Жінка-УКРАЇНКА

Різдвяний переполох

Радіє пташка, радіє комашка, радіють звірі й усі на землі. Радіють люди і з нетерпінням чекають свята. Завтра Різдво. Печуть люди смачні калачі, варять кутю, узвар, вареники та юшку з вушками. Весь світ готується до найвеличнішого свята – народження сина Господнього. Діти з нетерпінням та хвилюванням чекають Святої вечері.

Максимко і Настя також чекають цього дійства. Та Свята вечеря починається лише тоді, коли зійде перша зірка на небі. Зірка, що сповістила про народження сина Божого й освітила дорогу до ясел, де він народився.

Максимко від нетерпіння став біля вікна. Починало сутеніти, і він не хотів прогавити, коли зірка лише засяє.

Ці гудки такі довгі, наче темні безпросвітні коридори. Ідеш напомацки, а темінь ніяк не закінчується, ідеш, ідеш… «Та візьми вже телефон, візьми!» – волає твоє нутро, воно починає плакати, скімлити, як жалюгідне мокре цуценя, покинуте під смітником у дощову погоду. «Візьми телефон, прошу тебе, візьми» – губи твої не ворушаться, то ворушиться прохання десь у животі, під останнім рядом ребер, і ти забуваєш, що переходиш дорогу, що треба бути уважною, дивитися на світлофор, вважати на машини.

– Алло!

Ба-бах! Блискавка? Постріл? Чи то тролейбусні «роги» злетіли зі своїх дротів?

Анна Багряна

ДОРОГА НА СХІД

(Уривок із повісті для дітей «Ґеня»)

Євгенія-Ганна Музика росла дуже допитливою. Її цікавило геть усе: і чому Чорне море називається Чорним, і чи направду воно таке велике, як про нього розповідають. Не раз запитувала старших родичів – з усією дитячою щирістю: як так може бути, що українці є, а України на мапі світу немає? Ніхто не знав, якими словами пояснити все це маленькій дівчинці. Добре, що в Романівці була своя “Просвіта” з читальнею. А з книжок можна було дізнатися про все – і про море, і про Україну, і про цілий світ!..

ПРОБЛЕМА В НАС САМИХ

Депресія – хвороба чи міф? Чи може, просто наше виправдання? Виправдання усім нашим, нами ж вигаданим проблемам, нашій байдужості до всього, бездіяльності нас самих? І як часто ми чуємо: «Вибач, мені зараз не до тебе, не до твоїх жартів, не бачиш в мене депресія, мені погано на душі…» А що ж ти сам зробив для того щоб, тобі стало краще? Агов?! Люди, ми ж самі робимо собі складнішим життя! Вигадуємо якісь проблеми та забаганки: