, викладачі провідних навчальних закладів міста, колеги-бібліотекарі.

Концерт в «автобаті»

Другий понеділок поспіль наша Мистецька подільська сотня навідується з концертами до військових частин. Учора вітали із зимовими святами, бажали особистих гараздів та втілення спільного прагнення МИРУ в Україні, а також грали-співали-танцювали для і разом зі службовцями військової частини А-0598, а в народі просто «старокостянтинівський автобат».

Захід організував директор 42 Гарнізонний Будинок Офіцерів Сергій Чаплаков. Взяли у концерті участь й представниці 42 ГБО - вихованка тамтешньої вокальної студії Олена Фейчук та солістка гурту "2+3" Олександра Франчук (керівник - полковник Євгеній Блискун). Яскраве виконання пісень подарувала ще одна солістка цього гурту, незмінна учасниця «сотні» Катя Аргунова.

Теплі промені ранкового сонця зазирнули у відчинене вікно й ніжно залоскотали сонне личко Миколки. Та хлопчик не квапився розплющувати очі. Цієї ночі йому наснився цілий хор янголів із білосніжними крилами і надзвичайно мелодійними голосами. Коли вони співали, на небі розсіювалися хмари і все довкола освітлювалося чарівним сяйвом. Але найцікавіше те, що хором янголів диригував сам Микола. Це було щось неймовірне! Всі мелодії здавалися йому такими рідними, наче мальовнича природа села Шершні, серед якої він зростав.

З цією письменницею я мріяла познайомитись давно. Двадцять перший книжковий форум став і для неї і для мене першим, тому побачились ми саме у вересневому Львові. Вже тоді я знала, що розповім читачам про цю особливу жінку, але коли зимовий Чернігів подарував ще одну зустріч ( 13 грудня Світлана Талан провела автограф-сесію в книжковому  магазині Клубу Сімейного Дозвілля), збагнула, що час.

Якщо окреслити життя людини кількома реченнями, то інформація про Світлану Талан буде виглядати так.

Світлана Олегівна народилась в сім’ї сільських вчителів. До речі, в перший клас пішла на Чернігівщині в Новгород-сіверському районі.

Закінчила восьмирічну школу в селі Перемога Глухівського району Сумської області, продовжила навчання у Баницькій середній школі. У 1983 році закінчила Глухівський педагогічний інститут. З п’ятнадцяти років почала працювати позаштатним кореспондентом районної газети. Багато років віддала роботі з дітьми. Працювала вихователем у дитсадку, потім – учителем початкових класів. Зараз мешкає у м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Дмитро Хоркін – харизматична і цікава особистість. Про цього молодого, талановитого чоловіка багато чого можна розповісти, бо в творчому, професійному житті досягнуто ним немало. Але сьогодні наша розмова про інше, про те, як багато може зробити людина, коли має бажання й любов до країни в якій народилась і живе. 

- Дмитре, Вас знають і поважають як талановитого ведучого багатьох улюблених програм українського радіо, але віднедавна Ви ще й активно ведете волонтерську роботу. З чого все розпочалось? 

- Усе розпочалось з Євромайдану, коли я разом зі своєю колегою Тетяною Литвиновою домомагали людям на Майдані під час сильних морозів, а потім (після перемоги Революції
Гідності), з початком агресії Росії  в Криму, а згодом і на Донбасі, - ми започаткували прямоефірні спецпроекти на Національму радіо України.

Це були ефіри, де ми порушували надважливі теми, робили прямі включення із зони АТО, підтримували бійців. Потім нас, як ведучих не лише радіопрограм, а й концертів, запрошували вести різноманітні заходи на підтримку Української Армії. Нині ми не тільки ведемо, а й повністю організовуємо концерти і в Києві, і у прифронтовій зоні АТО.