Новини

"Напередодні "Книжкового форуму" у Львові..."

Цікава розмова Сергія Грабаря, автора програми "Червоне і чорне" на Українському радіо, з видавцем Анеттою Антоненко.

Як видати хорошу книгу? Де шукати хорошого автора?

Про це та інше за посиланням: 

http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/

Нагороджені міжнародною медаллю Олександра Довженка

%d0%bc%d0%b5%d0%b4%d0%b0%d0%bb%d1%8c-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%b0-%d0%b4%d0%be%d0%b2%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%b0Міжнародна літературно-мистецька Академія України, яка об’єднує знаних письменників, перекладачів, науковців, журналістів та громадських діячів із 53-х держав світу, визначила нових нагороджених міжнародною медаллю Олександра Довженка.

Це – видатний український поет, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, головний редактор щомісячника «Отчий поріг» Чернігівського земляцтва у Києві Леонід Горлач, знаний поет і перекладач, головний редактор журналу «Новая Немига литературная», лауреат Національної літературної премії Білорусі і багатьох міжнародних премій Анатолій Аврутін (Білорусь, м. Мінськ), відома білоруська і українська письменниця, публіцист, журналіст, педагог Лілія Бондаревич-Черненко (м. Прилуки, Чернігівщина) та меценат із смт. Парафіївка Ічнянського району Чернігівської обл. Олександр Сенчик.

Щиро вітаємо нагороджених!

Сергій Дзюба,
президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України

Переможці загальнонаціонального конкурсу

Відомі українські письменники та журналісти Тетяна і Сергій Дзюби стали днями переможцями загальнаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» (талановиті чернігівці посіли перше місце). Їх відзначено за ошатну книжку віршів болгарською та українською мовами «На сріблястій долоні вічності», яка успішно вийшла в Болгарії. Поезії українців – Тетяни і Сергія – переклав відомий болгарський поет Димитр Христов (редактор та консультант – Анна Багряна, рецензент збірки – голова Спілки болгарських письменників Боян Ангелов, – ця дійсно неординарна книжка побачила світ у його видавництві «Богіанна»). До речі, нещодавно, в серпні, Сергій і Тетяна Дзюби здійснили цікаву творчу поїздку до Польщі, Німеччини та Чехії (вони побували в Кракові, Дрездені і Празі), відвідавши й гостинний Львів, одне зі своїх найулюбленіших міст.

Новорічна ілюстрована казка у віршах шукає видавця!

Уявіть собі дідуся. Звичайного такого дідуся: із пишною бородою, в домашніх капцях, в оточенні домашніх улюбленців. Кожного ранку він робить зарядку, чистить зуби і, як кожен із нас, має багато милих недоліків:  часом лінується, не проти поспати зайву годинку і дуже, дуже (ДУЖЕ!) довго збирається... Уявили?

Ось такий от він – наш Дід Мороз. І якби не його кохана Бабуся і улюблена Онучка - ще не відомо, чи отримали б діти по всьому світу свої законні подаруночки на Новий рік! Адже треба стільки всього зробити: оленів нагодувати, листи від дітей перечитати, списки подарунків скласти, все спакувати, до саней завантажити, помилки в адресах виправити ... Але не хвилюйтеся - у Бабусі Мороз все під контролем!

Це казка про сімейні цінності, про взаємну підтримку, про те, що не треба бути ідеальним, для того, щоб тебе любили. І не обов’язково бути чарівником, щоб творити дива. Адже ця сила – всередині кожного з нас.

Іще раз про любов…

Валентина Попелюшка, письменниця:

Щойно дочитала роман Олександри Малаш «Любові багато не буває». Перше враження, перше, що хочеться сказати, закривши книгу: такі твори – немов ковток чистого повітря. Життя! Воно у кожного таке по-своєму і складне, і прекрасне. Хтось бореться зі спокусами, з бурхливою течією, а хтось віддається на волю випадку – куди хвиля винесе.

Бути щасливим, як і вміти любити – то не подарунок долі, а кропітка повсякденна праця. Так, я не обмовилася – любові можна навчитися, любов можна виплекати, як квітку, приречену на загибель, якщо цього дуже захотіти. Ось тільки вчора я читала публікацію Лесі Коковської-Романчук (лікар, письменниця з Тернополя) про примхливу квітку бегонію, яку їй подарували і яка згодом почала гинути в горщику на вікні. Порада фахового флориста виявилася невтішною: «Відпусти, бо саме цей сорт бегонії вирощують винятково для продажу. Вони не придатні для життя». Та хіба ж лікар так легко «відпустить» хворого. Пообламувавши рештки заквітчаних гілочок, господиня поставила одну у склянку з водою, а потім, як людині, сказала квітці, що гинула в горщику: «У тебе є два варіанти»… Які – здогадаєтеся самі. Але згодом і гілочка у воді пустила корені, і у вазоні квітка пустила нові ЖИВІ гілочки. Перемогло життя, бо квіти, як і люди відчувають, що вони потрібні, що комусь не байдуже, загине чи розцвіте.

Оксана Муха заспівала поезію Антонича і присвятила пісню Воїнам

 Напередодні Дня незалежності України – прем’єра патріотичного синглу у рамках культурно-мистецького проекту «Від Шевченка до Костенко»

«Листопад» - п’ятий сингл у проекті співачки Оксани Мухи та композитора Дмитра Кацала «Від Шевченка до Костенко», у якому піснями стають вірші найвідоміших українських поетів. Цього разу, напередодні Дня незалежності України, команда проекту презентує композицію на слова геніального українського поета Богдана-Ігоря Антонича. На музику «Листопад» поклав Дмитро Кацал. А виконала пісню у стилі блюз-рок Оксана Муха.

«Ой, не калина, не червона в лісі,
А людська кров, мов дощ, у голім полі,
І тільки небо, наче прапор, висить
Блакитне з сонцем золотим у колі».

Опероманія

21 серпня 2017 • 19:00 • Колонна зала  імені Миколи Лисенка (Володимирський узвіз,2) • Квитки 70-250 грн.

«Київські солісти» запрошують на програму ОПЕРОМАНІЯ: представлені «оперні» композитори з неоперними творами (Верді, Вагнер), музика на оперну тему (Сарасате), а «Інтермецо», що зазвичай є переходом між частинами опер (Масканьї, Массне), буде головним «оперним» ланцюжком у концерті.

Національний камерний ансамбль «Київські солісти», Солістка - Лінда-Анетте Верте (скрипка, Естонія), Диригент – Еркі Пехк (Естонія)

Розпис храму Зіслання Святого Духа у Виноградові

Серце кожного незримо і назавжди прив’язане до шматочка рідної землі. У щедрій зелені садів проглядається батьківський дім.

Розлога верба завжди чекає і виглядає нашого повернення з доріг. Над нею високо і захоплююче кружляють лелеки. У густій траві красується пасіка. Сюди у соти бджоли постійно переносять солодкий нектар. Незабувається материнська вишиванка її заворожуючі пісні, та доріжка, на якій зроблені нами перші кроки на землі. Дух природи і дух народу завжди витають поміж нас. Цими відчуттями постійно укріплюється наша свідомість, громадянська позиція, несхитна віра у Вседержителя, духовні християнські чесноти та мораль.

Талановите подружжя Бойчуків знову збирає друзів на фестиваль «Мовою серця» у Івано-Франківськ

Цього року знову талановите подружжя Бойчуків Роман і Ольга запрошують до Івано-Франківська творчих друзів на Всеукраїнський фестиваль «Мовою серця». Про це і говоримо:

– Ви засновники чудового мистецького фестивалю, який від і до наповнений любов’ю. У вересні він відбудеться вдруге. Які особисто у вас, як організаторів, враження від першого?

Роман: Таке враження. Що це не рік минув, а було, наче вчора. Пам’ятається мало не кожна деталь. Це і виставка художніх картин Бороденко Наталії з Рівненщини, і виставка робіт фотохудожника з Верховини Руслана Трача, і виставка картин із соломки нашої краянки Галини Різничук; це також чуттєві, як поетичні, так і музично–пісенні виступи учасників, напутнє тепле слово від членів журі; також книжкова виставка авторських книг; презентація поетичної книги київської письменниці Тетяни Череп–Пероганич «Осінь дорослої жінки», екскурсія містом, кавування/чаювання у поєднанні із теплим, щирим, творчим спілкуванням одіні з одними, та багато–багато іншого...

«Трипільський сапет»

12 і 13 серпня 2017 року у мальовничому Трипіллі, неподалік Києва, відбувся перший драйвовий фестиваль української бардівської пісні «Трипільський сапет». Сапет у Трипіллі -- це особливої форми кошик, виплетений особливим формуванням напрямку плетива лози (дідусь вчив мене плести кошики, і я трошки розуміюся на тому). Так от, у сусідніх Українці та Ржищеві цей виріб вже називається інакше. У сакральному для українців Трипіллі є музей трипільської культури. А ще тут чудова акустика, пейзажі, світанки. Якраз тими днями відбувалися метеоритні потоки Персеїд, і певно уперше в житті мені так сильно відкрилися Небеса. Я неспроста про них згадала. Бо автор і організатор фестивалю «Відкриті Небеса» Едуард Драч був нагороджений призом «золотий сапет» за бездоганне виконання кобзарських пісень. 

Названі лауреати Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за 2017 рік

Цю відзнаку у 2005 році заснували Волинське товариство «Світязь» і ГО «Чернігівський інтелектуальний центр» за сприяння Національної спілки письменників України, Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України та міжнародних громадських організацій.

З 1 листопада 2014 року засновником цієї премії стала Міжнародна літературно-мистецька Академія України (президент Сергій Дзюба), котра об’єднує відомих письменників, перекладачів, журналістів та науковців із
53-х держав.

Серед лауреатів цієї почесної нагороди за минулі роки – Іван Дзюба, Юрій Мушкетик, Микола Жулинський, Василь Голобородько, Валерій Шевчук, Михайло Слабошпицький, Рауль Чілачава, Кость Москалець, Павло Вольвач, Віра Вовк, Сергій і Тетяна Дзюби, Ігор Павлюк, Віктор Неборак, Володимир Шовкошитний, Дмитро Дроздовський, Анна Багряна; Кшиштоф Зануссі, Богдан Задура, Боян Ангелов, Димитр Христов, Імант Аузінь, Рісто Василевські, Бенедикт Дирліх, Ріта Кіндлерова, Ауезхан Кодар, Віра Чорний-Мешкова, Сограб Рагімі, Сейран Сулейман, Інга Крукаускене та інші відомі письменники, науковці, перекладачі, журналісти, громадські діячі і меценати з України, США, Англії, Німеччини, Канади, Італії, Швеції, Болгарії, Чехії, Польщі, Сербії, Македонії, Латвії, Литви, Ізраїлю, Грузії, Росії, Казахстану, Білорусі та Бразилії.  

«Співатиму, співатиму, поки гласу стане; Хоч і слухати не схочуть, я не перестану...».

(До 200 - річчя від дня народження  МИКОЛИ КОСТОМАРОВА)

Серед славетних ювілярів нинішнього 2017 року виділяється постать геніального історика, письменника, публіциста, перекладача, славіста... Автора 16 томів історичних монографій, шести томів історії в життєписах та ще понад 300 різноманітних праць у багатьох галузях гуманітарних знань. Про людину - енциклопедиста, що володіла десятком мов, один перелік праць якої зайняв би окрему книжку, добре знають лише фахівці. На жаль, його гігантська спадщина до цього часу гідним чином не вивчена і не поцінована. Микола Іванович Костомаров. Як данина пам’яті і шани славетному вченому, досліднику в галузі фольклористики та етнографії, яким він присвятив усе своє свідоме життя, ця стаття.

Народився М. І. Костомаров 16 травня 1817 р. у слободі Юрасівка Острозького повіту Воронізької губернії в родині російського поміщика і кріпачки - українки. Північно - Східна Слобожанщина колись була історичною українською територією (ще у 20 - х роках ХХ століття тут мешкало близько 70% українців, та й зараз українська мова і пісні тут звучать нарівні з російською). Тому оточення формувало уподобання і світогляд майбутнього вченого. Навчався юнак у Воронізькому дворянському пансіоні та гімназії, з 1833 р. – у Харківському університеті. Захистивши дисертацію на тему «Историческое значение русских песен» на ступінь магістра, одержав посаду вчителя історії в Рівненській гімназії. Через рік переїхав до Києва: тут працював за фахом в Інституті шляхетних дівчат, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною, вчителькою музики Аліною Крагельською.

Об'єднати вміст