Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Поезія
Поезія Вікторії Льода-Ропецької
До другої річниці початку Революції Гідності
Як той літописець у часі пірну.
Забрало історії з нього зніму.
Минають роки і минають години,
І з того,із дня і із тої хвилини,
Коли на майдані зібралися люде,
Спитати у влади,коли ж краще буде?
Ідеєю гідності всі запалали,
І мирно,в молитві одвіту чекали.
Стояли у холод,і в лютім морозі
Не відали мирні - біда на порозі.
Катком прокотилось по долях страждання.
І кров'ю скропились людей сподівання.
Олег Вістовський. Переклади із Андрія Вознесенського
Жовтень 25, 2015 - 22:37 — perohanychРОМАНС
Цю мить запам'ятай.
Шипшину цю. І ранок.
Я на плечі Твоїм затихну.
І засну.
Я – вічний Твій поет.
І вічний Твій коханець.
І – тінь від полину.
Поезія Ілони Константинової
* * *
Ну ось і стрілися ми знову
У сірім безгомінні днів…
Твоїх очей туман ранковий
Розстане в погляді моїм…У небі сонце весело сміється,
Промінням ніжно вуст моїх торка…
Солодкий біль знов ранить моє серце,
І знову,як тоді,в твоїй моя рука.В обіймах любих спокій я шукаю,
Всі радощі й жалі з тобою розділю…
Та лиш світанок прийде – образ твій розстане…
Ти просто сон,та я уже не сплю.Ми більш не стрінемось у сірім безгомінні,
І не в твоїй тепер моя рука.
Про тебе знов нагадує Чернігів,
І знову в споминах про тебе я блука…
Вірші Марії Сипченко
* * *
Космічний простір – ледь пуста руїна.
О, як нам важко в цьому світі жити.
Бо що не справа, що не хвилька плине,
А за це все доводиться платити.Платити кров'ю, чи платить грошима.
Своїм здоров'я класти на граніт.
Наша країна надірвала спину,
Поки тяглась за іншими услід
Осінні вірші від Оксани Маковець
Жовтень 17, 2015 - 22:28 — perohanychІз збірки Оксани Маковець «Поетичний вінок осінніх настроїв»
ОСІННІ НАСТРОЇ
«Осанна осені, о сум! Осанна!
Невже це осінь, осінь, о! – та сама…»
– ЛІНА КОСТЕНКО.
Осінні настрої
з'явилися в природі:
осінні ранки,
вечори осінні.
Хоч за вікном
рожеві ще серпанки,
осінні настрої
панують у погоді.
«По очах його бачу - він був на війні...»
По очах його бачу - він був на війні.
Він не тільки там був - він воює і досі.
Очі в нього такі полиново-сумні,
Ранній сивий туман впав на юне волосся.
Довкруг нього вирує життя круговерть,
Тут не пахне війною, ні кров'ю, ні димом.
А у нього в очу - побратимова смерть,
Дев'ятнадцять всього лиш було побратиму.
Певно, їде до мами вчорашній солдат,
Відпустили додому його ненадовго,
А у погляді - вперта дорога назад,
На війну, там, де друзі лишились у нього.
Ви пробачте нам, хлопчики, біль ваших ран,
Вашу спалену юність, обвітрені долі,
Цей полин у очах, цей невчасний туман
І горіння сердець у воєнній юдолі.
Материнська молитва по світу луна,
«Закон великих спалює малих...»
Жовтень 9, 2015 - 18:13 — perohanych
* * *
Наталі Дзюбенко-Мейс і Світлані Алексієвич присвячую
Закон великих спалює малих.
Велика правда — здирна і отруйна.
Велика сила – ланці для сліпих,
А не для тих, у кого серце чуйне.Спиніть брехню, не бійтеся очей.
Не бійтесь зла. Ми всі не Геркулеси.
Не повторіть скривавлених ночей,
Не повторіть диявольської меси.
Поезія Олесі Бойко
Поетичні роздуми
Пишу про все. Не можу не писати,
Бо небо шепче теми для віршів.
Трава шукає лагідніших слів,
А сонце душу просить заспівати.
Вона співає соловейком в гаї,
І жайворонком лине в височінь,
Дзвенить,а кришталева далечінь,
Мелодію над степом розсипає.
Звучить вона тривожно й урочисто
І ніби в морі човник виграє,
А потім,мов сніжинка осідає
На аркушик паперу чистий ….
2000 р.
Поезія Надії Гураль
Дороги
Стою на зіткненні доріг
Дорога до щастя, а он – до печалі
Дорога до світла, а там – у пітьму
Дорога терниста, і всипана квітами
Дорога до слави, а там – до ганьби
Дорога любові, а поруч – ненависть
Дороги… Дороги… Дороги…
Стою на роздоріжжі і вибираю свою дорогу
Дорогу до щастя
Дорогу до слави
І добре знайому – до рідного дому!
БУЗОК
Люблю весну, коли все зеленіє
І дерево вдягається в листок.
Навкруг всі квіти оживають
І розцвітає мій бузок.
Вірші для дітей Надії Гураль
З книжечки «Читайко-Малювайко»
РАВЛИК
Хочеш вір, а хочеш – ні,
Він весь час кудись повзе
І у себе на спині
Свій будиночок несеЯк захоче відпочити,
Чи когось злякається,
Він тоді у свою хатку
Швидко заховаєтьсяІ нікуди не спішить,
Бо напевно знає,
Хто спішить – людей смішить
Й завжди не встигає.
СІРЕ КОШЕНЯТКО
Я спитаю маму,
Чи дозволить татко
Принести додому
Сіре кошеняткоХай воно не мерзне
Й більше не блукає,
А у нашій хаті
Свій куточок має
Марія Тимчук. На все є час
На все є час / Марія Тимчук ; передмова Василь Бойчук. — Київ : Парламентське видавництво, 2015. — 120 с. ISBN 978-966-611-
У поетичному доробку, що підготувала молода авторка Марія Тимчук із села Красноїлля Верховинського району Івано-Франківської області, читачеві щемно западе в душу хвилююча лірика, сколихне до глибоких роздумів громадянська поезія, повернуть до споминів відверті вірші про дитинство, рідний край, багату природу.
Поезія Олександри Карої
ТИ ДВЕРІ БІДІ ЗАЧИНИ
Земля під тобою валиться,
і вітер збиває із ніг.
Ти йди все до Бога, молися...
Він все у житті переміг.Бо що є сильніше від Бога?
І буря тебе не зіб”є
Він завжди стоїть край порога,
віддасть тобі серце своє.Та ти, відчини Йому двері
і серце своє прочини.
Молися щодень по вечері,
а двері біді зачини.
11.08.2015
...ПІСНЯ - ДУША
Вставай Україно, вставай із колін !
А рани загояться з часом на тілі.
Нехай відійде цей історії плин,
усе пережити з народом зуміла.
