ДО 200-РІЧЧЯ МИХАЙЛА ПЕТРЕНКА
Зазвичай на запитання «Хто є автором пісні “Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…”?» дають дві відповіді: Тарас Шевченко або народ.
Мені іноді доводилося демонструвати людям статтю про цей твір у Вікіпедії, - аби довести, що автором слів одного з найвідоміших українських романсів є слобожанський поет-романтик першої половини ХІХ століття Михайло Петренко.
Михайло Петренко народився в 1817 році, ймовірно, в місті Слов’янську Слобідсько-української губернії в сім’ї губернського секретаря. Після закінчення юридичного факультету Харківського університету працював, як і батько, чиновником.
У дворі росла Ялинка – гарна мамина дитинка, наче дівчинка мала, нове платтячко вдягла. Ну, а старша та Ялина – вже достоту, біля тину, наче тітонька: «Агов! Хто прийшов i хто пішов?» Отака була цікава. Головна її забава – тихо мружитись в теплі: «Що там діється в селі?»
А Ялинка-невеличка, пустотлива як синичка, вітерця за чубчик – смик! Тут горобчики – у крик:
– Нумо, друга рятувати, а пустуху лоскотати!
День пелюсткою зліта, а маленька пiдроста.
Якось бавилась Ялинка. Коли глядь: внизу... картинка. Вийшло так, що впала тінь – силует синички Пiнь. А якщо сюди гіллячку, то ми маємо конячку, повернути вбік отак – на портреті вже гусак.
Зaпpoшyємo Вас взяти yчacть y нoвoмy лiтepaтypнoмy aльмaнaci «Мaгiя кoxaння».
Вciм нaм знaйoмe пoчyття любoвi. Вipимo, щo y кoжнoмy aвтopoвi вoнo зaчiпaлo нaйпoтaємнiшi чyттєвi cтpyни дyшi, щo змyшyвaлo виливaти cвoї eмoцiї нa пaпip. Знaємo, щo y бaгaтьox пocтiйнo пoпoвнюєтьcя твopчий дopoбoк нa дaнy тeмaтикy, тoмy виpiшили зa дoцiльнe peaлiзyвaти тeмaтичний лiтepaтypний пpoeкт, пpиcвячeний пoняттям кoxaння, вiднocин мiж людьми, poзлyки, зpaди, пpoщeння, дню cв. Вaлeнтинa тa iн.
Poбoти пoдaютьcя нa пoпepeднє yзгoджeння y eлeктpoннoмy виглядi, з пoвним iм'ям aвтopa, йoгo дoмaшньoю aдpecoю, тeлeфoнoм з 5 дo 25 ciчня 2016 poкy нa eлeктpoннy aдpecy magiya_kohannya@i.ua
У поштовому відділенні було людно – чернігівці квапилися відправити своїм близьким новорічні привітання, бандеролі та посилки з подарунками. Тож вишикувалася чимала черга. А де люди – там і розмови.,.
Дивлюся – моя добра знайома, Ганна Осадчук. За фахом – педагог, але, залишившись без роботи, тепер щодня з самого ранку до вечора трудиться на центральному ринку, продає усілякі смаколики (власне, я зазвичай у неї й купую, знаю – не обдурить, чесна, сумлінна жінка). Однак на базарі дуже не побалакаєш – не вистачає часу… І раптом – здибалися в черзі!
Зима - романтична пора! У повітрі літає білий сніжок, морозець поскрипує, хурделиця співає! У таку пору хочеться бути ближчими одне до одного, а надто хочеться бути поруч із тими, кого ми любимо.
Перший українодівочий сайт гарного настрою "Каралєвна" запрошує усіх закоханих у музику, зиму і життя завітати до нас на джазову вечірку!
WINTER JAZZ! Барабани лунають дзвінко, піаніно створює неповторну атмосферу, наповнену гармонійними акордами, контрабас розставляє акценти, а грайливий та гучний тромбон обіцяє усім драйв та мега-позитивні веселощі!
В українських родинах час Новорічних і Різдвяних свят традиційно асоціюється з теплом домашніх осель і родинними зустрічами. Зазвичай у ці дні додому навідуються навіть ті, хто упродовж року, заклопотаний щоденними справами, не часто ступав на батьківський поріг. Проте є такі далі, з яких не повертаються… І з особливим болем відчувається відсутність за родинним столом того, кому стало долею полягти за свободу України. Родини загиблих в АТО старокостянтинівських героїв поріднилися спільною бідою і втратами найрідніших чоловіків, синів, татусів і братів.
12 січня Макарів зустрічав юних поетів області на 3-е засідання обласної дитячої літературної студії «Паростки».
Гостями літстудії, яка на час засідання обрала своєю резиденцією Макарівський НВК "ЗОШ 1 ступеня-районна гімназія, крім наших студійців із «Сузір'я» та юних поетів Макарівського району, а також поетів з Переяслав-Хмельницького, Фастівського та Бородянського району були: Герой України, народний артист України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Паламаренко, члени НСПУ: директор МАН Київщини, поетеса Тетяна Петровська, поет , заступник голови Київської обласної організації НСПУ Володимир Бубир, поетеса Тетяна Череп -Пероганич (Київ), автор-виконавець, кавалер двох орденів Червоної Зірки Вячеслав Купрієнко (смт Бородянка), письменник Іван Захарченко (с. Ситняки Макарівського району), генеральний директор Асоціації підприємств інформаційних технологій України, один із засновників громадської організації «Вікімедіа Україна» Юрій Пероганич; головний редактор Всеукраїнського тижневика «Культура та життя» Євген Букет; керівник обласної літстудії "Паростки", поетеса Любов Завіщана; поети та автори-виконавці Макарівщини: Галина Герасименко, Марія Верховець, Олександр Бойко, Юлія Лисенко-Радзивілова, Надія Ащенко (не лише чудова поетка, але й привітна господиня - директор Макарівської гімназії), Володимир Хоменко; Оксана Піковська із вихованцями гуртка авторської пісні «Патріот» на базі Бишівської ЗОШ; лауреат багатьох міжнародних та Всеукраїнських вокальних конкурсів Павло Скляров; відомий волонтер, координатор Макарівського центру допомоги військовим Оксана Герасименко та ін.
Ця історія почалася 5 років тому. Був звичайний будень. До міського ринку на вулиці Шевченка безупинно прямував люд. На стоянці як завжди зупинився рейсовий автобус. Курсував він між Теплицею та ВПУ – 34. З відкритих його дверей повалив народ. Залишив салон і Роман Брич. Спираючись на паличку – підлокітник юнак пішов вулицею. Молодій людині кожний крок давався неймовірним зусиллям. Від напруження його лице зросив піт. Через силу він продовжував крокувати далі. Завернув на вулицю Пушкіна. Наважилася підійти до нього. Першою заговорила. З’ясувалося, що юнак прямує на роботу у клуб глухонімих.
Огортають зимові будні. Тиша грудня залягає у серце. «Дім-робота» – один із постійних маршрутів більшості українців. Невтішні новини линуть із телеекранів. І тоді в душі затаюється надія, що ось-ось мине зимова холоднеча в природі, в житті, в душі – і стане легше. Але поки що залишається лікувати серце теплими спогадами, усмішками рідних і… поетичними рядками.
ТЕОРЕМА ЩАСТЯ
Перетни усі кордони й межі,
Розрубай кайдани втоми.
Істини вже всі знайомі,
Заховалися в духовній вежі.
Розтопчи усяку заборону
І розправ до світу гордо плечі,
Не шукай від свого щастя втечу,
Подолай безстрашно перепони.
Пересіє дощ усі невдачі,
Проростуть із нього нові квіти,
Теорема щастя – просто жити,
Бачить сонце і йому радіти.
Над містом Щастя похитнувся день,
високе небо затягло габою.
Та ніч сказала: «Він іще прийде…»
Хоч хлопець зранку не вернувся з бою.Тепер лежав далеко від Карпат,
лежав далеко від Полісся й Степу…
Чув сильний біль. Але больніш стократ (пекучішу)
олжу московську: підлу і нестерпну.В ногах його поріс гіркий полин,
а в головах – волошка синьоока.
Спинився в небі журавлиний клин,
і смерть спинилась поряд – за півкроку.Так він лежав, лишивши всіх і все… –
аж день новий зайнявся білим маком.
З дівочих зваб, з намріяних пісень
прийшла до нього русокоса мавка.Вона здолала нетрі лісові,
стрімкі вершини і глибокі звори.
Сльоза гаряча бризнула з-під вій
і впала на лице його суворе.І сталось диво. Враз козак устав.
І в бій пішов на найманців околи.
Священна воля і священна мста
тепер уже не спиниться ніколи.
Микола ТКАЧ