Ні, свого сина, бандите, тобі не віддам!
Хіба для того у муках колись народила?
Ти мені ворог, а ще – ти падлюка і хам.
В тебе є зброя, а в мене - молитви сила.

Знаю, що гріх, але я тебе все ж прокляну.
Щоби скрутило негідника просто в погибель.
Хто на землі моїй цю розпотіяв війну,
Той неодмінно свою віднайде тут загибель.

Все неможливе зроблю, а дитя захищу.
Чи ти не знаєш якою у гніві є мати?!
Геть, лиходію! До хати тебе не впущу.
Серце своє я поставила нині на чати.

Тетяна Череп-Пероганич

7 серпня о 18:00 в київській Книгарні «Є» відбудеться презентація нового проекту«Центру літературної освіти» — «Літературного туру до Польщі», який уперше відбудеться восени 2014 року.

На презентації організатори детально розкажуть про новий напрямок у діяльності «Центру літературної освіти», поділяться усіма деталями щодо Туру та пояснять, чому і навіщо українським літераторам вчитися у польських колег.

Спікери розкажуть про:

«Літературні тури» як нове явище в українській культурі;

Дорогі хлопці і дівчата! А також їхні батьки!

Ми абсолютно точно знаємо, що мрії збуваються!

Подивіться навкруги - все, що є навколо, колись було чиєюсь мрією.

Тому запрошуємо вас помріяти - якою ви б хотіли бачити свою вулицю, своє село або місто, нашу Україну в майбутньому?

Давайте мріяти сміливо, енергійно, яскраво!

Намалюйте Україну вашої мрії - Омріяну Україну. І от побачите - мрії здійсняться. Україна буде саме такою, як ви загадали!

Участь у Фестивалі можуть взяти діти дошкільного та шкільного віку.

Цілком закономірно, що у день весілля щось десь буде не так, або не зовсім так, або, що взагалі цікаво і деколи дуже романтично - зовсім не так:-).

Схвильована наречена вбирає сукню. Це супроводжується фотосесією, чужа дівчина у джинсах і зі смішною асиметричною стрижкою клацає потужним фотоапаратом, ловить можливі і неможливі ракурси, наречена нервує і дратується, губить застібку до сережок, не потрапляє у коло кринолінів, зачіпляє ниточку на ніжних білих панчохах – і ось, трагедія готова! Нашвидкуруч шукається нова пара панчішок, запасні застібки або й зовсім інші, нові сережки...

Подільські артисти не стоять осторонь останніх подій в державі – то організовують благодійний концерт для збору коштів на потреби хмельницьких бійців, які несуть службу на Сході України, то піднімають бойовий дух хлопців з Старокостянтинівської бригади тактичної авіації ім. Петра Франка. Днями ж «Подільська музична сотня» виступила у Хмельницькому військовому госпіталі з концертом для наших хлопців, які лікуються після поранень у зоні АТО.

Проросійські молодики, що відпочивали на Шацьких озерах, побили відомого журналіста та письменника Володимира Лиса кастетом за те, що зробив їм зауваження.

Про це повідомила у своєму запиті під час сесії Волинської облради депутат Валентина Блінова у четвер, 31 липня.

Березневий ранок був сірим у своїй непевності. Ольга підходила до зупинки на краю міста, роздумуючи, над’їде чи ні з автостанції на протилежному боці Кременця перший автобус до Тернополя. Довколишніх гір не було видно через густий туман, що у цій звабливій місцині заночував і, наче давній коханець, ніяк не хотів прощатися з нею. Добре, що хоч морозець прихопив тонкою хрусткою кригою вчорашню хлюпавицю під ногами, по якій жінці довелося провідувати друзів, домовляючись, щоб вони допомогли встановити пам’ятник на могилі батьків.

Дехто творить шедеври руками, а хтось – думкою та словом. Поет – це особливе покликання, дар із Небес, який дається не кожному. З-під його пера на папір лягають здійсненні та не реалізовані мрії, уривки з життя, з нашої з вами злободенності, чи не усе, що автор бачить довкола себе. А ще нерідко відкривається внутрішній світ людини, її духовні цінності. Без перебільшення однією з талановитих представниць сучасної поезії є мешканка Новолинська Світлана Костюк.

              Світлій пам’яті Віктора Баранова

Уже ровесники вмирають.
І не від кулі на війні...
Ще вчора був, і вже немає.
І гірко-боляче мені.
А я гасаю все по світу,
Немов до всього справа є.
Елементарно додзвонитись
І то вже часу не стає...
Ще ж наче вчора йшли зі Спілки
Додому Банковою вдвох.
Ще ж… Залишився спогад тільки
Тепер в рядочках у кількох.

Такими словами розпочала свій виступ на імпровізованій сцені заслужена артистка України Світлана Мирвода у Київському головному військовому госпіталі, куди минулої середи завітали учасники порталу «Жінка-УКРАЇНКА».

Перед нами - молоді обличчя солдат, захисників. У долі цих людей війна ввірвалася не з екранів телевізорів. Їм довелося побачити всі її страхітття на власні очі.

А зараз вони тут. Дехто нещодавно  - з ще незагоєними ранами, на інвалідних візках. Поряд рідні люди - мами, дружини, наречені. Дехто вже після двох довгих місяців лікуванння. Незабаром додому, а може (не виключено) знову на війну, адже «комусь треба захищати землю», а ще «там же друзі лишилися».