Жінка-УКРАЇНКА

ОДВІЧНИЙ ВОРОГ

Я не плекала мрій своїх рожевих,
Бо скільки вовка не годуй, та скоро
Покаже він своє нутро скажене.
Як виявилось, «брат» – одвічний ворог!
 
А хто вважав за брата – в більшій тузі,
Обмануті нахабно – в більшім горі!
Вже жодних ми не маємо ілюзій:
Так званий «старший брат» – наш вічний ворог!

Нас на розп’яття, в тюрми – щоб змаліли!..
Морив безхліб’ям нас і Соловками…
Хто це забув, ті нині теж прозріли:
Ти нам – не брат! Ти – наш одвічний Каїн!
 
Хай в кожного ілюзія розтане!
Нехай прозріння сумніви поборить!
Усі народи стали нам братами.
І тільки «старший брат» – агресор, ворог!

«А  тут  що  не  сусід – братання.
Так  і  дивися, що  вковтне.»

                                     Ліна  Костенко.    

ЧИ  БУТИ  ПТАХОМ,  ЧИ  ВОЛОМ

Господь  нам  дав  кусочок  Раю.
Кусочок  Раю при  житті.
Щоб  ми  жили  і  працювали,
Й  добро  творили  на  землі.
     Усе  придбав  він  для  народу.
     Як  найдорожчий  скарб – земля,
     Ліси  і  ріки  повноводні,
     Як  чорне  золото – рілля.
Ні  катаклізмів,  ні  вулканів…
Від  цього  нас  Господь  вберіг.
Та  від  сусідів-ненажерів
Оберегти, нажаль,  не  зміг.
     Чи  не  схотів?  Рішив, напевно,
     Щоб  вирішили  ми  самі,
     Чи  бути  вільними, як  сокіл,
     Чи, наче   віл, ходить  в  ярмі.
Поки  ми  думали-гадали,
Чи  бути  птахом, чи  волом…
Сусіди  наші  не  дрімали …
Ковтнути  хочуть  нас  цілком.
     Щоб  вирватися  з  тої  пащі,
     Потрібна  сила  немала.
     Потрібна  воля  соколина,
     А  не  покірливість  вола.    

            08.02.2014р.

Покрутила в руках свій воєнний білет... Сержант. Медична сестра громадянської оборони (казав наш майор – "на случай ядерной войны"). Відмітка – "знятий з обліку"...От як у анекдоті – "а куди ж уміще подіти?" Я прекрасно знаю, як надавати допомогу, не боюся вигляду крові, непогано бігаю й умію метати гранати, пам"ятаю стрілять, в мене на воєнній кафедрі було "п"ять". Тому – будьте ласкаві, поновлюйте на обліку. Мені про це нагадав син – "мам, медсестра, згодишся!"

Ця "братова" дружба
болить нині дуже
і ріже, і душить
і чавить нас танком
чи з'їхали глуздом?
в їх ложі Прокруста
нам тісно і вузько
кривавлять світанки

Ця "братова" дружба
мов зашморг на душу
стискається дужче
нема куди далі
до моря і суші
вже нашої рвуться
їх совість не мучить
хіба ж її мають?

Ця "братова" дружба
вбиває все суще
яким богам служать?
чи знають про Бога?
їх війни безглузді
їх кредо - розруха
та ми - сильні духом
не зрадимо свого!

Наталія Крісман