Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Поезія
Поезія Анастасії Мандрики
ВИШИВАНКИ
Українську вишиту сорочку
Дарувала матінка синочку,
І кофтину, білу вишивану,
Дарувала доні рідна мама.Скоро вже в дорогу виряджати,
Рушники почала вишивати.Як рушник для сина вишивала,
Щастячка і долі побажала,
Щоб складалося усе на диво,
Щоб здоровий був і був щасливий.А на рушничкові, що для дочки,
Вишивала пару голубочків,
Ще й калину, вкриту білим цвітом,
Щоб росли здорові в доньки діти.Мама у дорогу проводжала,
Рушники обом подарувала.
Солдатові з Ніжина
Виживеш – не минулим:
Той, Хто тебе сотворив,
Тільця крові продумав
Й шар поверхневий кори.Виживеш – не майбутнім:
Стіни його хиткі.
Ти відмежуєш сутність –
Поданої руки.Виживеш – маєш право:
Тут, на землі, перебуть.
І не бійся розправи:
Просто – безстрашно – будь!
Поезія Ірини Любиченко
* * *
Десь йдуть дощі,десь падають сніги,
Десь зараз небо зорями засіяне,
А десь йде жінка,наче крізь віки
І кліпає мені сумними віями.
Я наче б її знаю,наче б ні,
Ми начебто стрічались й не стрічалися,
Вона в якомусь десь була вікні,
Когось чекала чи із кимсь прощалася.
Її овал слов’янського лиця,
(Таку класичність чи у Бога вимолиш?)
І погляд,погляд – птиці чи гінця –
Кудись намітить то уже не стримаєш.
Я знаю її вдачу і норов –
О як вона тримає гордо голову! –
То йде вогнем,то ледяніє кров,
То плавиться земля неначе олово.
Поезія Лесі Приліпко
Я, ЯК І ТИ…
Я, як і ти колись була самотня
І дні пусті, мов намистини чорні рахувала
Кожну ніч мені відкривалася безодня
Що на шматки мене безжально шматувалаЯ в віршах шукала порятунку
І в історіях придуманих кохання
І в фабульних мріях вищого ґатунку
Я доживала знесилена до ранняА скільки болю і надій розбитих вщент
Мене спіткало на амурній ниві
Життєвого оркестру небесний диригент
Скупав мене в бруднющій зливіА скільки слів брехливих чула: « Я люблю»
І стільки ж: «Навіки не віддам»
«Зі мною будеш, як в раю» -
Черговий обіцяв мені Адам
Симоненко Василь: "Ти знаєш, що ти — людина?.."
Січень 8, 2015 - 09:35 — perohanych
Сьогодні, 8 січня, виповнюється 80 років із дня народженняй видатного українського поета і журналіста, одного з найяскравіших представників покоління "шістдесятників" Василя Симоненка (1935 – 1963).
Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сумна Свята вечеря 2015 року
Знову сумна Україна сяде вечеряти.
Першу зірку через сльози буде виглядати.Стіл із сіном під обрусом вишитим до свята.
І запахне дим з ялиці з стаєнки до хати.Буде линути Молитва до Божого Сина,
Визволь, визволь нам, Ісусе, рідну Україну.Буде дідух на покутті і кутя багата,
Та родина невесела, бо немає тата.Мусів батько цього дому іти воювати,
Щоб не смів москальський чобіт нам святе топтати.Буде й ця Свята вечеря знову із сльозами,
Вже не прийдуть з колядою синочки до мами.Але хай московський зайда одне пам'ятає:
Україна Є! І БУДЕ! Христос ся рождає.Оксана Максимишин-Корабель
8 грудня 2014 р.
Імення Боже сяє у думках
Дозволь Христу до тебе увійти,
Дозволь собі духовно оновитись,
Перед Дитям Господнім нахилитись
І шлях до істин праведно знайти.Дозволь собі замислитись над тим,
Чого не можна на роки відкласти.
Нехай у тихих спалахах причастя
Засяє зірка світлом провідним.
Скоро Різдво
Скоро Різдво, світ приклякне в пошані,
Буде Свят-вечір, кутя і узвар…
На блокпосту вісім обстрілів зрання –
Наче у пеклі пахне нагар.– Боже, не дай нам святкової кулі,
Христе, спаси від снарядів і мін.
Будуть бувалі і новоприбулі
У молитвах не вставати з колін.А як час в храмах дзвонити настане,
Грім упаде на окопи слизькі –
Вдарять вдев’яте по нас “християни”,
Ті, що із “рускаго міра” які.
Різдвяне
Ніч ягнятком умостилася на хмарці –
Зручно їй в небесній колисанці.
Поруч Зірка Віфлеємська сяє,
Потихеньку ніч засинає.
Зріє місяць Різдвом повноважний:
На тій хмарці легенько приляже.
Люлі, люлі пора усім спатки –
Народилося Боже Дитятко.
Повертайся живим
Повертайся додому живим.
Рідний брате, синочку і друже.
Хай тебе береже херувим.
Знай, що ми цього прагнемо дуже.Ти – Герой наш, солдат-патріот,
Справжній син для всієї Країни.
Мусиш Ти захистити народ,
Україну спасти від руїни.Ти – сміливий! Та хто ж, як не Ти,
Має землю свою захистити,
Від підступних загарбань орди
Довелось рідний край боронити!Повертайся додому скоріш,
Молять Бога і мама, й дружина.
Їхні душі поверненням втіш.
І нехай розцвіте Україна!
Оксана Маковець, НСПУ
Новорічні віншування
Лети в історію, прощай навіки, старий роче.
Що рік новий у ніч найпершу напророчить?У цю щасливу Новорічну днину
Вітання шлемо Буковині і Волині.
Хай Новорічна пісня не втихає
Понад Карпатами і над степами.
Поезія Лесі Шмигельської
* * *
Заміноване поле і стежка, сліди за селом.
Заміновані душі і долі гіркою сльозою.
Ще жива Україна, лиш мука гірчить над чолом
І на серці – ураза, якої епоха не згоїть.
Ще не вмерла… Всевишній, молю, опустися з небес,
Омофором святим огорни волелюбів одчайних.
Межи сотні Іуд і Пілатів таскають свій хрест,
Наче прокляті нині не світом, а безлічсвітами.Це сини Твої, Боже. Невже не даси їм руки,
Не ізбавиш од скверни безвинну, заплакану землю?!
На обстріляній ниві ще горсточка стебел тонких,
Які не скалічив душею обділений нелюд.
