Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Слово – зброя!
Нові вірші Любови Cердунич
ОДВІЧНИЙ ВОРОГ
Я не плекала мрій своїх рожевих,
Бо скільки вовка не годуй, та скоро
Покаже він своє нутро скажене.
Як виявилось, «брат» – одвічний ворог!
А хто вважав за брата – в більшій тузі,
Обмануті нахабно – в більшім горі!
Вже жодних ми не маємо ілюзій:
Так званий «старший брат» – наш вічний ворог!Нас на розп’яття, в тюрми – щоб змаліли!..
Морив безхліб’ям нас і Соловками…
Хто це забув, ті нині теж прозріли:
Ти нам – не брат! Ти – наш одвічний Каїн!
Хай в кожного ілюзія розтане!
Нехай прозріння сумніви поборить!
Усі народи стали нам братами.
І тільки «старший брат» – агресор, ворог!
Послухала путіна... Людоньки добрі!!!
Послухала путіна... Людоньки добрі!!!
Та він же нас любить, як рідних дітей!!!
Цей карлик лиш тільки подібний до кобри,
Насправді, для нього наш Крим - не трофей.
Всією душею за люд вболіває,
Віддасть все що має для блага кримчан!!!
У мене для вдячності слів вже немає,
Хоч ллються, зазвичай, неначе фонтан.
Ну як вам віддячити, паноньку "любий",
Де вам в Україні вділити землі?..
Якщо в скорім часі ви вріжете дуба,
Нехай поховають в степу москалі.
Вже бачу, як їдуть до вас на могилу...
(Туризм процвітатиме як у Кижах).
Ну що ж, пане путін, як зайва є сила,
Спасайте братів і... спаси вас, Аллах!
Розалія Тарнавська: Поезії
«А тут що не сусід – братання.
Так і дивися, що вковтне.»Ліна Костенко.
ЧИ БУТИ ПТАХОМ, ЧИ ВОЛОМ
Господь нам дав кусочок Раю.
Кусочок Раю при житті.
Щоб ми жили і працювали,
Й добро творили на землі.
Усе придбав він для народу.
Як найдорожчий скарб – земля,
Ліси і ріки повноводні,
Як чорне золото – рілля.
Ні катаклізмів, ні вулканів…
Від цього нас Господь вберіг.
Та від сусідів-ненажерів
Оберегти, нажаль, не зміг.
Чи не схотів? Рішив, напевно,
Щоб вирішили ми самі,
Чи бути вільними, як сокіл,
Чи, наче віл, ходить в ярмі.
Поки ми думали-гадали,
Чи бути птахом, чи волом…
Сусіди наші не дрімали …
Ковтнути хочуть нас цілком.
Щоб вирватися з тої пащі,
Потрібна сила немала.
Потрібна воля соколина,
А не покірливість вола.08.02.2014р.
Пост-революційне танго
Доторки ніжні
Обійми назавжди
Сум мій питає
Чи буде «завтра» ?
Ноги малюють
Долоні не знають
Шкіра каже:
Я трава
– виросту !
Блог проти ночі
Покрутила в руках свій воєнний білет... Сержант. Медична сестра громадянської оборони (казав наш майор – "на случай ядерной войны"). Відмітка – "знятий з обліку"...От як у анекдоті – "а куди ж уміще подіти?" Я прекрасно знаю, як надавати допомогу, не боюся вигляду крові, непогано бігаю й умію метати гранати, пам"ятаю стрілять, в мене на воєнній кафедрі було "п"ять". Тому – будьте ласкаві, поновлюйте на обліку. Мені про це нагадав син – "мам, медсестра, згодишся!"
Звернення матері до синів України!
Дорогі наші захисники!Ніколи не думала, що буду писати таке звернення. Але те що прочитала в Інтернеті мене дуже вразило. Ось який початок: "Зараз знаходжуся на навчанні, доброволець Національної гвардії. Таке враження, що ми тут як туристи в убогій частині відділення МВС. Учора в обід прибули, разом 500 чол, сотні самооборони Майдану. Зустріли нас з оркестром, журналістами, бойовим навчанням - стріляли з БТР, іншої вогнепальної зброї... Ми зраділи, що будемо щось вчити, практикуватися. Але, як би не так!"
"Братова" дружба
Березень 17, 2014 - 19:14 — perohanychЦя "братова" дружба
болить нині дуже
і ріже, і душить
і чавить нас танком
чи з'їхали глуздом?
в їх ложі Прокруста
нам тісно і вузько
кривавлять світанкиЦя "братова" дружба
мов зашморг на душу
стискається дужче
нема куди далі
до моря і суші
вже нашої рвуться
їх совість не мучить
хіба ж її мають?Ця "братова" дружба
вбиває все суще
яким богам служать?
чи знають про Бога?
їх війни безглузді
їх кредо - розруха
та ми - сильні духом
не зрадимо свого!
"Чуєш, брате?"
Нами бавляться, нами грають,
нас розігрують у лото,
не пускають "рабів" до раю,
не питається нас ніхто
про бажання...
О древній роде,
Що запрагнув собі, чудний?..
По терновий вінць свободи
брат із братом шикує стрій.
Брат із братом візьмесь за руки
і дотулить плечем плече...
- Чуєш, брате, тривожні звуки...
Ллється кров, що у рай тече...
"Ой, у лузі червона калина"
Пісню ілюстровано кадрами з фільму "Залізна сотня".
Пісню під цим відео виконує вокальна група львівського театру-студії "Не журись!" (Василь Жданкін, Віктор Морозов, Олег Лихач, Орест Хома, Роман Микитюк, Богдан Генгало).
Вибір
Легко змиритися, легко мовчати,
вуха закрити, правди не знати,
легко не бачити, легко не слухати,
долі скоритися, впасти, не думати!
Легко сильнішому слабшого вдарити,
легко п'яниці у закутку марити,
двері замкнути, не чути, не діяти,
легко без мрії, легко не вірити!
Важко почути, важко відкритися,
важко прощати, важко змінитися,
легко втікати - важко лишитися,
легко не вміти - важко навчитися!
"Плаче мати-Україна..."
Плаче мати-Україна.
Плаче за синами.
Прийшла тяжкая година.
Ллється кров річками.
Налетіли кати-круки.
Людей убивали.
Поламали ноги,руки.
Волю не зламали.
Оповила душу туга.
Плаче Україна.
Смерть, страждання і наруга.
Кровавая днина.
