Розквітають травинки, дерева чи кущ,
Весна землю мою заквітчала –
Четвер Чистий іде для просвітлення душ,
Пасха шанс для очищення дала.Оновімось сьогодні, омившись добром,
Пасху з печі поставмо на стіл,
До Небес підіймімо пісні молитов,
Щоб кровавих не було і снів.Нехай смерть йде подалі кудись у світи,
Там де біситься нечисть танком
А Господь Воскресає для нас назавжди
Миру вкривши мою Україну вінком.Навіть ворон сьогодні, іще до зорі,
Вмив у водах свою дітвору
То ж чому «брат» нав’язує плани війни –
Не вгамує захланність лиху?
На порталі «Жінка–УКРАЇНКА» ми публікуємо матеріали українською мовою. Проте для цього твору вирішили порушити політику порталу. Мова про вірш «Ніколи ми не будемо братами», який написала Анастасія Дмитрук у зв'язку з російською анексією Криму. 19
Цей кліп — вірш у виконанні авторки, з'явився в мережі 19 березня 2014, а вже 11 квітня подолав межу у 1 млн переглядів.
Литовські музиканти спільно з хором Клайпедського музичного театру записали відеокліп. З часу завантаження 3 квітня 2014 до 14 квітня 2014 цей кліп також був переглянутий більше мільйона разів.
Київ. Революція. Зима 2013–2014.
1
Нарекли Пілатом
Одягайте, хлопці, камуфляжі
І візьміть набоїв про запас,
Постріляйте друзів учорашніх,
Бо вони повстали проти нас.Проти мене.
Влади хочуть, слави?
Хочуть перевибрати главу?
Як захочу, то продам державу.
Я її «розсиплю, розірву».Обзивають злодієм проклятим
І несуть усяку каламуть.
Нарекли мене якимсь Пілатом,
А його моїм ім’ям вже звуть.
Біда ніколи не прийде одна –
Сім бід по світі за собою водить.
То не біда, що в косах сивина,
Як є душа, що розуміє поряд.Як поруч є синів міцне плече,
Чи доньчині надійні теплі руки.
Біль самоти тоді не так пече,
Стають коротші місяці розлуки.Як вирахувать мамине тепло,
Чим виміряти татові тривоги?
І хоч би скільки років не пройшло –
Батьки дітей чекають край дороги.Спаси їх,Боже, бідам всім на зло!
Не дай батькам зазнати смертну муку!
Щоб їм на схилі літ не довелось
В чужих людей випрошувать притулку.
* * *
Не плачте, мамо... Я - в Небесній Сотні...
Я за Вітчизну голову поклав...
Я знаю, мамо, гірко Вам сьогодні -
Я ж бо живим вернутись обіцяв...
Не вийшло, мамо... Снайпер вцілив в серце...
Світ почорнів... І зупинився час...
Пробачте, мамо... Мусив я померти,
Бо Україна лиш одна у нас!
Прощайте, мамо... і простіть, благаю,
Що так невчасно світ цей полишив...
Я шлю Вам, мамо, вісточку із раю...
Я дуже, мамо, дуже Вас любив...
23.02.2014
Минуло 40 днів, як на вівтар свободи поклали своє життя хлопці з Небесної Сотні. Світла їм пам’ять і вічний спокій! Разом зі свічкою й квітами на місце загибелі Воїнів Світла я кладу і цей вірш.
НЕБЕСНА МУЗИКА – НЕБЕСНІЙ СОТНІ
Небесна музика звучить…
В жалобі ангели співають…
Життя мінливе – тільки мить
Із вічністю нас розділяє…Ще вчора ви були живі…
Кохали, плани будували…
Судився ж вам недовгий вік –
Домівкою вам небо стало…Ген - ген курличуть журавлі:
«Небесній сотні слава! Слава!»
А ми лишились на землі
Продовжувати спільну справу.
Вишня
Білим цвітом весна коси заплела,
Наречена-вишня квіти одягла.І минулу весну якось пригадала -
Дівчина-красуня зустрічі чекала.Ти прийшов козаче, тільки ніч упала,
Знову зоря ясна в небі запалала.Та кохання пісня усю ніч лунала,
Закоханих цвітом вишня посипала.До світанку молоді милувалися,
Гаряче та ніжно цілувалися.Тільки промінь сонця починав блищати,
Як козак поїхав землю захищати.