Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Слово – зброя!
Красилівщина - за мир!
Березень 17, 2014 - 00:10 — perohanych
Акцію ЗА МИР влаштували сьогодні мешканці Красилівського району (Хмельницька область). Їдучи зранку з батьками до Хмельницького, випадково стали свідками велелюдного мітингу, що ланцюгом простягнувся від Кузьминського повороту до річки Бужок. Для немісцевих поясню, що це – десь до 18 км. Вздовж траси стояли, на око, більше тисячі людей різного віку, тримаючи в руках державні прапори, різнокольорові повітряні кульки, плакати за мир і «Україна єдина», вишивані рушники та ікони (останнє особливо пронизало своїм символізмом: хто до нас із миром – того зустрінемо з рушниками…)
Не батьків син
Присвячується Герою НЕБЕСНОЇ СОТНІ – 83-річному Івану Наконечному,
син якого не приїхав із Росії на поховання.
У батька народився син…
О, скільки радості і щастя
Для нього б неба прихилив,
Щоб захистити від нещастя…Нелегко йшов своїм життям –
Воєнні дії … й дні в казармах,
Та душу й серце він вкладав –
Життя щоб сина не було безбарвним.Він був Героєм за життя –
Пройшов війну та інші скрути
І знов за правду він стояв,
Коли настали нові «Крути».На барикади, як юнак
Спішив щовечора й щоранку -
Він Україну-неньку захищав
Й захисником був до останку.
«Ну що ти, «матушка Росія»…»
Ну що ти, «матушка Росія»,
Цинічно брешеш всьому світу…
Загарбник ти, а не месія,
І прагнеш світ переділити.Тобі все мало – ненаситній,
Знов хижо пельку розтулила.
Фашизм викохуєш новітній –
Таку «сестру» - терпіть несила.Ти підняла на кого руку?
Кого ти хочеш залякати?
Та ми тебе, брехливу суку, –
У війнах всіх йшли визволяти.Собою затуляли Кремль
І на фронтах творили славу,
Твої ми землі берегли…
Ти вдерлась в Ялту, Балаклаву….
«Падає небо»
Присвячено Герою НЕБЕСНОЇ СОТНІ - Устиму Голоднюку. Він просив кричати: „Небо падає“, аби не налякати людей навколо, але дати зрозуміти, що ми у небезпеці!
Не лякатиму наших, не треба…
Я казатиму - «ПАДАЄ НЕБО…»
Коли бачу, що йде небезпека –
Так просив він гукати з далека…Небо падало знову і знову -
Окровавивши сотні Героїв,
Забирало у Всесвіту лоно -
Не спасли навіть диму заслони…Барикади безмовно стогнали,
Криком болю наповнися Київ,
Як на ношах Герої лежали
Й синьо-жовті їх стяги накрили…
Іванна Стеф'юк. Пам'яті Небесної Сотні
Пам’яті тих, хто перелетів у вирій іншого світу так несподівано, що ми досі не повірили, що їх нема. Тих, хто знає про святість землі, тих, кого ми називаємо Ангелами, хоча ще вчора вони були звичайними людьми…
В тривозі сон не пустить голова,
Виходжу в ліс, порожній і подертий,
Печуть мене, печуть мої слова -
Ну чисто так, як на порозі смерті...
Боже, Україну збережи!
Зараз активно по-черзі з чоловіком читаємо тритомник, який побачив світ у видавництві «Веселка» ще в 2008 році «Олесь Гончар. Щоденники». На очі сьогодні навернувся запис зроблений письменником 10 травня 19995 року (3-й том, ст.566):
«Об’єктивні журналістки розповідають світові про звірства грачово-єльцинських бандитів у Чечні. Як викидали з вертольотів чеченських дітей. Як п’яна солдатня гвалтувала дівчаток на очах матерів. Як із дитини вимали ще живе серце і, підкинувши його в повітрі, стріляли по ньому, мов по мішені...
Майдан
Йдуть нові патріоти. І їхня хода
Додає нам відваги і сили.
На планеті постав, наче фенікс, Майдан,
України повсталої символ.Перемог не буває безкровних… Шкода!..
Повалили режим цей насилу!
Знай же, враже-манкурте, що є в нас Майдан,
Революції нашої символ!Знай же, кожен диктаторе: влада – не дань!
Нас нікому не вдасться місити!
Тож затям, що Майдан – це не площа. Майдан –
Волелюбної нації символ.Хто не був, той не відає, що то: гуртом.
Навіть мирний Майдан має силу!
Прозрівай! Повставай! Ти – не раб вже! Отож
На Майдан! Бо це – гідности символ!А якщо небезпека, як знову – біда,
Привєт, Вітя!
Ну, добре-добре, заспокойся, я пошутив. Кажу ж – краса неописуєма. І в Пшонки твого тоже. Просто циганське бароко.
Ало!.. Вітя?! Ти?! Не може бути! Як живий!
Ну, шо там? Як життя? Розказуй. Харашо?.. Ну, я радий. Ти звідки дзвониш?.. З сада? З якого сада?
А – з Ада! Ну, я думаю, шо за сад. Ти ж вроді ніколи садовником не був. Більше пеньками інтересувався.
Ага, то ти, значить, у пеклі? В натуральному?..
Шо ти не кажеш! І шо – як там у вас? Тепло?.. Ну, я думаю – там же ж отопітєльний сезон круглорічно. І главноє на шару.
О, «владо», ти крило зламала, в очах людських найнижче впала!
Запевнюєш в святу надію
І думаєш, що я радію!
Та не до жартів, «владо», чуєш?
Харчами слів пустих годуєш.А до сім’ї запросиш голод,
А других гість, брат смертний холод.
І в інтернатах прагнуть ласку,
І мріють про сімейну казку.А плачуть, скільки вони плачуть…
Батькам й країні не пробачать.
Та рана сліз не заживає,
А віра високо літає.Хтось відтворив, що справедливо,
Пробачте, це мені не диво.
Вже годі йти до Сатани
Людина у мішку
Як добре жити, заховавшись у мішку,
Що відбувається - не бачити й не чути,
Тривогу в серці не леліяти тяжку,
Інформаційним не давати бою спрутам.Читати класику, чи слухати попсу,
Чи співчувати серіальним героїням...
А у сусідньому дворі когось несуть
В останню путь - хірург запізно кулю вийняв...А хтось не може залишатися без дій,
Коли страждають незнайомі хворі діти,
Хапає лихо за рукав: стривай, постій!
...А хтось війну віршами хоче зупинити.У когось біль, у когось нерви, навіть шок...
А що тобі? Життя продовжується далі.
Та чи сховаєшся в байдужості мішок,
Людино добра, від сьогоднішніх реалій?
Гімн автомайданівців
Ми всі - сміливі і відважні,
У серці - гідність і завзяття.
Нам не страшні погрози вражі.
Не осоромимося, браття.Приспів
Ми стали у ряд на шляхах України,
Обітницю склали на захист держави.
Боротись піднялись за щастя людини
Автомайдани, АвтомайданиМи всі - гартоване залізо
Із гідним покликом душі.
Зєднались у годину грізну
В автомайдан колони “Львів”.Приспів
Ми всі під прапором єдиним
Розбудим приспасний народ.
І обороним Україну
Із честю і без нагород.Приспів
Галина Фесюк
