Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Поезія
Ганна Черінь: Будуймо нову Україну
Блакить і золото
Красується небо блакитне,
Хвилюють пшеничні лани…
Вітчизна зростає і квітне
У сяйві нової весни.Природа – це прапор Вітчизни –
Блакитно-ясний, золотий…
В нім слава віків сонцебризна –
Це стяг переможний, святий.Будуймо нову Україну,
Як личить Вітчизни синам!
Виходимо гордо на зміну
Улюбленим нашим батькам.
Ганна Черінь
Збірка «Весна», 1995
Добірка віршів Ганни Черінь
Житиме вічно краса України!
Сходить річниця яскрава, нова
Величчю над Україною.
А чи літають вітання слова
Мовою солов’їною ?Кажуть, що там, в Україні, мов
Стільки, як ріжних націй.
А як інфекція вріжеться в кров,
Мова зазнає мутацій.Як же, а як же в інших людей,
В наших найближчих сусідів:
Скільки змінилось державних ідей,
Скільки розмовних гібридів ?В Німеччині німці – і мова німецька.
В Туреччині турки – і мова турецька.
В Латвії скромній – мова латвійська.
А в Україні – мова російська !
Воїни світла
Серпень 4, 2015 - 14:53 — perohanychCлова Ярослава Чорногуза, музика Віктора Охріменка, виконує Ярослав Чорногуз.
Ти пройди крізь вогонь і очистись,
Хай же страх твій у грудях скона.
Стисни зброю в руках променисто –
Йде на сході священна війна.Світла воїне, глянь, за тобою –
Україна, як палець, одна.
Уставай до смертельного бою –
Йде на сході священна війна.Ти для Путіна вирий могилу,
То в подобі людській – Сатана.
За тобою – і правда і сила,
Йде на сході священна війна.
Поезія Оксани Кремінської
Любове моя, Україно!
За що люблю я Україну милу?
Не сотні є, а тисячі причин!
Поля,річки,озера,гори,ниви…
А головне народ – такий один!Моя країна – сотні небосхилів,
Моя країна – всіх озер блакить,
Моя країна – люди,серцю милі,
За них душа і плаче,і болить!Вони з Майдану перейшли до бою,
Вони співають,як молитву, Гімн,
Вони готові жертвувать собою,
Щоб захистити нас від куль і мін!Душа країни – мова солов`їна,
Співає,як струмочок у гаю,
І для мільйонів нас вона єдина,
Не зрадимо країну ми свою!
Поезія Галини Рибачук-Прач
Старий дуб
Течія бурлить, клекоче,
Води камінь точать,
Біля річки на пагорбі
Древній дуб шепоче…Шепче старий,шепелявить
Жолуді кидає,
Про життя своє в століттях
Щось розповідає…Повз нього пройшло чимало
Людей добрих й хтивих,
Його крона прикриває
Й козацькі могили…Під тим дубом кохалися
Й клялися довіку,
Бути вірними в любові
Жінки й чоловіки…Бачив дуб той війни й сльози
Бачив і наругу,
Часом плаче ,як дитина,
Не втримавши тугу…Осипає жовте листя
Встеляє землицю,
Щоб коріннячку старому
Під ним обігрітьсяШвидко,швидко пройде зима
Старий дуб ожиє,
Щедро вкрасить свою крону
Й людей обігріє…Бо у нього стільки сили,
Що вистачить знову
Століттями ще зростати
Та вести розмову..
Зрада
В країні відбулася зрада!
Зганьбили весь вільний народ!
Як швидко забула ця влада,
За що в бій пішов патріот.Навіщо Майдан ми збирали?
Повірили в марні слова!
Щоб знов вони нас обібрали?
Тоді такій владі - ганьба!
Бомби рвуться...
Привокзальна клумба ромбом,
З квітами – плакат…
Миль за двісті рвуться бомби –
Й по тілах солдат...Метушливо, гамір, людно,
Велич літніх хмар…
А за двісті миль відсюди -
Бомбовий удар...Двоє в тисняві тиснуться
В штатному вбранні…
Рвуться бомби, бомби рвуться –
Чуєте чи ні?..
Лист солдату
Я звертаюсь ночами до Бога,
Та молюся за твоє життя.
Щоб скоріша була перемога,
Прошу Господа кожного дня.Я благаю, щоб ти повернувся,
До родини своєї, живим!
Та в бою, щоби не спотикнувся,
Ангел став охоронцем твоїм!Ти солдат і тепер захищаєш,
Рідний край від московських катів.
Нечисть бісівську геть проганяєш,
Що зі зброєю вдерлася в дім.
Сто разів вмиратиму - не вмру
Сто разів вмиратиму - не вмру,
Хоч в душі давно вже забіліло.
Всі невдачі й горе перетру,
Щоб красою серця заясніло.Як спіткнуся, Боже, то прости,
Сумніватимусь - дозволь спитати:
Як під зорями світити і цвісти,
Хліб ростити і синів плекати.Йду камінням - кров з душі тече,
Пісню чую - радість обіймає.
А як серце каменем стає,
Значить зрада в очі заглядає.Але завтра з нетерпінням жду,
Свою душу не кладу на плаху.
Сто смертей здолаю, проживу
Всім на зло, як перелітна птаха.
29.06.2015
Давай розкажу (розмова двох)
Давай розкажУ для тебе
про що говорили весни,
Кого виглядали айстри
й молились услід: «Вертай».
Як сходить зоря ранкова,
як тануть зірки небесні...
ТогО лиш, про що промОвчу,
у мене ти не питай.
Давай покажу для тебе
джерела нові світанку –
Мене розбудили півні
у вранішній сонцеграй –
Я знаю, де ходить щастя,
покажу сліди на ганку...
Лиш те, що в очах сховаю,
у мене ти не шукай.
Любов Гонтарук: Поміж нами далекі хвилі…
Червень 18, 2015 - 07:35 — perohanychПоміж нами далекі хвилі
І доріг галаслива гладь
Хтось таки безперечно винний
Що так тяжко в мені болятьСамотужки збираю слово
Перевіюю на вітрах
До прожитого жовте клоню
А до відчаю сиплю страхІ розмішую на балконі
І замотую у бинти
Зустрічайте я в люкс вагоні
Мені треба любов нестиХтось почує у люднім лісі
Або вийде на біс з корчми
Не гвинтівку знайде у стрісі
А поранений біль струниПрочитає із дум браваду
І затулить усмішка вид
Бо я словом у очі впаду
І у серце ввійду навзрид
