Чи зможете ви назвати декілька прізвищ сучасних українських письменників, родом зі сходу України? А чи згадаєте когось з молодих письменників сходу? Що ви знаєте про літературне життя Донецької, Луганської, Запорізької, Харківської та Дніпропетровської областей?
Антологія, яку я зараз тримаю в руках – це квінтесенція першого східноукраїнського регіонального літературного конкурсу «Кальміюс», проведеного у 2016 році, який відбувався під час фестивалю з однойменною назвою. Організатори фестивалю – Олександра Папіна, Віра Шелест, Таня Пилипець та інші, яких я не всіх знаю, нажаль. До 2009 року виходив друком альманах під редагуванням Олега Солов’я, а зараз відродив його Володимир Вакуленко. Одна з авторів антології, Марія Козиренко, ще й стала прекрасним оформлювачем цієї чудової книги обсягом в 300 сторінок. Тому читати в ній є багато чого. До збірника увійшли твори лауреатів конкурсу, серед яких знані широкому колу читачів такі письменники, що вже мають у своєму доробку видані книги, твори: Володимир Вакуленко, Марія Козиренко, Наталія Дев’ятко так і ті автори, твори яких друкуються вперше саме в цій антології. Твори розміщені відповідно до зайнятих у конкурсі місць по окремим номінаціям.
14 грудня у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України відбулася презентація видання «Дивлюся на небо та й думку гадаю» в перекладах мовами світу» (книга одного вірша), що побачило світ з нагоди 200-річчя від дня народження автора твору Михайла Миколайовича Петренка на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 3.0.
До книги, упорядниками якої є засновник документально-генеалогічного проекту «Ідентифікація Петренків», праправнук поета Олександр Петренко і головний редактор газети «Культура і життя» Євген Букет, включено 24 переклади українського поетичного шедевру «Дивлюся на небо та й думку гадаю», зібрані переважно в 2015-2017 рр. у межах однойменної громадської ініціативи газети «Культура і життя». Перекладачі – відомі в світі особистості – Рауль Чілачава (Грузія), Мрідула Гош (Індія), Левон Блбулян (Вірменія), Антон Паперний (Ізраїль), Агрон Туфа (Албанія), Андрій Гевка (Словенія), Димитр Христов (Болгарія), Сергій Дзюба (Україна), Марсель Салімов, Гузаль Ситдикова, Лілія Сакмар (усі - Башкортостан, РФ) та ін.
Талановитий, цікавий, правдивий і зворушливий документальний фільм про АТО презентували нещодавно в Чернігівській обласній науковій бібліотеці імені Володимира Короленка. Ця хвилююча історія називається «Війна химер», і вона просто не може нікого залишити байдужим, – настільки вражають кадри з реальними українськими бійцями, фронтовими буднями під запеклим обстрілом окупантів, руїнами визволених міст і сіл, й такі чисті, романтичні почуття юних закоханих, в життя яких негадано й стрімко увірвалася жахлива війна.
Режисерів цього дивовижного фільму двоє – Анастасія Старожицька та її мати – Марія Старожицька, відома українська журналістка, яка так успішно працювала на провідних українських телеканалах. А тепер Марія створює дуже незвичайне авторське кіно… Цю обдаровану жінку я знаю ще з факультету журналістики, вже тоді вона оригінально писала й малювала. Ми разом створювали стінгазету журфаку «Слово – зброя!», над випусками якої працювала й Тетяна Мурзенко (тепер – Тетяна Дзюба, її однокурсниця). Марія запам’яталася несподіваними ідеями та міркуваннями. А днями вона подзвонила і запросила на свою імпрезу в Чернігові… Звісно, ми з Танею просто не могли не прийти. І не пошкодували!
Саме так 13 грудня о 13 годині відбуватиметься представлення аудіокниги для незрячих дітей «Абетка професій» у Центрі імені Митрополита Андрея Шептицького за адресою м.Львів, вул. Козельницькa, 2a.
Цей незвичний подарунок до дня Святого Миколая підготували учням Львівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №100 учні Винниківської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату.
Абетка містить твори 29 сучасних українських авторів із 17 міст, які проживають не тільки на території України, а й в Чехії та Македонії. Це 20 реалістичних новел та 9 казок, які знайомлять юного слухача з найрізноманітнішими профессіями: від двірника до конструктора космічних літальних апаратів. Повний перелік виглядає так: архітектор, балерина, бджолар, бібліотекар, військовий, вчитель, геолог, гірник, двірник, дресирувальник, еколог, електрик, зварювальник, квітникар, конструктор космічних літальних апаратів, кравець, кухар, лікар, льотчик, металург, механік, модельєр, музикант, провідник потягу, слюсар-сантехнік, столяр, хімік, штукатур.
Богдан Дячишин. Крихти живого часу Андрія Содомори: есеї. – К.: Ярославів Вал, 2017. – 104 с.
Богдан Дячишин. Думки пам’яті: есеї. – Львів:ЛА «Піраміда», 2014. – 236 с.
Богдан Дячишин. Думне слово Богдана Смоляка: есеї. – Львів: Апріорі, 2017. – 88 с
У цьому розвихреному, шумкому, підчас стрімкому, а, може, і не надто, потоці сучасного літпростору, ім’я Богдана Дячишина, напевне, можна було б порівняти (незважаючи, що всі порівняння досить умовні, а все ж таки…) з чистим плесом гірського озера, у дзеркалі якого відображається небо людської душі.
У Києві - небуденна подія. Приїжджає Бране Мозетіч, один із найвідоміших словенських, та й загалом європейських поетів. Буде представлено його збірку "Манія", що вийшла цього року.
Творчий захід відбудеться 9 грудня 2017 року о 13 годині в столичному кнайп-клубі Купідон (Пушкінська, 1-3).
Модератор - письменник, перекладач, літературний критик Дмитро Чистяк.
Олена Василівна Чекан — відома радянська і українська кіноактриса, сценаристка, журналістка.
Олена Чекан народилася 26 квітня 1946 року в Києві. Рід Чекан з русинів — захiдних полян Карпатської України. Трагічні події початку минулого століття змусили представників роду емігрувати до Франції, в Польщу, Чехію, Англію, США штат Пенсільванія. Батько Олени волею обставин залишився на Батьківщині.
Вона племінниця протопресвітера Олександра Іоановича Чекана - настоятеля Свято-Троїцького Олександро-Невського кафедрального собору в Парижі, одруженого на Марії Євгенівні Міллер, дочці голови Російського Загальновійськового Союзу Білого руху генерала Євгена Карловича Міллера. Духовне наставництво дядька було значущим для Олени.
Нарешті з`явився довгоочікуваний кліп "Люляй-люляй", присвяченому всім, хто віддав своє життя за Україну! У головних ролях – відома співачка, легендарна телеведуча, волонтер Анжеліка Рудницька і француз, який співає українською, Paul Manandise.
Нагадаємо: 29 жовтня несподіваний дует - Анжеліка Рудницька та Монандіз зняли надзвичайно зворушливий кліп на пісню "Люляй-люляй, мій синочку" (колискова).
У культурно-мистецькому центрі "Інтермеццо", що в Чернігові, відбулися ІІІ літературні Єврочитання.
"Символічно, що ці ІІІ читання відбуваються у День вшанування пам'яті жертв Голодоморів. Мій друг, поет та активіст Олег Короташ, якось сказав, що вірш може стати еквівалентом влучному вистрілу. І це - правда, адже саме література - хороша зброя в інформаційній війні", - зазначив Олександр Ясенчук, координатор Вільні Люди у Чернігові.
Захід відбувся за сприяння Фундації "Вільні Люди".
Його підготували і провелили учасники Творчої сотні «Рух до перемоги» (м. Старокостянтинів Хмельницької обл.) спільно з Центральним будинком офіцерів ЗСУ (м. Київ). Приурочений до Міжнародного Дня волонтера, Дня Збройних Сил України. До вирішення організаційних питань долучилися також 42 Гарнізонний будинк офіцерів та Головне управління морально-психологічного забезпечення військовослужбовців.
Розпочався захід відео про діяльність волонтерської команди, яка здійснила понад тридцять поїздок в зону АТО. Туди від початку війни везуть ці світлі люди не лише свої таланти, а й все необхідне, збираючи по крихті, аби підтримати тих, хто тримає, захищаючи наш спокій, в руках зброю.
Ти вже чула про Перший українодівочий сайт гарного настрою під іронічною назвою «Каралєвна»? Як ні? Нещодавно він відсвяткував свій 4й день народження! Чотири роки якісного українського контенту, дівочих розваг, цікавинок про сучасні українські стартапи, бренди, проекти, інтерв’ю з крутими хлопцями та дівчатами, котрі досягли успіху й започаткували свою справу, а також трішки про психологію, мандрівки, здоровий спосіб життя, книжки та модні віяння.
Чому «Каралєвна»? Хто вона така? Каралєвна – це активна, стильна, розумна і талановита жінка. І вона – прекрасна! Це і успішний керівник, і фотографиня, і матуся з двома-трьома дітками, і хенд-мейдер, і актриса, і поетка, і вчителька англійської мови… Та, яка може бути мега серйозною і сміятися до сліз, хоч би й над собою! Вона сильна і слабка водночас. У будь-якої дівчинки, дівчини, жінки корона є ще з народження. Просто вона невидима. Не всі про неї знають, не всі пам’ятають. Дівочий позитивний проект«Каралєвна» існує для того, щоб дівчатам та жінкам про це нагадувати. При чому в нашому випадку корона символізує не пиху, зверхність чи символ влади, а унікальність. А унікальною бути дуже просто – треба всього лиш за будь-яких обставин бути собою.
Автор тексту і фото: Наталя Куліш
Якщо в романі Джонатана Франзена «Свобода» йдеться про свободу вибору, де головні герої-демократи Патті й Уолтер Берглунд заради примарної свободи жертвують стосунками зі своїми близькими, то в азербайджанської письменниці Афаг Масуд у романі «Свобода» ідеться про внутрішню свободу людини. Скоріше автор ставить риторичні запитання: «Коли людина відчуває свободу?» і «Чи може людина в східному патріархальному суспільстві дозволити собі вільнодумство?».
Герої роману Афаг Масуд «Свобода» ‑ наші сучасники.