Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Творчість
Поезія Людмили Ґрацієвської
Заговори до мене мовою прабатька,
Заговори із полонини і високих гір,
Ти ж бачиш, я не можу пригадати
Ні одного із тих прекрасних слів.
Візьми до рук важку-важку трембіту,
Затрембітай у душу, щоб за край
Те генетичне давнє диво українське
Підняло вільнодумний бунт за Край.
Ще піднеси до губ слухняну дримбу,
(Бо я не віднайду черговість звуків)
Різких, гірких і навіть трохи грізних,
Що з серцем у один з’єднались стукіт.
06.2007 р.
Прозові твори Людмили Ґрацієвської
Грішна осінь
Степан вийшов на балкон винайманої квартири і закурив. Курив він рідко, лише в ті дні, коли мав секс. Сьогодні один із таких майже святкових днів.
Багряний травень
Коли нас хтось спитає, якої барви травень,
Ми скажемо – зелений, бо вкрилася земля
Густими килимами, і в вирі різнотрав’я,
Неначе в хвилях моря, купаються поля.Ми можемо сказати, що він – рожево-білий,
Бо в цвіт такий прекрасний вдягнулися сади.
І пахощі весняні вітрець на повну силу
Розносить над землею, мов крапельки води.Та в рік, коли минуло уже літ чотирнадцять
Новітнього століття, і між зелених трав
Землею України, мов змії, потяглася
Смертельная тривога , багряним травень став.
Весна, не така, як завжди
Вірш, який був написаний ще в березні – коли на Україні лише починалися воєнні події. Вірш про ту весну, на яку ми ніколи не сподівалися, про весну, яка принесла Україні набагато більше горя, ніж радості ...
ВЕСНА, НЕ ТАКА, ЯК ЗАВЖДИ
Прийшла весна, та не така, як бачить звикли,
Після такої ж незвичайної зими.
Все йде своєю чергою, не опізнившись,
Та все ж не зовсім так, як сподівались ми.Як кожен рік, так і тепер зазеленіли
Вкраїнські землі барвами весни.
Та барви ці не тільки луки вкрили,
Але й нагнали темних сутінків війни.
Краєзнавчі розвідки Ірини Вороняк
Жидачівський район — фрагмент із книжки Ірини Вороняк «50 куточків Львівщини, які варто відвідати».
Поезія Оксани Максимів
Біла голубка
Жила собі пташка - голубонька біла,
Що прагнула волі і сонця тепла.
Хотіла в польоті розправити крила,
Та чорна дозволить цього не могла.Бездушна й жорстока, та чорная птиця
Пускать не хотіла у вільний політ,
Ловила голубку за білії крильця –
Неволить хотіла багато вже літ.Та біла голубка весь час опиралась
І вільно хотіла в майбутнє летіть.
А чорна та птаха все не відступала,
Хотіла минуле з давен повернуть.
Декоративні ляльки Оксани Максимів
Лялька горянка |
Горянка — ракурс зі спини |
Лялька осінь вогняна |
Лялька — ракурс зі спини |
Сльоза щастя
Так бувало не раз
і так буде, я знаю напевне:
Ти від щастя засвітишся,
потім сльоза забринить...
Моя сонячна Жінко,
Царівно моя, Королево,
Наче вічність надійна,
бентежна, як трепетна мить.Приспів:
Не соромся сльози,
не соромся, кохана, любові,
Та сльоза – як пароль,
мов роса, що із серця сплива,
Рятувальне неначе у морі
життєвому коло,
Символічна перлина душі
і ознака жива.
Полонений кохання
Це не видумка, казка, не сон,
Кажу щиро тобі спозарання,
Що я знову здаюся в полон,
В той полон, що зоветься коханням.Приспів:
Чи сніги залягли, а чи літо зелене,
Одягаються в лист чи жовтіють дерева, –
Я співаю про тебе, моя королево,
Полонений кохання, я твій полонений.
«Один» писала, «два» тримала в голові
Синьор Антоніо вранці подав мені в ліжко каву. Поставивши горнятко на тумбочку, ще раз ніжно обняв мене й сів навпроти, милуючись тим, як я смакую духмяним напоєм. Коли мені залишалося зробити останній із ковточків, подивився на мене так виразно, що годі було не зрозуміти: пора сідати за чергового листа.
