Після надцятого прохання СКИНУТИ ТЕРМІНОВО СПИСОК "НЕБЕСНОЇ СОТНІ", бо "треба для книжки"/"треба на ефір"/"треба меморіал жертвам в Межигір’ї споруджувати" і т.д. пишу цей крик душі.
Друзі, а що таке "Небесна сотня"?
Чи хтось колись думав над тим, а за якими критеріями, власне, туди відносять тих чи інших загиблих?
Концертне відео з виступу у київському театрі ім. Франка гурту ТНМК разом з Молодіжним академічним симфонічним оркестром «Слобожанський» (03.10.13.). Ця пісня - фрагмент спільної програми «Симфонічний хіп-хоп», трек, що був написаний саме для даного проекту. Присвячується Небесній Сотні.
Чи є така сльоза у світі,
Що може змити, горе матерів?
І як із горем цим прожити?
Та й передать - немає слів.У мирний час, як на війні,
Смерть дивиться в приціл.
Неначе у жахливім сні.
Але прокинутись, немає сил.Прокинутись... Вже постріл пролунав.
Забравши батька, брата, сина.
Життя забравши. Мрію не забрав!
Хай квітне вільна Україна.Чи є така сльоза у світі,
Що може змити горе матерів?
Вклоняюсь вам, країни діти.
Забрати мрію снайпер не зумів...
Сорок днів. Вже сорок. Відлетіла…
Тіло не страждало, а душа – боліла…
По землі ходила, не блукала,
Була там і з тими, кого знала.
Та вона ж іще не все зробила,
Ще недокохала, ще недолюбила…
Та душа оголена, як птаха,
В ній любов одна! Чи з страхом?
А душа промовила, що сильна,
Віддала за землю рідну тіло,
Віддала без страху і злетіла,
Тільки б нам жилося всім щасливо!..
Весни йдуть, та зими не вертають,
А птахи у вікна заглядають…
…В небі з журавлиними ключами,
З «кру» тужливим душі разом з нами.
2.04.2014 Людмила Яцура
Майдан
Встаньмо, браття, обійміймся,
За народ свій заступімся!
За знедолену Вкраїну
До Господа помолімся!За наш Майдан, за наші діти,
А їм було ще жити й жити…
За волю, славу України
Ніхто не впав з них на коліна.Померкло сонце, зорі згасли
Їм більше місяць не світив.
Там на Майдані Незалежності
Цвіт України землю вкрив.
ПЛИНЕ КАЧА, А Я ПЛАЧУ -
СОТНЯ В НЕБІ - НЕ ПОБАЧУ
ЇХ ОБЛИЧЬ ЧИСТО-ДЖЕРЕЛЬНИХ,
ЛИШ СПІВ ЧУЮ АКАПЕЛЬНИЙ,
ЯКИЙ ДУШУ РОЗРИВАЄ:
"МАМКО МОЯ, НЕ ЛАЙ МАЮ
ЩОСЬ СКАЗАТИ ТОБІ, ЛЮБА:
"МИ - НАДІЯ, А НЕ ЗГУБА...
МИ ОСВЯТИМ УКРАЇНУ
У ЛИХУ ДЛЯ НЕЇ ДНИНУ.
МАМКО МОЯ, НЕ ЛАЙ МЕНЕ -
З УКРАЇНОЮ Я, НЕНЕ...."
Помолися, мій брате, за вічність
І не плач. Не тужи. Ти ж – мій меч.
Всі із роду людського, ми тлінні:
Відійшов цей тягар з моїх плеч.
Брате, свічку поставте із татом,
Хай матуся не плаче так гірко!
Не давайте лиш радості катам,
Вони мають за все відповісти.
Тільки ключик віддай мені, брате
Від квартири, де все ще живу я.
Й вже не боляче знову вмирати
Лише страх за Вкраїну панує.
Сорок днів. Моє серце – вже вільне
Віднайшло ключ до Раю і Бога,
Він Всесильний, Могутній, Всевишній,
Але встелена смутком дорога.
Небесна сотня дивиться на нас,
Небесна сотня дивиться із неба,
Щоб ми їх пам'ятали повсякчас,
А іншого від нас їм геть не треба.
Небесна сотня плаче не слізьми,
Небесна сотня молиться завзято,
За те, щоб благородними людьми
Зростали діти - їхні янголята.
Небесна сотня - це великий гріх
І це величний подвиг світлих воїнств.
Для того, щоб лунав дитячий сміх,
А їх батьки жили вповні достоїнств.
Щоб доблесні зростали юнаки,
Щоб милі-любі квітнули дівчата...
Під кулі йшли відважно - на віки,
Щоби гріхи негідності прощати.
Ішли від кулі за вселенський біль,
За світ, якого палко так хотіли.
Стояли там у холод - в заметіль
Це ж преба мати сатанинський намір,
Чаїть в собі невиліковний сказ,
Щоб тяжко так знущатися над нами,
Та ще й у всьому звинувачувати нас!
Ліна Костенко.
НІЖ У СПИНУ
Братання наше закінчилось
У березневий день весни.
Хоч ми того і не хотіли.
Та ж не хотіли ми війни!Чом недоросток той нікчема
Так затуманив руский люд?
Чом на народ наш український
Так люто ллється брехня й бруд?
Ми хохляточка малi...
Як нас звали москалi?
"Ви — мазепинцi, — кричали, —
Зрада руської землi!"А ми собi виростали,
Крадькома сухар жували,
З нас глумився хто хотiв, —
Так ми виросли в хохлiв.З трону впав останнiй цар...
Що принiс нам "пролетар"?
"Ви — петлюрiвцi!" — кричав
Й сухаря в нас одiбрав.А ми собi виростали,
Лободу жувати стали,
В нас життя — великий пiст,
Кожен — нацiоналiст.
Герої не вмирають! Вони живуть вічно в нашій пам'яті, в наших серцях, в наших піснях.
Цією піснею склали шану героям НЕБЕСНОЇ СОТНІ автор тексту Сергій Сірий, автор музики та виконавець Сергій Степанів, скрипаль Тарас Видиш та студенський струнний квартет Тернопільського музичного училища.
Вічна пам'ять героям, які душу й тіло положили за нашу свободу!