Слово – зброя!

Панахида

Запаліть-но свічки від своїх сигарет,
є за кого молитися, є що згадати.
Все ж знайомим ім`ям на труні ґлазет.
Ех, якби звідти міг він устати!

Напівтемний храм, відчайдушний дриж, 
панотець, панахида і сльози Бога. 
Сестро, чом мовчиш? Сестро, чом мовчиш? 
Та невже ж тобі не болить нічого?

Запаліть-но свічки від своїх сигарет. 
Пам`ять, хлопці, то зброя. Страшна і грізна. 
Побратимові “слава!”, а нам — “вперед!”, 
здобувати утрачену йдемо Вітчизну.

Вставай, Україно!

ВСТАВАЙ, УКРАЇНО ! Ти мусиш здолати
Усіх вороженьків, що нищать нам хату
І душу калічать, що волею диха...
У Господа молим: врятуй нас від лиха !

БОРИСЬ, УКРАЇНО! За щастя і долю,
За небо безхмарне і усміх дитячий,
Щоб постріл гармат не відлунював болем
У серденьку мами, що кровію плаче...

ЖИВИ, УКРАЇНО ! Я - СИН ТВІЙ ДО ЗГИНУ !!

Наталія Крісман

Вам не зламати нашої НАДІЇ

За підлі і безчесні ваші дії
Кипітимете вічність у смолі.
Вам не зламати нашої НАДІЇ,
Нікчемні жалюгідні москалі.

Ви сієте в полях сусідських війни,
Та вам не їсти хліба з тих полів.
Коли такі є доньки в України,
Їй не страшні потуги москалів.

Валентина Попелюшка

Українцям!

Видатний казахський письменник, перекладач, академік, головний редактор журналу «Тамыр», лауреат багатьох міжнародних і національних премій Ауезхан Кодар надіслав свого прекрасного вірша, в якому щиро підтримує український народ. 

Століттями в ярмі
Облуди, рабства й крові
Ви не були німі,
Плекали дух і мову.

Моливсь святий Тарас
За Батьківщину-матір – 
Ніхто й ніколи вас
Не зміг завоювати!

Усім матерям Росії

Почуйте нас всі матері Росії -
Не посилайте на війну дітей.
Обманюють химерні лицедії –
Не хочемо ми крові і смертей.

Не екстремісти ми і не бандити,
А добрий, мирний, трудівник-народ,
Який хотів у мирі з вами жити –
І свій статут не пхав у ваш город.

Не даємо вказівок ми нікому, - 
Як жити далі і куди іти… 
Усюди -у великому й малому –
Ми хочемо усе самі знайти.

«Росіяни, хто при пам’яті, зупиніть своє ху…ло…»

Росіяни, хто при пам’яті,
Зупиніть своє ху…ло,
Щоб воно до катастрофи
Увесь світ не довело.

За усіх дітей убитих
НенавИдимо ху..ло,
То невже усі ви хочете,
Щоб на вас це перейшло.

Не ганьбіться перед світом,
Як відбутися могло,
Що народ весь засліпило
Нице, каверзне ху..ло.

«Наш чотовий – чоловік з химерами...»

Наш чотовий – чоловік з химерами
Коли над полем бою сходить сонце
Він каже що це на дальньому блокпосту запалили шину
Місяць у нього це горло крупнокаліберної гармати
А море – це розплавлене олово
Чому воно солоне?
Тому що у ньому наші сльози піт сеча і кров -
Воно протікає крізь нас.

Химерний чоловік погодьтеся
Але сьогодні він сам себе перевершив
Коли рано-вранці зайшов до нашого намету і сказав
Все – сьогодні війни не буде – 
Так сказали по телевізору
На цілих три доби зупиняється війна.

Найважче рішення

«Після обговорення ситуації, я, як Верховний Головнокомандувач, прийняв рішення не продовжувати режим одностороннього припинення вогню».

Звернення Президента України Петра Порошенка до співвітчизників, 30 червня 2014 року

І кожен видихнув: нарешті!
Всім зволіканням край, кінець.
Так, мир – жаданіший. Але ж ти
Сам це відчув – урвавсь терпець.

Бо перемир’я, й стільки вбитих!
Який з ним може бути мир –
Із терористом і бандитом?
Невже такі наївні ми?

Неоголошена війна

В Україні іде війна,
Оголошень ніде нема,
Гинуть люди, палають міста,
Дим над долею нависа...

Доля-доленька, будь милосердна,
Не дай Україну роздерти.
Так хочеться в мирі жити,
Веселці у небі радіти.
А ми сієм й печемо хліб,
Й проводжаємо хлопців на Схід,
Ми співаєм і молимось Богу,
І просимо легшу дорогу.

Плач України

Присвячується всім,
хто загинув у боротьбі за Україну
з початку 2014-го року

Схиливши голову свою золотокосу
Із чорними стрічками, що понад волоссям
Тривожний вітер, наче хвилі розвіває,
В скорботі Україна тужить і ридає.

Вона ридає, бо спіткало її горе –
Тяжке, мов камінь і безкрає, наче море.
Ввірвалось в душу невблаганним ураганом,
Прошило болем її серце, мов кинджалом.

«Заради вірності небесній сотні...»

Заради вірності небесній сотні,
Заради того, щоб ми всі були,
Заради миру завтра, і сьогодні,
Не підпускаймо підлої війни.

За що ти, земле, вкрита полинами?
За що у долі сіль та гіркота?
А ти пишайся доньками й синами,
Зростила ж їхню вірність неспроста.

Об'єднати вміст