Новини

Лідія Москаленко: "Жінки бажають кращих змін"

Нещодавно новообраний голова Спілки жінок м. Києва Лідія Москаленко взяла участь в Міжнародниому бізнес-форумі «Бізнес WOMAN-2017», організатором якого виступив журнал «БізнесWOMAN».

Відбувався захід в Українському домі. Мета його проведення  - консолідація жінок бізнесу, політики та соціальної сфери задля налагодження тісної співпраці, обміну досвідом, репрезентації України в світі та сприяння розвитку малого і середнього бізнесу.

- У цьому Форумі участь взяло близько тисячі жінок - представниць різних професій і уподобань, - розповіла Лідія Иоскаленко. - Що нас усіх об'єднувало, так це прагнення до нових змін, поліпшення економічного, культурного та громадського життя в державі.

Вихованці Винниківської санаторної школи-інтернату для дітей з групи ризику легеневих захворювань намалюють мультфільм

Вони працюватимуть над казкою відомої української письменниці з Дніпра (колишній Дніпропетровськ) Еліни Заржицької «Про Пищика-молодця, школи «Сакура» бійця». Озвучуватимуть  мультфільм діти з Дніпропетровської обласної санаторної школи-інтернату № 3 для дітей, хворих на сколіоз.

У 2010 році сценарій до казки «Про Пищика-молодця, школи «Сакура» бійця» отримав особливу відзнаку журі ІІІ Всеукраїнського конкурсу сучасної радіоп’єси «Відродимо забутий жанр» (Київ).

Виставка шаржів сучасної української літератури

1 квітня 2017 • 15:00 • Київ • вул. Богдана Хмельницького, 11 • Національний музей літератури

1 квітня в Національному музеї літератури відбудеться виставка шаржів сучасної української літератури, на якій буде експоновано шаржі на Ліну Костенко, Валерія Шевчука, Юрія Андруховича, Галину Пагутяк, Василя Голобородька, Богдана Жолдака, Євгенію Кононенко, Олександра Ірванця,  Василя Портяка,  Григорія Гусейнова, Володимира Лиса, Василя Шкляра, Анни Малігон, Дмитра Лазуткіна та інших українських письменників. Автор шаржів – молодий волинський художник Володимир Черняк. 

У виставці візьмуть участь герої шаржів.

Відкриття виставки о 15.00. 

Національне газетно-журнальне видавництво переходить на вільну ліцензію

Державне підприємство «Національне газетно-журнальне видавництво», підпорядковане Міністерству культури України, спільно з редакціями газет «Культура і життя» та «Кримська світлиця» надало дозвіл на публікацію усіх випусків цих газет з часу заснування під вільною ліцензією «Creative Commons. Із Зазначенням Авторства 3.0 Неадаптована».

Газета «Культура і життя», що висвітлює події в галузі культури, видається з 7 жовтня 1923 року і є одним із найстаріших друкованих видань України. «Кримська світлиця» — всеукраїнська загальнополітична і літературно-художня газета, що видавалася в Криму з 31 грудня 1992 року. З липня 2016 року видається в Києві кримчанами-переселенцями.

У бібліотеці Короленка відбувся Перший всеукраїнський поетичний стартап «Дотиком душі»

19 березня, напередодні Всесвітнього дня поезії та в день народження української поетеси Ліни Костенко, в затишних стінах Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка стартував Перший Всеукраїнський поетичний стартап «Дотиком душі».

Чернігівська земля багата талантами і творчими людьми, які пишуть вірші та бажають поділитися своєю поезією з іншими. Тому саме бібліотека, яка уже відкрила багатьох талановитих художників, фотохудожників, майстрів тепер стала стартовим майданчиком і для поетів.

Організаторами заходу стали Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка, Чернігівська обласна організація Національної спілки письменників України, журнал «Літературний Чернігів», поетка Ліна Ланська.

Перший на працю, останній на спочинок

(до 140 - річчя від дня народження В. М. Доманицького)

Хто ж він такий – український історик, етнограф, фольклорист, літературознавець, публіцист, критик, бібліограф, журналіст, перекладач, видавець, кооператор, громадсько - політичний діяч – Василь Миколайович Доманицький? Про цю багатогранну, обдаровану талантами, людину, яка жила і творила в такому блискучому оточенні, майже сто років майже ніхто не згадував, та й сьогодні, окрім науковців, земляків, літераторів і деяких дослідників творчості, про вченого широкому загалу відомо дуже мало. Та якби він за свого короткого життя (33 роки) не написав більше нічого, а тільки підготував перше, упорядковане після цензурних скорочень, доповнене й відредаговане видання повного «Кобзаря», яке побачило світ 1907 p., його ім’я навічно увійшло б в історію української культури і літератури.

Наукова, літературна, громадсько - політична діяльність молодого талановитого вченого Василя Доманицького свого часу була високо оцінена такими світочами і титанами української суспільної думки, як Іван Франко, Михайло Грушевський, Володимир Антонович, В’ячеслав Ліпинський, Володимир Гнатюк, Богдан Лепкий, Сергій Єфремов, Агатангел Кримський, Дмитро Донцов та ін.

Третя книжка сеньйори Людмили

На цій презентації все було чудово – і заповнений зал, і щасливі обличчя школярів, та невимушена, по-справжньому святкова атмосфера!.. Не щодня ж можна ось так поспілкуватися з цікавою письменницею, нашою обдарованою землячкою Людмилою Шутько, котра нині мешкає в сонячній Італії, і щойно приїхала звідти, аби представити свою нову (вже третю!) книжку оповідань та казок для дітей «Чи є душа у дерева?».

Вела це захоплююче свято в Чернігівській центральній міській бібліотеці для дітей імені Олександра Довженка улюблениця юних читачів – заступник директора Чернігівської міської ЦБС Ганна Маджуга. Виступив і письменник та перекладач, заступник головного редактора обласної газети «Деснянська правда» і президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергій Дзюба, завдяки якому вже три книжки Людмили Шутько вийшли на рідному Придесенні українською мовою. Добродій Сергій – перекладач та упорядник талановитих казкових збірок сеньйори Людмили. Допомагає тепер землячці й Ганна Маджуга, організатор бібліотечної справи, котра прекрасно знає дитячу психологію. Також авторка Людмила Шутько щиро подякувала за постійну підтримку головному редакторові «Деснянської правди», поетесі Людмилі Пархоменко та ветерану журналістики Надії Погосовій і всім своїм читачам. Адже саме ось такі чарівні зустрічі дійсно надихають на творчість!

На святі поезії в Новосілківській ЗОШ І-ІІІ ступенів

Ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку 21 березня (в день весняного рівнодення). Вперше воно було відзначене 21 березня 2000 року.

У Новосілківській ЗОШ І - ІІІ ступенів Макарівського району Київської області вже другий рік поспіль долучаються до святкувань. Учні декламували поезію В.Симоненка, Л.Костенко, М. Вінграновького. Учениця 7 класу Аня Скляніченко зачитала власні вірші.

Свої поетичні доробки презентував присутнім учитель української мови та літератури, поет Олександр Бойко.

Гостями свята стали засновники мистецького порталу "Жінка-УКРАЇНКА" - Юрій та Тетяна Пероганичі.

Юрій Пероганич - український громадський діяч у галузі інформаційно-комунікаційних технологій, культури та освіти, генеральний директор Асоціації підприємств інформаційних технологій України, ініціатор створення і співзасновник громадської організації «Вікімедіа Україна».

Міжнародна нагорода «Світ Пограниччя», 2017

Названо нових лауреатів Міжнародної літературно-мистецької премії «Світ Пограниччя». Ця почесна відзнака заснована 2015 року громадськими організаціями «Пам’ять без кордонів» та «Чумацький віз» – із метою відзначення українських і зарубіжних письменників, науковців, перекладачів, митців та людей, які сприяють розвитку національних мистецтв і взаємному обміну культурними цінностями, роблячи їх загальнолюдським набутком.

Серед лауреатів попередніх років – українські письменники, перекладачі Анна Багряна та Віктор Мельник; письменники Димитр Христов (Болгарія), Кшиштоф Савіцкі і Войцех Пестка (Польща) та перекладач Рита Кіндлерова (Чехія).

Отже, цьогорічними лауреатами стали:

1. Письменники, перекладачі Тетяна і Сергій Дзюби (Україна, Чернігів) – за визначну перекладацьку діяльність;

Святкування священного «Науризу» на просторах великого казахського степу!

Науриз, як священне і головне свято мусульман, святкується протягом більш ніж п'яти тисяч років і знаменує собою початок всього – початок життя, нового року і поклоніння природі! В Азії це свято відзначається 22 березня, в день весняного рівнодення, коли небесні світила – сузір'я і зірки – після річного круговороту приходять на точки свого первісного перебування, тим самим починаючи новий шлях.

Науриз казахський народ називає «Улистин Ули куні» («Великий день народу»), що в художньому сенсі означає відродження природи, пробудження її від сну, й супроводжується багатьма звичаями і традиціями, які дотримуються казахами. Цього дня прийнято називати дітей іменами, похідними від слова «Науриз», наприклад: хлопчиків – Науризбай, а дівчаток – Науризгуль.

Збирач метафор, зодчий, чарівник

Василь Слапчук

Михайло Блехман. Час збирати метафори : Оповідання українською мовою. – Канада, Монреаль: Порт-Фоліо; Київ: Міжнародна літературно-мистецька Академія України, ГО «Чернігівський інтелектуальний центр» (українсько-канадський літературний проект), 2017. – 130 с.

Великий розумник і великий вигадник Умберто Еко у «Нотатках на берегах “Імені троянди”» зауважив, що для розказування перш за все необхідно створити певний світ, якомога краще облаштувавши його і осмисливши в деталях. Наприклад, взявши річку з двома берегами і на лівому березі посадивши рибалку з паскудним характером і кількома судимостями, вже можна розпочинати писати.

Рукавички зими

Зимову хатню нудьгу інколи розвіюю читанням мого рукописання, що пахне чаром минувшини, мерехтом таїни в твоїх очах і непрощенним гріхом нашої спільної забутої молодості. Ці мої старосвітські  писання  ніколи не будуть оприлюднені, та й художня їх вартісність, наче з клоччя батіг.

Однак з напівзабуття виборсується щось таке, що зворушує мене дотепер: «Наостанку лютого сонце їсть сніг, і він стає ніздрюватим, схожим із лагідним спонжиком для макіяжу із твоєї косметички. Той сніг зовсім не холодний, він не скрипить під твоїми червоними чобітками, коли ти поспішаєш на побачення…» Та от біда: в моїй пам’яті геть звітрилося  твоє обличчя, тільки з тих пір для мене найулюбленіші кольори: ті червоні сап’янці, той білий-білий сніг…

Об'єднати вміст