З Новим Роком, моя Україно! 
Не з легких зараз видався час. 
Криму ми у біді не покинем! 
І тебе не покинем, Донбас!
З Новим роком, солдати на Сході, 
Хай Вас ангели там бережуть. 
Перемога уже на підході, 
Вороги хай у відступ ідуть. 
З Новим Роком людей на Майдані,
Що змінили історію літ! 
Ви звільнили всіх нас від тиранів, 
Вам за це щиро вдячний весь світ. 
З Новим Роком, моя Україно! 
З Новим Роком, з початком життя! 
Хай червоною буде калина, 
На полях золотіють жита! 
З Новим Роком, моя Україно! 
Синє небо щоб мирним було! 

«Медитації» – так називається нова збірка віршів відомої білоруської поетеси з Прилук Лілії Бондаревич (Черненко). Появу своєї десятої книжки авторка прокоментувала так: «Повітря, яким дихає жінка, – особливе, бо саме в її серці народжується все: Чумацький шлях, діти й річки, пісні та сльози. Жінка – завжди пташка, зірка і квітка. Акторка й чаклунка. Інопланетянка та мадонна. Вона – кокетство й жертовність, любов і відчай, таємниця та всепрощення. Тому в моїх віршах господарюють жасмин і ластівки, капелюшки й люстерка, докори та сонети… У жінки є коханий. І діти. Наші діти… Взагалі, життя жінки в ХХI віці, в такий непростий час – це своєрідний подвиг. І кожну з нас можна назвати великою, адже тільки жінка може жити з таким щирим милосердям та почуттям обов’язку, з такою відповідальністю за інших! Вона чистить і прибирає свою маленьку планету щодня; вона – постійно у справах, проблемах і тривогах…

Ще ніколи в житті 34-літній Ростислав Скляренко не почувався таким самотнім. Він розгублено тупцював перед дверима власної квартири, раз-по-раз поглядаючи на годинник. До опівночі – якихось п’ятнадцять хвилин, а міцні двері замкнені аж на три замки. Можливо, з одним він би ще впорався, але з трьома... Тут би й Володя Кличко руками розвів! А все Аліна – закомандувала, щоб Ростик поставив надійніші двері, які б замикалися по-людському... Що ж тепер робити? По-перше, Новий рік, по-друге, холодно і їсти хочеться! Коли Ростислав Сергійович нервував, у нього неодмінно з’являвся страшенний апетит; а зараз він був у розпачі – і куди в дідька поділися ті ключі?

Новорічний спектакль «Зустрічі у рік Кози» в терцентрі ветеранів

«Нам дуже приємно, що свята у територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради чекають не тільки ветерани, пенсіонери відділення адаптації, але і  пенсіонери медичного, гуманітарного відділень, і працівники терцентру, і шановні гості. Тому, що наші культорганізатор, профспілка, адміністрація територіального центру на чолі з директором Наталією Володимирівною Біневською, а також заст. директора Ольга Миколаївна Дяченко, і наші спонсори – депутат міської ради Олег Анатолійович Батюков з його уповноваженою Світланою Іванівною Варавою та Олег Олександрович Власенко, уповноважений депутата міської ради Якова Петровича Міносяна,  – роблять все, щоб святкові заходи для ветеранів війни і праці проходили яскраво, цікаво, весело» – це слова в.о. начальника відділення соціально-побутової адаптації Любові Андріївни Фоменко.

У Полтаві відкрилися дві виставки місцевої художниці Тетяни Кобзар. У мистецькій кав'ярні «Сто доріг» представлені цікаві роботи, виконані у французькому стилі. Імпресіоністичним картинам майстрині — її виставки проходили в різних регіонах України — властиві вишуканість та французька галантність. «Вікно в Париж», «Весняні квіти», «Французький шарм», «Осінній Париж» та інші роботи несуть відчуття гармонії, передсвяткового настрою міста закоханих Парижа.

Театр імені Олександра Духновича (до 1989 року – Український національний театр) у Пряшеві – один з найдавніших українських професіональних театрів за межами України і єдиний у Європі. У п’ятницю 17 жовтня 395-ою прем’єрою він вступив у 69-ий сезон.

Від 1990 року театр щороку ставить 4-5 п’єс русинською мовою. В останні три роки на вимогу української громади – по одній виставі українською літературною мовою. Новою прем’єрою театру була п’єса сучасної київської письменниці Наталії Уварової «Шахрайки» з 2007 року, поставлена гостюючим режисером Яною Трущинською-Сивою, яка у грудні минулого року на сцені того ж театру поставила п’єсу Олександра Денисенка „Самотність” (про останні роки життя Т. Шевченка у Санкт-Петербурзі), а позаминулого року – „Тіні забутих предків” (на мотиви одно йменної повісті М. Коцюбинського). Обі – з немалим успіхом.

Марина Рибалко. Подорож туди, де сніг. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2013. – 272 с.

Що буде, якщо мріяти про казки? Якщо мріяти від усього серця, можна у казку потрапити. Тільки чи сподобається тобі та мандрівка в інший світ і та казка? А ось щодо цього ніхто не дасть ніяких гарантій.

Подорож «Туди, де сніг» – це насамперед подорож до самого себе. Це подорож кожного з героїв цієї фентезійної історії.

У видавництві ПП Щербатих О.В. (місто Кременчук) побачила світ збірка поезій «Осінь у камуфляжі». Фінансували видання цієї чудової і необхідної багатьом сьогодні книги самі автори.

Ініціатором створення збірника, упорядником виступила поетеса Таїсія Цибульська:

- В наш час кожен повинен робити те, що уміє найкраще. Хтось тримає автомат, хтось перо. Спочатку я проснулася із словами у голові...осінь у камуфляжі. Думала, що це буде вірш, а потім відчула, що повинно бути щось більше. Так з'явилася ідея книжки. Запитала друзів-поетів, вони підтримали. Хотілося, щоб книга була не лише патріотичною, але й відкривала звичайні людські почуття, любов і красу. Війна не триватиме вічно, а серце не повинно палати лише ненавистю.

Збірка містить вірші поетів з усіх куточків України. Серед тридцяти одного автора і учасниці порталу «Жінка-УКРАЇНКА»: Маріанна Задорожна,  Світлана Костюк, Лариса Омельченко, Тетяна П’янкова, Віталія Савченко, Галина Фесюк, Тетяна Череп-Пероганич, Людмила Яцура. Ще один автор, Олександр Куліда із села Стара Басань, що на Чернігівщині, нині перебуває на службі в українській армії в зоні АТО.

"Молю, уцілій" (виконує Світлана Клочкова-Коваленко). Слова Юрія Тітова, музика Олександра Овсєєва.