Головна

Слово – зброя!

«Знову Вербна неділя...»

Знову Вербова неділя,
Вкотре, згадаєм Ісуса.
Битиме верба і... зцілить
Тих, в кого БИТИ спокуса,
Хто одержимий війною
І до сусідського ласий,
Не постоїть за ціною
За мародерські запаси...

Бий, Вербо, що маєш сили,
Бий, аби глузд повернувся,
Щоб не копали могили
Свіжі... Врятуй нас, Ісусе...

Оксана Заверуха

«Він щойно прийшов на Майдан...»

Він щойно прийшов на Майдан,
Ледь успів барикади відчути.
А на нього вже снайпер чекав,
Один постріл. І впав без муки.

Він щойно 17 сповнив.
Ледь сонце торкнулося скроні.
А як Україну безмежно любив,
Хотів щоб не жила в неволі.

А снайпер зачохлив у груди.
І юнак закривавлений впав.
- Не бійтеся ворога, люди, -
Помираючи ледь прошептав.

Кулі свистіли навколо,
Ранковий стелився туман,
Рвалося серце від болю
У тих, хто убитих складав.

- Закрийте хопцеві очі, -
Крізь сльози кричав побратим.
- Люди, він бачити світ ще хоче,
Він вмирає за нас молодим.

Весна’14

Весна чотирнадцятого почалася так болісно.
Був замість птахів – глухий поминальний дзвін.
Сходять сніги, з’являються перші проліски
Над головами тих, хто сам не розцвів.

І дивляться мовчки – дуже красиві і рідні.
І шану ніяк їм не віддаси сповна.
У когось – перша щетина на підборідді,
У когось – втомлений погляд і сивина.

Вони не зникають і сниться мирна весна їм.
Між ними і нами – хиткий, але є місток.
Та дихати важно, бо кожен із нас тепер знає,
Що іноді сотня – більше, ніж рівно сто.

Яничара вбий у собі

Ще не скаране Зло. Й тому 
Не припинимо боротьби!
Якщо куля в лоб – не йому,
То убиймо його в собі!

Себто чесними будьмо скрізь
І привітними вдома й десь.
І відтак, о ясній порі,
Щасна доля до нас прийде.

Щоб убити його в собі,
Не засмічуй оселю й парк.
Дай дорогу новій добі.
Скелю підлости бий, лупай!

Яничарові віри не йму!
Раджу діяти так і тобі!
Якщо куля в лоб – не йому,
То убиймо його в собі!

Не кури, не пий, не злослов,
Май здоровий спосіб життя!

Поза…

Оживає пташина пристань,
по-весняному тануть межі…
Тільки присмак війни – 
як присуд,
як присутність
поза
мережею,
як приступність
висот соборних – 
це роззброєння 
до наготи,
коли волю здають без бою,
бо до себе – 
іще рости…

Анна Багряна

Кроваве Благовіщення в Криму…

Кров знову наша пролилась –
Це «брат» пішов на брата…
Чим завинив же він йому?
Тим що душа не ката…

Тому, що він любив народ
І дбав про Україну,
Тим що хотів добра сім’ї
І щастя для родини.

В церквах звучали молитви
Бо Свято наступало, 
Та сатанинське кодло знов
В крові омило жало…

Це Благовіщення  в крові
Окроплене підступно
Та знову плаче дітвора,
Осиротіла згубно…

Не повернути батька їм,
Що забере могила,
А Україні не вернуть
Й цього Героя-сина.

Марш українських солдатів

Браві хлопці, хлопці молодії
Україна вся на вас в надії,
Що вночі спокійно може спати, - 
На сторожі ж бо її солдати. 
Примножайте козацькую славу.
Пам'ятайте матінку ласкаву
І дівчину, що вас проводжала,
Щоб вірненько вона вас чекала.

ПРИСПІВ

Раз,два, український воїн.
Раз, два, стерегти готовий.
Раз, два, і кордон, і море,
Раз, два, сушу, небо й гори.

«Нашим героям». Леся Горова

Леся Горова — виступ на Майдані 30 березня 2014 року під час концерту-реквієму, присвяченому 40 дням з дня загибелі «Небесної сотні».

Політична казка про любов несамовиту

Пісня 3

Новий день, то й свіжа казка.
Сядьте зручно всі будь-ласка,
Щоб не впасти зі стільця.
Янук втік, слуги лишились,
Від сатрапа відхрестились.
Стара пісня, як нова.

Допа й Гепа придобрились,
Аж слізьми, бідаки, вмились:
"То не ми били Майдан..."
Ганка, та що без лиця,
Знову бреше без кінця.
Й Нестор - вічний інтриган.

Ох, лишилось їх до біса.
Дайте ми якого кріса,
Пальну, навіть без жалю.
Свині звикли до корита,
Пхають рило в людське жито,
То й живуть, як у раю.

Об'єднати вміст