Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Поезія
Поезія Неоніли Диб'як
* * *
Зі сходу зловісне привиддя орди.
Палючі вітри хижо дмуть із-за Дону.
Печалять серця темні знаки біди,
Сини повертаються в трунах додому.Та ми не згинаєм ні душ, ні плечей.
Глянь вгору крізь сльози, моя Україно,
Не сонце, що ворога гнівом пече –
То з наших майданів палаюча шина,І Сотня Небесна довкруж і Полки
З Донбасу – стоять на Господнім осонні.
Позаду в борні за свободу — віки,
Попереду Юрій святий в обороні.На коливо жайвір їм зерна несе,
Ясу їм орли провіщають підхмарно.
Жорсткішає битва і вищає сенс.
Кров наших героїв пролита не марно.
Поезія Людмили Максимлюк
* * *
Найкращих забирають небеса…
А вересень тче чорну хустину…
Як дощ осінній – падає сльоза –
Не плачте, люди, я помер за Україну!Не тужи, матусю, я прийду у сні –
Тихенько обійму тебе за плечі,
Журавликом прилину навесні,
Засвічу зірку у холодний вечір…Тримайтесь, тату, не повернусь я живим…
Так щось нестерпно палить груди,
Я вмерти не боявся молодим –
Дивитись страшно, коли гинуть люди.
Літературно-художнє видання Олега Вістовського «У стремені Дністра»
Жовтень 27, 2015 - 23:49 — perohanychДруге, доповнене видання книги поезій Олега Вістовського «У стремені Дністра» побачило світ в 2006 році у чернівецькому видавництві «Прут».
Запрошуємо ознайомитися з електронною версією книжки.
Поезія Вікторії Льода-Ропецької
До другої річниці початку Революції Гідності
Як той літописець у часі пірну.
Забрало історії з нього зніму.
Минають роки і минають години,
І з того,із дня і із тої хвилини,
Коли на майдані зібралися люде,
Спитати у влади,коли ж краще буде?
Ідеєю гідності всі запалали,
І мирно,в молитві одвіту чекали.
Стояли у холод,і в лютім морозі
Не відали мирні - біда на порозі.
Катком прокотилось по долях страждання.
І кров'ю скропились людей сподівання.
Олег Вістовський. Переклади із Андрія Вознесенського
Жовтень 25, 2015 - 22:37 — perohanychРОМАНС
Цю мить запам'ятай.
Шипшину цю. І ранок.
Я на плечі Твоїм затихну.
І засну.
Я – вічний Твій поет.
І вічний Твій коханець.
І – тінь від полину.
Поезія Ілони Константинової
* * *
Ну ось і стрілися ми знову
У сірім безгомінні днів…
Твоїх очей туман ранковий
Розстане в погляді моїм…У небі сонце весело сміється,
Промінням ніжно вуст моїх торка…
Солодкий біль знов ранить моє серце,
І знову,як тоді,в твоїй моя рука.В обіймах любих спокій я шукаю,
Всі радощі й жалі з тобою розділю…
Та лиш світанок прийде – образ твій розстане…
Ти просто сон,та я уже не сплю.Ми більш не стрінемось у сірім безгомінні,
І не в твоїй тепер моя рука.
Про тебе знов нагадує Чернігів,
І знову в споминах про тебе я блука…
Вірші Марії Сипченко
* * *
Космічний простір – ледь пуста руїна.
О, як нам важко в цьому світі жити.
Бо що не справа, що не хвилька плине,
А за це все доводиться платити.Платити кров'ю, чи платить грошима.
Своїм здоров'я класти на граніт.
Наша країна надірвала спину,
Поки тяглась за іншими услід
Осінні вірші від Оксани Маковець
Жовтень 17, 2015 - 22:28 — perohanychІз збірки Оксани Маковець «Поетичний вінок осінніх настроїв»
ОСІННІ НАСТРОЇ
«Осанна осені, о сум! Осанна!
Невже це осінь, осінь, о! – та сама…»
– ЛІНА КОСТЕНКО.
Осінні настрої
з'явилися в природі:
осінні ранки,
вечори осінні.
Хоч за вікном
рожеві ще серпанки,
осінні настрої
панують у погоді.
«По очах його бачу - він був на війні...»
По очах його бачу - він був на війні.
Він не тільки там був - він воює і досі.
Очі в нього такі полиново-сумні,
Ранній сивий туман впав на юне волосся.
Довкруг нього вирує життя круговерть,
Тут не пахне війною, ні кров'ю, ні димом.
А у нього в очу - побратимова смерть,
Дев'ятнадцять всього лиш було побратиму.
Певно, їде до мами вчорашній солдат,
Відпустили додому його ненадовго,
А у погляді - вперта дорога назад,
На війну, там, де друзі лишились у нього.
Ви пробачте нам, хлопчики, біль ваших ран,
Вашу спалену юність, обвітрені долі,
Цей полин у очах, цей невчасний туман
І горіння сердець у воєнній юдолі.
Материнська молитва по світу луна,
«Закон великих спалює малих...»
Жовтень 9, 2015 - 18:13 — perohanych
* * *
Наталі Дзюбенко-Мейс і Світлані Алексієвич присвячую
Закон великих спалює малих.
Велика правда — здирна і отруйна.
Велика сила – ланці для сліпих,
А не для тих, у кого серце чуйне.Спиніть брехню, не бійтеся очей.
Не бійтесь зла. Ми всі не Геркулеси.
Не повторіть скривавлених ночей,
Не повторіть диявольської меси.
Поезія Олесі Бойко
Поетичні роздуми
Пишу про все. Не можу не писати,
Бо небо шепче теми для віршів.
Трава шукає лагідніших слів,
А сонце душу просить заспівати.
Вона співає соловейком в гаї,
І жайворонком лине в височінь,
Дзвенить,а кришталева далечінь,
Мелодію над степом розсипає.
Звучить вона тривожно й урочисто
І ніби в морі човник виграє,
А потім,мов сніжинка осідає
На аркушик паперу чистий ….
2000 р.
Поезія Надії Гураль
Дороги
Стою на зіткненні доріг
Дорога до щастя, а он – до печалі
Дорога до світла, а там – у пітьму
Дорога терниста, і всипана квітами
Дорога до слави, а там – до ганьби
Дорога любові, а поруч – ненависть
Дороги… Дороги… Дороги…
Стою на роздоріжжі і вибираю свою дорогу
Дорогу до щастя
Дорогу до слави
І добре знайому – до рідного дому!
БУЗОК
Люблю весну, коли все зеленіє
І дерево вдягається в листок.
Навкруг всі квіти оживають
І розцвітає мій бузок.
