Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Поезія
Поезія Тетяни Кобзар
* * *
В ранковім просторі уквітчана зоря,
Котилась полем; цілувала квіти
Вродлива, мов дівчина-молода,
Жадала все теплом зігріти.Забарвила високий травостій,
Ромашки жовтоокі, розкидала,
У пелені зеленій та рясній, –
зозуля за коханням сумувала.Це Літо, пестить трави степові,..
Скидаючи намисто в чистих росах,
У ситці-волошковім, голубім, –
Стоїть берізка-білокора, боса.А вітер обіймає ніжний стан.
У пристрасті їй, про любов шепоче,
Як зморений; по селах і містах:
Про Неї мріяв, у серпанку ночі.
Поезія Лілії Стасюк
***
І сміх, і радість й гомін тут
На цій окраїні людського серця
Не побороть ніколи цих таємних пут
Та це, мабуть, збагненням не назветься.Ніщо у світі не зачепить так,
Йому бо ця біда давно присуща
І як ясніє в темені сріблястий мій маяк
Та сила почуття назавжди невмируща.І світанковий сміх щоразу так п’янить.
Ославлена буденність вся навік тобою.
А світ мій, постать твоя звеселить,
Бо світ оцей – охрещений любов’ю.
Емоція через слово, або про що пише Любов Копоть
Вірші раптові і щирі – як спонтанний видих. Як емоція. Тому проживаються і тому тримають. Скептики кажуть, що дівчата часто пишуть про депресію, плутаючи її з поганим настроєм. Я би сказала, що дівчата часто пишуть про душу і ї відтінки – хтось краще, а хтось відповідно – гірше. Для мене вірші молодої авторки Люби Копоть – сповідь перед самою собою. Виразно відчута думка і емоція, оформлена в поетичний текст. Тому її читається, уявляється і переживається.
Світлана Макаревська. Підбірка віршів до Нового року
ГРУДЕНЬ
Покраянi до краю днi,
доточенi ночами ночi...
Отак заплющила би очi,
прокинулася — навеснi.Переморозила зима
усi осіннi сподiвання,
у полум’янi обiцяння
зимою вiрити дарма.
Прес санкцій або «Песець»…
Не вірив в санкції, по суті,
Здавалось – казка для малят…
Зустрілись барель, рубль і Путя
І трьом усім – під шістдесят…Як грамотно “зробили” Вову!
ЄС і Штати – то майстри!
Як не крути – “усьо хрєново”.
А рубль продовжує “рости”!
Поезія Ганни Осадко
Бабусині капці
«Святий діду Миколаю,
принеси мені із раю:
ляльку Барбі, з нею Кена,
мандаринки, фотік «Кенон»,
шоколадки, модні лашки,
кицю, ноутбук, фісташки,
братові – спортивний вєлік,
тату – телефон і тєлєк,
мамі – фен і сині буси…
Всьо.
Ще капці –
для бабусі».Прочитала доччиного листа «до замовлення» –
і пригадала свій власний список, з дитинства уже далекого,
що його Миколай заникав поміж аркуші пожовклої ЖЗЛ-ки:
там такий самий кострубатий почерк і загребущі бажання
«усе-та-зараз».
Заразюка семирічна,
що з великого пирога щастя
бабці капці також лише вділила......а потім,
коли роки минули,
коли сиділа моя бабусенька у візочку,
як замордована курочка на жердинці,
і ампутовані нозі боліли їй, немов живі,
капці –
чергові!
новенькі! –
стояли під ліжком
німим докором Миколаю...
Поезія затишку, або про що говорять рядки віршів Ірини Манжос
Ця авторка перебуває у постійному коловороті молодої поезії Чернівців, але знаходить час, аби побути з собою і роздивитися своє життя зблизька. Пише вірші українською та англійською мовами і багато про що мовчить в тексті, хоча то читається – видно, що пише вона і серцем. Ірина Манжос – поетка, перекладач, учасниця арт-об’єднання «Поверх буденності» при міському Будинку естетики і .. і гармонійна людина, яка, певно, на це життя дивиться через якісь кращі за рожеві окуляри – бо не бачить марних ілюзій, але й не бачить непотрібностей: у її світі затишок. В інтернет-мережі відома під літературним псевдо Айва – щось у тому є, її вірші правда надають смаку думкам. Ірина Манжос – читаймо, думаймо – у похмурі дні хочеться затишку, в тому числі і в поезії.
****
Можна на світі усе пізнати.
Можна в житті усе зрозуміти.
Якими б не були координати,
Чиїми б не були орбіти.
Відчуваєш світу всю магічність.
І тихо так у ньому, ніжно так.
Бо комусь ти є точно
вічність.
Бо комусь ти є точно
знак.
Поезія Марини Крисько
* * *
Піду по дорозі, піду край села –
Сьогодні щось сумно, побуду одна.
Не хочу ділити печаль між людьми,
Розвію по полю – сумуйте лани.Спитаюся вітра: «Де милий мій з ким?»
Озветься брат-вітер, що він не один.
Якщо має щастя – пробачу, Бог з ним,
Його ж полюбила я саме таким.Піду по дорозі, піду край села,
Шепоче діброва, не сплять болота.
Вони допоможуть позбутись нудьги,
Мені заспівають на всі голоси.
Ще почекай, толерантна Європо…
"Тому ми поговоримо про нові санкції, оскільки нам здається, що внесок Росії для досягнення миру недостатній"
Ангела Меркель
Внесок Росії у мир – очманіти!
На попелищі димиться зола…
“Ми поговорим…” – наївні, як діти.
Хижо сміється імперія зла.Гірша ординців, що вийшли на лови,
Підла й брехлива колишня “рідня”,
Здохни, проклятий орел двоголовий,
Що напувається кров’ю щодня!
Поезія Маріанни Задорожної
ПЕРЕМОГА
Коли ми разом – грізна сила,
Хоч тяжко і гірка ціна,
Свободі не обріжуть крила,
Не обведе густа мана.Не можна далі без уваги,
І вперто йти в глухий ігнор,
Коли волає «допомоги»
Багатолюдний слізний хор.Та ось нарешті перемога.
Її чи втримає рука?
Забудуться усі тривоги,
Бо злу прийшов нарешті крах.
ВІТЕР
Паперове свято на семи вітрах,
Неба барви втратив однокрилий птах.
Цвях забитий в груди не пече уже.
Забуття не буде від палких пожеж.
Вірші Світлани Макаревської
УКРАЇНІ
в річницю Чорнобиля
(1986 – 1996)
Моя засмічена земля
моя засмучена країна…
Дивлюсь на тебе не здаля,
живу з тобою, Україно.Я воду п’ю з джерел твоїх,
годуюся iз твого поля,
i не сховаюся вiд лих,
якi тобi судила доля.Од тебе хмар не вiджену —
якби ж могла! Та сил не стане.
Багатшi є, але одну
тебе люблю, як донька маму.За всi грiхи мене прости.
I — з колоска твого зернинку —
обережи i захисти
мою онуку, українку…
ДУМКИ ПРОТИ НОЧІ
