Тетяна Винник — громадський діяч, письменниця, журналіст, перекладач. Людина, яка приділяє багато уваги розвитку культури і суспільства не тільки сіючи добро і світло в своїх книжках, але й ініціюючи благодійні акції. Але про все більш детально в інтерв’ю з Тетяною спеціально для сайту ngo.zp.ua.

– На Запорізькій книжковій толоці ви презентували книжку «Прокинусь живою». Звідки така назва?

– Ця книжка була пророчою. Мені тільки нещодавно батьки сказали, що після моєї аварії лікарі говорили: аби з подібними травмами людину привезли місяців п’ять тому, то не врятували б. Війна навчила лікувати, адже у лікарні Мечнікова (Дніпропетровськ), де я лежала місяць, лікарі останні два роки борються за життя бійців. Бути живою, «прокинутись живою» – означає не втратити людської подоби. У цій книжці багато цитат зі Святого Письма, віршів про смерть і життя, про любов як чи не єдину форму буття, що сповнює це життя сенсом. Про виклик, який життя кидає смерті. Є переклади з англійської, болгарської та російської.

Випадковостей у житті не буває! Усе, що стається, має свій зачин, розвиток і мету. Навіть якщо мета не одразу очевидна, чи дорога до неї здається надто горбистою, або й взагалі вбачається дорогою в протилежний бік. Проте випадковостей у житті не буває – все закономірно! Місяць тому, призначаючи чергову дату поїздки в АТО (для мене – вже сьому), я цілком випадково назвала: 3 листопада. Як з’ясувалося згодом – день артилерійський військ. Якщо врахувати, що головною ціллю нашої поїздки була артилерійська частина, де командир – хмельничанин полковник Валерій Лесков, то можна лише порадіти тому, що хтось незримою рукою спрямовує нас на певні життєві повороти, заради спільної мети і майбутньої спільної перемоги.

8 листопада, напередодні Дня української писемності та мови, члени «Літературного форуму» та шанувальники українського поетичного слова зібралися в затишній і завжди гостинній бібліотеці сімейного читання імені Садріддіна Айні, аби поспілкуватися, поділитися новими творчими здобутками, обговорити хвилюючі усіх проблеми в суспільному житті, зокрема, мовне питання.

Модерувала зустріч голова правління Літфоруму Тетяна Іванчук, яка розпочала його словами Василя Захарченка, про те, що рідна мова дається народові Богом, а чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів. 

Думки виступаючих дещо різнилися щодо української мови, але всі були спільні в тому, що саме українці повинні  бути господарями на своїй землі, щоб нас поважали як націю, як мудрий і мужній народ. 

1 листопада 2015 р. наша країна відзначила День працівника соціальної сфери. Це професійне свято працівників територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради. На заході, присвяченому цьому празнику, директор терцентру Біневська Н.В. промовила: «Соціальна робота – це мистецтво утішити обездолених людей, розрадити, допомогти зорієнтуватися у важких життєвих обставинах, прийняти на себе негатив невдоволеності громадян своїм матеріальним становищем. День працівника соціальної сфери – професійне свято, яке по праву належить тим, хто виявляє милосердя, створює добро не лише по службовому обов'язку, але і по велінню совісті і заклику душі. З чим я Вас, мої дорогі співробітники, і вітаю!».

Ось уже понад 20 років восени у місті Копривниця, поблизу Загреба, відбувається міжнародне літературне свято на честь класика хорватської літератури Франа Галовича (1887-1914). Цьогоріч серед почесних гостей фестивалю була й поетеса, перекладач, літературознавець з України Тетяна Дзюба.

За коротке життя різнобічно обдарованого митця, який загинув 27-літнім під час військових дій у Сербії, вийшли друком чотири книги: драма «Тамара» (1907), збірка поезій «Чотири міста» (1913), прозові твори – «Зачароване дзеркало» (1913) та «Сповідь» (1914). Вже по смерті Франа Галовича, у 1925 році, з’явилася поетична  збірка «З моїх берегів», у якій чи не найяскравіше виявився унікальний хист лірика. Український читач знає письменника передусім за його фантастичним оповіданням «Зачароване дзеркало», написаним у манері модернізму. Незначна кількість перекладів Франа Галовича українською почасти пояснюється наявністю у його творах великого пласту діалектної лексики, що завжди утруднює переклад.  Хоча… у когорті українських класиків (а це – Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Осип Федькович, Улас Самчук та ін.), котрих перекладено хорватською, є й ім’я Василя Стефаника, тексти якого перетлумачувати чужою мовою надзвичайно складно.

Чернігівська бібліотека імені Михайла Коцюбинського поповнилася новими цікавими творами сучасних українських письменників. Розповім про дві такі книжки, які я прочитала з особливим інтересом.

У історичному романі нашої землячки Ганни Ткаченко «Голгофа козацьких нащадків. Терновий вінок» події відбуваються на початку ХХ століття на Чернігівщині. Буремні часи – революція, неп, колективізація, голод… Савелій Руденко, нащадок запорізьких козаків і добрий господар, одного дня втратив усе. Його донька, юна Маня, покохала червоноармійця Миколу. Однак, коли батька заарештували, той, кому вона віддала своє серце, відмовився їй допомогти… Минув час, і вже в роки Другої світової Маня зустріла Миколу в таборі військовополонених. Він благає пробачити й врятувати його. Та чи повірить йому дівчина?..

У книжці є справжні історичні назви: Корюківка, Березне, Низівка, які читач легко знайде на мапі. Це – родинний роман. У його центрі – кілька дворів села Березівка.

В Університеті «Україна» відбулася презентація книги Оксани Радушинської «Метелики у крижаних панцирах» http://vnz.org.ua.

Анотація

З огляду на необхідність залучення громадськості до реалізації державної культурної політики проаналізовано проблеми співпраці державної влади з представниками громадськості на рівні міста; визначено можливості та механізми побудови спільної платформи культурної політики за участю влади і громадськості.

Аналітична записка

Global Ukrainians представлять стратегію народної культурної та бізнес дипломатії профільним відомствам: насамперед, Міністерству закордонних справ та Міністерству інформаційної політики. Про це під час ІІ Форуму Global Ukrainians заявила його ініціаторка та співзасновниця Віолета Москалу.

За її словами, мережа українських лідерів-експатів створена для того, щоб налагодити системну та ефективну співпрацю між громадами та волонтерськими рухами української діаспори по всьому світу.