Новини

Земля ця серцем обігріта, багата мудрістю віків

Куди б дорога не повела людину найближчою та найкоротшою є саме та, що веде до рідної домівки. Бо все там було в перше: пісня жайвора у високім і чистім небі, соняхи попід тином, привітна усмішка матері та її простягнуті руки навстріч зробленим першим крокам її дитини, школа, друзі виплекані в серці найзаповітніші сподівання, світлі мрії та надії. Соколиний погляд упивався стрімкими карпатськими вершинами. На них і влітку біліли сніжані шапки, а слух сприймав дзвінкі перебори швидкоплинних потічків і річок. За роботою чи за відпочинком тут завжди лунали мелодії народних пісень та коломийок, нестихаюча говірка рідної співучої мови. Сільські путівці завжди звідси виводили людей на обшири світових просторів.

Немало доріг обійшов і виходець села Копашнова на Хустщині, нині відомий літературознавець, фольклорист та скарбошукач народної мудрості Іван Хланта. Та десь на денці його серця завжди жила – жевріла невгасима думка написати і видати одну з найважливіших своїх книжок про рідне село. Недавнойому виповнилося 620 років. Як поселення засноване вкрай зубожілими втікачами від панського свавілля. Зупинилися якось тут люди й уподобали собі цю гарну місцину. В ній було доволі сонця і тепла.Поблизу текла річечка Хустець. Чим не пригожа земля для поселення? Єдине, що їх бентежило – ліси. Займали вони величезну територію. Аби вивільнити землю для осілого життя біженцям прийшлося розкорчовувати територію від зламаних вітрами дерев та кущів. Між собою часом говорили: «Вже перейшли копаші на нове місце». Може через це і назвали село Копашновим.

Нагородили достойних

 В Ічні урочисто вручили почесні премії Степана Васильченка та Василя Чумака.

Ічнянці знову вразили. Дивовижно, як вдається невеличкому райцентру на Чернігівщині влаштовувати такі цікаві, душевні, зворушливі літературно-мистецькі свята, які навіть у столичному Києві зараз рідко побачиш, та й то за участю... наших земляків-ічнянців, як от чудовий виступ у Національній спілці письменників України Ічнянського районного об’єднання літераторів «Криниця», котрий досі самі ж колеги-кияни всім у приклад ставлять – от як потрібно творчі зустрічі організовувати! Воістину провінція – все-таки явище не стільки територіальне, скільки духовне. Недалеким провінціалом і в Києві можна бути, і в Парижі... А Ічня в своєму культурному розвитку – справжня оаза талантів, духовності, патріотизму та національної самосвідомості! Тут, завдяки щедрим меценатам буквально розквітає книговидання, і які імпрези постійно проходять!  

Про Всеукраїнський літературний конкурс прозових україномовних видань «DNIPRO-BOOK-FEST»

ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОНКУРС

Метою Конкурсу є популяризація сучасних українських авторів та прозових україномовних видань у м. Дніпро та регіоні, презентація авторської концепції сучасних українських письменників та дизайнерів книжкових обкладинок, залучення населення до читання українських книг, знайомство авторів України з регіоном Придніпров’я.

Конкурс проводиться БЛАГОДІЙНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «UKRAINIAN MODERN ART LAB»» (Україна, м. Дніпро) та ДНІПРОВСЬКОЮ ЦЕНТРАЛЬНОЮ МІСЬКОЮ БІБЛІОТЕКОЮ.

Для оцінки надісланих на конкурс робіт створено Журі, до складу якого увійшли літературні критики, письменники, журналісти, діячі мистецтв, представники організаторів конкурсу та громадських організацій.

Учасники

НСПУ запрошує підсумувати літературний 2017

Національна спілка письменників разом з Інститутом літератури  НАН України запрошують  на  круглий стіл «Підсумки літературного сезону 2017», який  відбудеться 1 лютого  об 11:00 за адресою вул. М.Грушевського, 4 (Інститут літератури).

Під час заходу фахівці та гості будуть обговорювати літературні явища, тенденції минулого року, а також робитимуть свої прогнози  на 2018 рік.

Серед запрошених гостей академік НАН України, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка Микола Жулинський, голова НСПУ Михайло Сидоржевський, заступники голови НСПУ Віктор Мельник та Олександр Гордон,  письменниця Тетяна Пишнюк , редактор газети  «Літературна Україна» Сергій Куліда, літературознавець Богдан Пастух, літературознавець та перекладач Дмитро Дроздовський, літературний критик Віра Агеєва, письменниця Леся Мудрак,  літературознавець Михайло Наєнко, літературний критик Костянтин Родик, драматург  Валерій Герасимчук, перекладач Всеволод Ткаченко, критик Микола Славинський, журналіст Сергій Руденко,  поет Олександр Хоменко, с.н.с. відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України  Ніна Герасименко, с.н.с. відділу теорії літератури та компаративістики Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Леся Демська-Будзуляк.

Сергій Пантюк: «Цього року фестиваль стартує під гаслом «Віршень» об’єднує міста» і відбудеться у Києві та Кам’янці-Подільському. А далі – мандри Україною!»

Вже стало доброю традицією напередодні фестивальних днів зустрічатися з організатором  українського поетично-музичного фестивалю «Віршень»  -  письменником, видавцем, громадським діячем Сергієм Пантюком, якому завжди є що розповісти і про цей багаторічний захід, і про самих учасників.

- 10 лютого знову збере своїх постійних і нових митців та шанувальників «Віршень». Скільки років виповнюється фестивалю і що найголовнішим, як організатор, в його існуванні бачите для себе?

- Це буде 22-й фестиваль. І відбувається він 22-й рік поспіль. Для людини – це молодість, а для фестивалю – мабуть, зрілість. І коли я озираюся назад, сам дивуюся: скільки талановитих, яскравих, неординарних людей виступило на його сцені!

Я свідомий того, що в межах загального культурно-мистецького процесу в Україні «Віршень» є лише незначним епізодом. Але важливим є те, що кожен, хто хоч раз занурився у невимушену «віршневу» ауру, несе її далі – у своє місто чи село, у своє мистецьке оточення, у свою родину. А це поступово і невпинно розширює такий важливий для нас духовний простір. Наголошу – український простір.

- Якщо брати до уваги рівень виступів тих, хто був на початках, і аналізувати твори з якими учасники виступають сьогодні – різниця в чому? Чи є вона взагалі? Розвивається українське слово, чи пасує перед митцями минулих років?

Двадцять сім

Михайло Блехман

Я не люблю дощ навіть сильніше, ніж сніг. Ось парадокс: тоді, мабуть,випав сніг, чому ж я його тепер не люблю?

Гаразд, чого вже там… Краще подумаю, з чого почати.

Власне, про що тут міркувати –почну з того, що цього саду – його називають парком, але якщо ви побудете в ньому з моє, вам стане зрозуміло, що він – сад, – так ось, цього саду немає більше ніде. Такі, можливо, є, хоча звідки їм узятися? – а цей – тільки в моєму місті.

Непам’ятаю, як я опинився в саду, що став моїм. Мабуть, тоді йшов сніг, а більше я про це майже нічого не знаю. Господиня – назву її так, тому що вона була господинею,– господиня саду взяла мене за руку, привела сюди й залишила. Її тут немає, але, виявилося, її голос – чутний краще, ніж голоси тих, хто є і кого тут – дуже багато. Голоси, що дзижчать, адже мій сад – фруктовий, хоча це відомо далеко не всім.

Об'єднана діаспора азербайджанців України провела поетичний фестиваль на азербайджанську тематику

23 січня в Києві за ініціативи та підтримки Об'єднаної діаспори азербайджанців України відбувся поетичний марафон «Поезія гранатових відтінків».

Учасники—українські поети змагалися у виконанні віршів на азербайджанську і східну тематику. Серед них були переможці міжнародних і всеукраїнських конкурсів, відомі поети: Сергій Савін, Юрій Строкань, Наталія Бельченко, Діана Шестакова, Вано Крюгер, Людмила Дядченко та інші.

Судді—відома поетеса, громадська діячка, переможниця Всесвітнього фестивалю поезії «Ditët e Naimit» (2013) Леся Мудрак та головний редактор Nebo BookLab Publishing, викладач Київського університету ім. Бориса Грінченка Світлана Привалова.

Казка для дітей та дорослих «Дівчинка із квіткою на голові» шукає видавця!

Дівчинка, що в неї з голови росте квітка. Дивно, правда? Що ж із нею не так? Злі чари? Радіація?.. Почекайте. А чому з нею обов’язково має бути щось не так? Чому потрібно якось класифікуватися та визначатися, хто ж ти там насправді є - Людина, Квітка, Мама, Дружина чи Працівник місяця? Чому бути унікальним, неповторним, особливим Собою – це погано?

Казка «Дівчинка із квіткою на голові» молодої дитячої письменниці Галини ТЕЛИЧУК про те, що кожен із нас має свою Квітку – хто на голові, хто в руках, а хто і в самісінькому серці... Але мало хто наважується прийняти і полюбити її. Зізнавайтесь, як давно ви поливали свою?..

«Дівчинка з квіткою на голові» - це одна казка із серії, до якої також входять казки «Хто вкрав у Зебри смужки?» і «Жив собі Листочок..»

«Це казки для маленьких і «дорослих дітей», тобто нас, батьків, - посміхається Галина. – Я впевнена, що будь-якому дорослому буде про що подумати під час прочитання цих казок-притч і що обговорити зі своїми дітьми. Адже для того, що виростити щасливих дітей, потрібно бути щасливим самому.»

В доробку Галини Теличук - персоналізована казка у віршах «Таємне життя Святого Миколая», що вийшла друком у видавництві «Fairy Tale» українською та російськими мовами, а також декілька збірок дитячих віршів українською, російською та англійською мовами, що поки існують лише в електронному вигляді. 

Неймовірні ілюстрації до казки створила талановита художниця із Ужгорода Аліна ЛОБАНОВА.

У Софійському соборі Києва відреставрували унікальну реліквію

Унікальний дерев'яний кіот ХІХ століття після реставрації презентували у Софійському соборі Києва. Гроші на оновлення реліквії, близько тисячі доларів, зібрали на благодійному концерті солістки Віденської опери - українки Вікторії Лук'янець. За словами, директора заповідника Нелі Куковальської, тепер в Україну хочуть повернути ікону Миколи Мокрого - одну з перших чудотворних ікон Київської Русі. Саме вона була в кіоті. Під час Другої світової війни її вивезли за кордон.

Оголошено цьогорічних лавреатів Всеукраїнської премії «За подвижництво у державотворенні» ім. Якова Гальчевського

Імена лавреатів цієї знакової премії озвучуються щороку, починаючи з 1995 року, у День Соборності. Адже, власне, для популяризації саме цієї історичної події та імені подвижника української ідеї, незламного отамана Якова Гальчевського, який до 1925 року очолював збройну боротьбу українських повстанців проти більшовицької окупації на Правобережній Україні була свого часу заснована ця символічна відзнака. Серед її лавреатів за ці роки називалися відомі літератори, літературознавці, публіцисти, митці, громадські діячі, політики, видавці, меценати, які своїми справами зміцнюють українську державність.

А цьогоріч лавреатами цієї премії названо:

Олександр Козинець. Нові поезії

Про автора:

Олександр Козинець - автор віршів, короткої прози, текстів пісень. Співає в хорі, мешкає в Києві.

Організував та презентував літературні проекти «Щоденник», «Щоденник. Re: make», «ПРОдайте їсти».

Учасник різноманітних літфестивалів м. Києва та України. Публікується в літературних журналах та альманахах, серед яких – «Березіль», «Буковинський журнал», «Гарний настрій», «Дзвін», «Дніпро», «Золота Пектораль», «Рідний край», «Саксагань», «Склянка часу», «Холодний Яр», «Філео+Логос» та інші.

Кандидат педагогічних наук. Викладач Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

 

Мандариново… 

Дівчино, молода, нащо тобі те прядиво? 
Вже на часі весільний рушник вишивати.
Балансуючи між брехнею і зрадами,
Підростає любов. Але чи жива ти?
Люди кажуть, що треба зібратись в кулак,
Лізуть в душу безпечно, мов діти у воду.
А ти знаєш сама з ким вже краще і як
Говорити потрібно або поводитись.
Допоки дощі із пригнічених сліз
Уночі і на ранок дзвеніли ринвами,
Білий голуб тобі гарну звістку приніс: 
Скоро буде усе мандариново!

Концерт до 14-ліття Вікіпедії

30 січня 2018 • 17:00–18:30 • ЦДАМЛ України • Київ, вул. Володимирська, 22А

30 січня в Центральному архіві-музеї літератури і мистецтв України відбудеться вокальний концерт приурочений до 14-ліття української Вікіпедії, а також виставка архівних матеріалів з історії українських оперних перекладів.

Ви матимете унікальну нагоду не тільки почути, як звучать наші улюблені арії в українських перекладах, але і побачити унікальні архівні матеріали – це рукопис Євгена Дроб’язка, який працював над перекладом опери В.А. Моцарта «Весілля Фігаро», а також машинописні тексти оперних перекладів, що використовувалися в Національній опері.

В перекладах українських класиків – Є. Дроб’язка, М. Лукаша та М.Рильського прозвучать арії іскрометні моцартівські арії Фігаро та Дон Жуана, та ліричні арії Графині, Барбаріни та Керубіно, а також арії з опер Верді – Віолетти («Травіата») та Єлизавети («Дон Карлос»). Виконуватимуться також і камерна музика - твори Р. Шумана, Ф.Ліста, С. Рахманінова, Р. Гліера прозвучать у перекладах М.Стріхи, В.Яковчука, Ю. Отрошенка.

Об'єднати вміст