Ось уже понад 20 років восени у місті Копривниця, поблизу Загреба, відбувається міжнародне літературне свято на честь класика хорватської літератури Франа Галовича (1887-1914). Цьогоріч серед почесних гостей фестивалю була й поетеса, перекладач, літературознавець з України Тетяна Дзюба.
За коротке життя різнобічно обдарованого митця, який загинув 27-літнім під час військових дій у Сербії, вийшли друком чотири книги: драма «Тамара» (1907), збірка поезій «Чотири міста» (1913), прозові твори – «Зачароване дзеркало» (1913) та «Сповідь» (1914). Вже по смерті Франа Галовича, у 1925 році, з’явилася поетична збірка «З моїх берегів», у якій чи не найяскравіше виявився унікальний хист лірика. Український читач знає письменника передусім за його фантастичним оповіданням «Зачароване дзеркало», написаним у манері модернізму. Незначна кількість перекладів Франа Галовича українською почасти пояснюється наявністю у його творах великого пласту діалектної лексики, що завжди утруднює переклад. Хоча… у когорті українських класиків (а це – Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Осип Федькович, Улас Самчук та ін.), котрих перекладено хорватською, є й ім’я Василя Стефаника, тексти якого перетлумачувати чужою мовою надзвичайно складно.
У Канаді вийшов другий том віршів Тетяни і Сергія Дзюб шістдесятьма мовами світу. Як і планувалося, книжка побачила світ наприкінці жовтня. Другий том дійсно вражає – і обсягом (328 сторінок!), і прекрасними ілюстраціями. Всі переклади обрамлені талановитими малюнками та світлинами. Тут і чарівні картини казахських та уйгурського живописців; і диво-фотографії з подорожі країнами Азії відомого українського мандрівника Михайла Павлюка; роботи польської художниці Ядвіґи Квятковської; оригінальні ілюстрації та світлини українки Надії Вишневської, художниці і перекладача перської літератури, яка побувала в Ірані; малюнки відомої української письменниці та художниці Анни Багряної; картини видатних німецьких, італійських живописців; знімки з Казахстану, Китаю, Південної Кореї, мальовничого українського Криму, Італії, Латвії, Литви, Македонії, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі; а також ошатні обкладинки зарубіжних збірок Тетяни і Сергія…
Другий том починається перекладами поезій чернігівського подружжя казахською мовою. Тут же – передмова перекладача, видатного казахського поета Ауезхана Кодара (до речі, з Кодаром Сергія Дзюбу познайомив знаний письменник зі США Бахит Кенжеєв, уродженець Казахстану).
Запрошуємо до ознайомлення з другим томом збірки «Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу».
Тетяна і Сергій Дзюби – відомі українські письменники, їхні книжки успішно друкуються за кордоном різними мовами. «Цікаво, як Тетяні, котра надихається повсякденням, вдається творити такі майстерні філософські та глибокоемоційні поетичні тексти, вирвані з сірості й повторюваності життя? Вона дивовижно трансформує тінь у світло завдяки променям своєї уяви. Її творчість позначена самовимогливістю, інтелектуальністю, тривогою за наше буття, любов’ю до природи та людства, яке відчуває все більший дефіцит ніжності і духовного співтовариства, – переконаний один із перекладачів цієї книжки, видатний болгарський поет Димитр Христов. – Вірші Сергія Дзюби носять у собі потужний заряд із думок і пристрастей, фантазії та реальності. Його поезія то чуттєво інтимна, то гостросоціальна, то грайливо іронічна, то глибоко ностальгійна. Його вірші – сповідальні й душевні, але водночас у них вплетена жорстока конфліктність часу, що ставить людину перед вибором у цьому різноликому світі, де кожен із нас шукає рідні душі, любов і родинне гніздо, гідну роботу й друзів».
Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу в 4-х томах.
Том 1. – Канада, Торонто: Новий Світ, 2015. – 255 с.
Одразу зауважу, що письменник Сергій Дзюба не раз наголошував –Книга Гіннесса його зовсім не цікавить. Він – просто «чудова людина, яких мало. Людина, яка любить свою працю, любить слово, любить Україну». Це я цитую чудового письменника і літературознавця Дмитра Дроздовського. Бо цілком згодний із паном Дмитром щодо особистості Сергія Дзюби. Так і є!
Сьогодні відомому українському художнику, нашому землякові Сергію Поляку виповнилося б сорок років. Його називали геніальним хлопчиком, який по особливому відчуває Божий світ і напрочуд талановито відображає його у своїх дивовижних картинах.
Тож шанувальники творчості вічно юного митця зібралися на Валу біля пам’ятника Тарасу Шевченку, вірші та картини якого надзвичайно любив Сергій Поляк. Про долю чернігівського художника розповів поет, президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергій Дзюба.
Митець народився 23 липня 1975 року у Чернігові в сім'ї Федора Олександровича та Софії Гаврилівни Поляків. Батько працював майстром із ремонту годинників, мати трудилася начальником цеху на Чернігівському заводі хімічного волокна. Навчався в чернігівських середніх школах № 6 та № 20, а також – у Чернігівській дитячій художній школі.
Тетяна Дзюба має чимало різних іпостасей: науковець – доктор наук, викладач, журналіст, письменниця, а ще – перекладач. Її нові переклади зі слов’янських мов і пропонуємо увазі наших читачів.
Переклади з болгарської
Пейо Яворов
ДО ПРЕКРАСНИХ ОЧЕЙ
Наприкінці травня у болгарській Варні відбувся дев'ятий Міжнародний фестиваль поезії «Слов'янські обійми», присвячений Дню слов’янської писемності та культури. Одну з престижних нагород літературного конкурсу привезла до Чернігова літературознавець, письменниця, перекладач Тетяна Дзюба.
Тетяна Дзюба, Сергій Дзюба. Остання кочівля любові: вибрані поезії; казахською мовою переклав Ауезхан Кодар, російською – Володимир Ільїн; передмова Ауезхана Кодара; художнє оформлення – казахський художник Бексеіт Тюлькієв, уйгурський графік Максут Тівамов. – Алмати (Казахстан): Золотий вік; Чернівці: Букрек, 2014. – 176 с.
Згадалося із Шіллера: «Писати винятково для однієї нації – занадто вбогий ідеал». Не всі, мабуть, погодяться. Але, визнаймо, всі прагнуть вселенськості. Для цього одні, зрозумівши такий карб буквально, углибають у творчу двомовність, в подальшому «стрижучи вершки» та «тяп-ляпаючи» штампи. Інші ж уперто трудяться на ниві рідної літератури, чекаючи визнання та зацікавленості Всесвіту. А далі, за допомогою подивованих Космічних Попутників, приходять у той безмір гармонії, ніби повертаються, й живуть-поживають, звучать-виспівують, наче «там і були». Й творять Поліфонію Нової Весни…
Чудового весняного дня в Чернігівській обласній науковій бібліотеці імені Володимира Короленка урочисто нагородили лауреатів цьогорічної Літературно-мистецької премії імені Леоніда Глібова – видатного нашого земляка, знаменитого українського письменника. Вели це прекрасне свято знаний прозаїк, очільник Літературної спілки «Чернігів», головний редактор журналу «Літературний Чернігів», голова журі премії імені Леоніда Глібова Михась Ткач та співробітник обласної бібліотеки імені В. Короленка Вікторія Солоннікова. На святі було багато весни, любові та Глібова!
Тетяни і Сергій Дзюби. Остання кочівля любові : поезії / казахською та російською мовами – перекладачі Ауезхан Кодар, Володимир Ільїн. – Алмати (Казахстан): Золотий вік; Україна, Букрек, 2014. – 176 с.
«Ваші вірші, дорогий Сергію, мені дуже сподобалися. Вони напрочуд органічні, неначе зіткані з самого буття, ніжного, я б сказав, буття. У них – культ любові й повага до часу, до кожної миті.
А у Вашої дружини Тетяни вірші – суворіші, хоч теж надзвичайно цікаві! Це – цілющий бальзам на мої рани!!!
Радий, що на цій величезній планеті ми зустрілись, і що Ви виявилися такими небайдужими Людьми. Хай бере Вас Господь!»
(З мого листа до Сергія Дзюби, 20 травня 2014 р.)
Українські письменники Тетяна і Сергій Дзюби нещодавно отримали почесну нагороду в Казахстані. Чернігівці стали лауреатами Міжнародної літературної премії «Золотий асик». За казахськими народними традиціями, «асик» – символ щастя, удачі й добробуту. Урочисте нагородження відбулося в столиці Казахстану – Алмати – під час святкування ювілею популярного журналу «Тамир». Крім українців, престижну відзнаку одержали також знані письменники – Бахит Кенжеєв (США), Олексій Грякалов (Росія), Ауезхан Кодар (Казахстан). Засновники нагороди – асоціація «Золотий вік» та журнал «Тамир» (Алмати). Лауреатів визначало міжнародне журі, до якого увійшли відомі письменники з одинадцяти країн світу: Казахстану, України, Словенії, Канади, Швеції, Туркменістану, Литви, Вірменії, Узбекистану, Білорусі та Росії. Очолював журі письменник зі Словенії Петар Боянич.
Письменники, журналісти Тетяна і Сергій Дзюби стали лауреатами почесної премії Української Православної Церкви Київського Патріархату імені преподобного Паїсія Величковського.
Нагороду урочисто вручив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, який взяв участь у мистецькому вечорі на честь вшанування преподобного Паїсія Величковського в приміщенні центру дозвілля «Листопад» у Полтаві. Зала на понад тисячу місць була переповнена і не вмістила всіх охочих.
Віряни стоячи, оваціями привітали Предстоятеля Київського Патріархату. Відкрили урочистості молитвою «Царю небесний» у виконанні студентів Київської православної богословської академії. Відбулася презентація документального фільму «Сучасники: Паїсій Величковський». Автор кінострічки – полтавська поетеса Марія Бойко. Фільм знятий за ініціативою архієпископа Полтавського і Кременчуцького Федора з благословення Святійшого Патріарха Філарета.