Жінка-УКРАЇНКА

Чи є така сльоза у світі,
Що може змити, горе матерів?
І як із горем цим прожити?
Та й передать - немає слів.

У мирний час, як на війні,
Смерть дивиться в приціл.
Неначе у жахливім сні.
Але прокинутись, немає сил.

Прокинутись... Вже постріл пролунав.
Забравши батька, брата, сина.
Життя забравши. Мрію не забрав!
Хай квітне вільна Україна.

Чи є така сльоза у світі,
Що може змити горе матерів? 
Вклоняюсь вам, країни діти.
Забрати мрію снайпер не зумів...

Андрій Скіф

Сорок днів. Вже сорок. Відлетіла…
Тіло не страждало, а душа – боліла…
По землі ходила, не блукала,
Була там і з тими, кого знала.
Та вона ж іще не все зробила,
Ще недокохала, ще недолюбила…
Та душа оголена, як птаха,
В ній любов одна! Чи з страхом?
А душа промовила, що сильна,
Віддала за землю рідну тіло,
Віддала без страху і злетіла,
Тільки б нам жилося всім щасливо!..
Весни йдуть, та зими не вертають,
А птахи у вікна заглядають…
…В небі з журавлиними ключами,
З «кру» тужливим душі разом з нами.

2.04.2014 Людмила Яцура

_{ПЛИНЕ КАЧА, А Я ПЛАЧУ -
СОТНЯ В НЕБІ - НЕ ПОБАЧУ
ЇХ ОБЛИЧЬ ЧИСТО-ДЖЕРЕЛЬНИХ,
ЛИШ СПІВ ЧУЮ АКАПЕЛЬНИЙ, 
ЯКИЙ ДУШУ РОЗРИВАЄ: 
"МАМКО МОЯ, НЕ ЛАЙ МАЮ
ЩОСЬ СКАЗАТИ ТОБІ, ЛЮБА:
"МИ - НАДІЯ, А НЕ ЗГУБА...
МИ ОСВЯТИМ УКРАЇНУ 
У ЛИХУ ДЛЯ НЕЇ ДНИНУ.
МАМКО МОЯ, НЕ ЛАЙ МЕНЕ -
З УКРАЇНОЮ Я, НЕНЕ...."}

_{Інна Совальська}

Небесна сотня дивиться на нас,
Небесна сотня дивиться із неба,
Щоб ми їх пам'ятали повсякчас,
А іншого від нас їм геть не треба.
Небесна сотня плаче не слізьми,
Небесна сотня молиться завзято,
За те, щоб благородними людьми
Зростали діти - їхні янголята.
Небесна сотня - це великий гріх
І це величний подвиг світлих воїнств.
Для того, щоб лунав дитячий сміх,
А їх батьки жили вповні достоїнств.
Щоб доблесні зростали юнаки,
Щоб милі-любі квітнули дівчата...
Під кулі йшли відважно - на віки,
Щоби гріхи негідності прощати.
Ішли від кулі за вселенський біль,
За світ, якого палко так хотіли.
Стояли там у холод - в заметіль

Ми хохляточка малi... 
Як нас звали москалi? 
"Ви — мазепинцi, — кричали, —
Зрада руської землi!"

А ми собi виростали, 
Крадькома сухар жували, 
З нас глумився хто хотiв, —
Так ми виросли в хохлiв.

З трону впав останнiй цар... 
Що принiс нам "пролетар"? 
"Ви — петлюрiвцi!" — кричав 
Й сухаря в нас одiбрав.

А ми собi виростали, 
Лободу жувати стали, 
В нас життя — великий пiст, 
Кожен — нацiоналiст.