Жінка-УКРАЇНКА

Така тривога і розпука!
Така душевна суєта!
Немовби у кайданах руки,
Думки, і серце, і уста.
Весни діждалася природа.
Все суще знову ожива.
А ти, мій стомлений народе,
Воюєш за свої права.
Хто з нас правий? Хто винуватий?
Уже нема чого й ділить.
Лише у тих, що "скраю хата"
За тебе серце не болить.
Дай, Боже, сили і терпіння,
Прощення, віри і снаги!
Весна приносить потепління!
Весна розтопить всі сніги!

Тетяна Іванчук

Розквітають травинки, дерева чи кущ,
Весна землю мою заквітчала –
Четвер Чистий іде для просвітлення душ,
Пасха шанс для очищення дала.

Оновімось сьогодні, омившись добром,
Пасху з печі поставмо на стіл,
До Небес підіймімо пісні молитов,
Щоб кровавих не було і снів.

Нехай смерть йде подалі кудись у світи,
Там де біситься нечисть танком
А Господь Воскресає для нас назавжди
Миру вкривши мою Україну вінком.

Навіть ворон сьогодні, іще до зорі,
Вмив у водах свою дітвору
То ж чому «брат» нав’язує плани війни –
Не вгамує захланність лиху?

Вірш Світлани Костюк, читає автор.

Сусідів, кажуть, що не вибирають,
Життя дає нам дбати і про них…
А річка Вовча протіка донецьким краєм
І Придніпров’я землі ловлять цей потік.

Ліси соснові, життєдайні плеса – 
Душа-перлина степу Межова!
Із височин шахтарським териконам
Летять мої окрилені слова.

Донеччино! Сусідко ти сурова,
Тобі ж відкриті тут дороги всі
І не чужий твій суржик у розмові,
Східнянка українська у красі.

Чому ж дозволила саму себе зганьбити,
Коли «данєцкімі» ти мірками живеш?
Проснись, сусідко, час вже зрозуміти,
З чужинцями ти щастя не знайдеш.

Ми молимось за тебе, Україно,
Ми твої діти - дочки і сини.
Ми молимось, бо ти у нас єдина.
Хай не палають, розбрату вогні.

Чимало пережити довелося
Тобі наруги, зради, катувань.
Але знамено синьо-жовте піднялося.
Знамено віри,злуки,сподівань.

Жита густі, блакитне небо.
Козацький дух, Шевченкові слова.
У цьому сила, гордість і потреба,
У цьому твоя слава ожива.

Ми, твої діти, дочки і сини,
Ми молимось за тебе нині.
Не знає хай земля наша війни.
Лунає гордо,СЛАВА УКРАЇНІ!!!

Андрій Скіф