Такий щільний графік виїздів до військовослужбовців з благодійними концертами по Україні природно дається взнаки на рівні фізичної втоми. Проте вона просто мізерна у порівнянні з тими емоціями, тими словами вдячності, тими відкритими навстіж душами наших захисників, з якими випадає спілкуватися під час волонтерсько-мистецьких поїздок. Коли усвідомлюєш, дивлячись у вічі бійцям, що вони ризикують власним життям заради наших мирних буднів, тоді всі питання доцільності затрачених зусиль не тільки відступають на дальній план, а просто зникають на тлі розуміння потрібності того, що ти можеш зробити для цих людей. Отож, спільно з 42 Гарнізонним будинком офіцерів (директор Сергій Чеплаков), «сотня» завітала з концертами до Львова – до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, де лікуються і проходять реабілітацію бійці АТО. Наступний пункт призначення – Яворівський полігон Академії Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного Міжнародного Центру миротворчості та безпеки. На Яворівському полігоні ми бажані гості, оскільки отримуємо запрошення завітати туди вже не вперше і, як наслідок, не востаннє.

У минулі вихідні, бажаючі отримати «Підкову Пегаса – 2015», з’їхалися до Вінниці з усіх регіонів України та країн близького зарубіжжя.

Розпочався фестиваль у суботу з легкої руки одного з його співорганізаторів, письменника Андрія Стебелєва. Саме він запросив поетів та бардів до слова і майстерно провів презентацію мистецького проекту  в стінах Вінницького будинку поета.Цього суботнього дня всі бажаючі також мали можливість виступити зі своїми творами в рамках поезоконцерту «Україна ЄДИНА» та турніру поетів «УНІВЕРБАТЛ», який дуже вміло промодерував ще один з організаторів фесту Леонід Борозєнцев.

Оприлюднено 20-го липня 2015 р., м. Київ

Ми, учасники Міжнародного форуму на підтримку української мови «Нас об’єднає мова», констатуємо:

• українська мова зазнавала заборон і репресій упродовж сотень років,
• за часів окупації України проводилася політика зросійщення, внаслідок якої українську мову було усунуто з широких сфер суспільного життя,
• після відновлення Незалежності, внаслідок залишення при владі старих комуністичних кадрів, питання відродження української мови нехтувалося,
• агресивна інформаційно-пропагандистська кампанія, як зовнішня, так і внутрішня, була спрямована на подальше зросійщення держави,
• сьогоднішня російська агресія та окупація чистини української території стали можливими внаслідок тотальної русифікації східних областей і Криму через байдужість і боязнь української влади провести дерусифікацію та впровадити українську мову в державне і суспільне життя України.

В умовах, які склалися, українська мова повинна стати об'єднавчим чинником для усіх громадян України.

Україна це єдине місце на планеті, де може і повинна повноцінно розвиватися українська мова. Тож закликаємо усіх українців дотримуватися трьох основних принципів:

У категорії «Зображення» фіналістами стали: Микола Гончаров, Metatron_De, Saskia. У категорії «Вірш»: Юрко Космина “Дума про дельфіна”, Олексій Сударенко “Мнение рядовых граждан”, Сергій Сіваченко “Друкуєш збуджено, натхненно”. Номінанти у категорії «Гасло»: homochka - "В приціл правди не видно”, Irysh - "Будь ПРЕСОЮ, а не ПРЕСОваним”\“Be press, not pressed”, Svitlana Inkljud - “Цензура – негатив. Засвіти!”.

За статутом, у Спілку письменників приймають лише живих. Але для 15-річної вінничанки Олександри Бурбело зробили виняток. В історії організації до цього часу був лише один такий прецедент. У 1961 році прийняли 4-х письменників, що загинули в роки 2-ї Світової. В одному з попередніх номерів ми уже писали про батьків Олександри, викладачів Вінницького національного технічного університету Світлану Бевз та Сергія Бурбела. Вони казали рідним, що відпочивають на морі, а самі воювали в складі добровольчого батальйону «Айдар».

Привокзальна клумба ромбом,
З квітами – плакат…
Миль за двісті рвуться бомби –
Й по тілах солдат...

Метушливо, гамір, людно,
Велич літніх хмар…
А за двісті миль відсюди -
Бомбовий удар...

Двоє в тисняві тиснуться
В штатному вбранні…
Рвуться бомби, бомби рвуться –
Чуєте чи ні?..

Олександр БОРГАРД,
професор, доктор-фізико-математичних наук 
(03.02.1919 – 15.08.2002)
Донецьк, 1994

ДВІ КУЛЬТУРИ

Російська культура розвивалася на міцній та хибній основі работорговельного суспільства, де до порівняно недавнього часу (якихось півтори сотні років тому) людину можна було за певну суму купити й продати. Ця основа визначала її негативні, в будь-якому сенсі, характерні риси; це:

У четвер 16 липня 2015 року о 17.00 у конференц-залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України в рамках літературно-музичного проекту «Мистецькі зустрічі в архіві-музеї» за підтримки Державної архівної служби України та Посольства Королівства Іспанія в Україні буде презентовано документальну виставку з фондів ЦДАМЛМ України «Іспанія в українському мистецтві». Експозиція розповість про культурну близькість України й Іспанії – географічно віддалених країн – через графічні роботи видатного українського художника Миколи Глущенка з іспанського циклу, переклади творів іспанських класиків українською мовою, здійснені Миколою Лукашем та Вірою Вовк, та їх художнє оформлення вітчизняними митцями, поетичні присвяти іспанським поетам, зокрема – Федеріко Гарсія Лорці, фотографії діячів української культури під час перебування в Іспанії та ін. раритетні документи.

Для вокальної формації «Піккардійська Терція» уже стало доброю традицією восени навідуватися із великим сольним концертом до Києва. Відома дата цьогорічної пісенної зустрічі «піккардійців» із київськими меломанами – 31 жовтня (субота). Того вечора знаменитий львівський акапельний чоловічий гурт виступить на сцені Жовтневого палацу (тепер - МЦКМ). Початок – о 19:00. 

Торік київський концерт «Терції» викликав настільки великий ажіотаж, що вже за місяць до виступу колективу квитків у касах не було… Відтак перше, що пообіцяли «піккардійці» зі сцени своїм столичним шанувальникам, – невдовзі знову приїхати до них із сольним концертом. Обіцянки дотрималися, і цими літніми днями уже готують нову концертну програму.

Двогодинні концерти «Піккардійської Терції» – це завжди заряд душевності, мелодійності, позитиву і виключно справжніх емоцій. В одній концертній програмі голосисті «піккардійці» об’єднують пісні із різних періодів своєї творчості, а їх за майже 23 роки музикування колективу назбиралося немало-небагато – понад 300! Відтак у формації, як зауважує її художній керівник Володимир Якимець, «є понад 300 тем для розмови зі слухачами». Утім, спеціально для концерту 31 жовтня у Києві «Терція» готує кілька пісенних прем’єр. І, звісно ж, жоден виступ акапельного гурту не обходиться без його «візитівок» – «Старенького трамвая», «Берега ріки», «Нехай…», «Шізгари»… Публіка просто не відпускає володарів оксамитового багатоголосся зі сцени, допоки разом із ними кількатисячним хором не виконає улюблені пісні!   

На початку спекотного липня 2015 р. ветерани територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради заповнили залу терцентру: вперше очікували шановного гостя – члена Національної Спілки звукорежисерів України і Асоціації композиторів Національної всеукраїнської музичної спілки Олександра Погорілого.

О.П.Погорілий – професійний музикант, хоча здобув і технічну освіту – закінчив  електротехнічний факультет Дніпропетровського гірничого інституту. Тричі лауреат всесоюзних фестивалів, багатьох обласних та республіканських конкурсів. У 90-х роках створював першу в місті ефірну недержавну радіостанцію «Радіо-прем'єр», став її музичним редактором, а пізніше – шефом-продюсером.  (Цікаво, що 1994 року автор цих рядків та її син Артем Васін, на той час учень Дніпропетровської дитячої музичної школи № 19, лауреат обласного конкурсу «Собори наших душ» в номінації для композиторів «Академічні твори», були запрошені до виступу на «Радіо-прем'єр», де читали власні вірші і показували музичні записи власних творів в передачі «Талановита сім’я». На жаль, знайомство з професіоналом Олександром Погорілим відбулося значно пізніше…)