Жінка-УКРАЇНКА

Знову сумна Україна сяде вечеряти.
Першу зірку через сльози буде виглядати.

Стіл із сіном під обрусом вишитим до свята.
І запахне дим з ялиці з стаєнки до хати.

Буде линути Молитва до Божого Сина,
Визволь, визволь нам, Ісусе, рідну Україну.

Буде дідух на покутті і кутя багата,
Та родина невесела, бо немає тата.

Мусів батько цього дому іти воювати,
Щоб не смів москальський чобіт нам святе топтати.

Буде й ця Свята вечеря знову із сльозами,
Вже не прийдуть з колядою синочки до мами.

Але хай московський зайда одне пам'ятає:
Україна Є! І БУДЕ! Христос ся рождає.

Оксана Максимишин-Корабель
8 грудня 2014 р.

Скоро Різдво, світ приклякне в пошані, 
Буде Свят-вечір, кутя і узвар…
На блокпосту вісім обстрілів зрання –
Наче у пеклі пахне нагар.

– Боже, не дай нам святкової кулі,
Христе, спаси від снарядів і мін.
Будуть бувалі і новоприбулі
У молитвах не вставати з колін.

А як час в храмах дзвонити настане,
Грім упаде на окопи слизькі –
Вдарять вдев’яте по нас “християни”,
Ті, що із “рускаго міра” які.

Повертайся додому живим.
Рідний брате, синочку і друже.
Хай тебе береже херувим.
Знай, що ми цього прагнемо дуже.

Ти – Герой наш, солдат-патріот,
Справжній син для всієї Країни.
Мусиш Ти захистити народ,
Україну спасти від руїни.

Ти – сміливий! Та хто ж, як не Ти,
Має землю свою захистити,
Від підступних загарбань орди
Довелось рідний край боронити!

Повертайся додому скоріш,
Молять Бога і мама, й дружина.
Їхні душі поверненням втіш.
І нехай розцвіте Україна!

Оксана Маковець, НСПУ

* * *

Заміноване поле і стежка, сліди за селом.
Заміновані душі і долі гіркою сльозою.
Ще жива Україна, лиш мука гірчить над чолом
І на серці – ураза, якої епоха не згоїть.

Ще не вмерла… Всевишній, молю, опустися з небес,
Омофором святим огорни волелюбів одчайних.
Межи сотні Іуд і Пілатів таскають свій хрест,
Наче прокляті нині не світом, а безлічсвітами.

Це сини Твої, Боже. Невже не даси їм руки,
Не ізбавиш од скверни безвинну, заплакану землю?!
На обстріляній ниві ще горсточка стебел тонких,
Які не скалічив душею обділений нелюд.

В новому світі, що вийшов із піни,
Квіткою – із насіння,
Дай мені, Боже, ще трохи терпіння,
Дай його, Боже, всім нам.

Дай нам ще трохи каміння у пращу,
А мамі – живого сина.
Снігу – не кольору крові, а краще – 
Теплу-претеплу зиму.

Дай нам позбутись того, що ганебно.
Сумнівів не виказуй.
Довшого дня, яскравішого неба
І більше кевларових касок.