Група українських дітей в рамках міжнародного соціального проекту «Діти за мир у всьому світі», який об’єднує 35 країн світу, відвідали парламент Швейцарії. Учасників цього проекту привітали Голова Національної Ради Швейцарії, співголова Групи «Дружба з Україною» Кріста Марк Вальдер та Другий Віце-голова Національної Ради Швейцарії Д. де Бюман.

Всі присутні долучилися до проекту, написавши на символічних голубах побажання миру та розмістивши їх на створеній руками дітей карті України.

Вся природа розцвітає,
Благу звістку зустрічає!
Просим в тебе, Божа мати,
Миру, щастя, Благодаті!

ТИХА МОЛИТВА

У тихій молитві до Бога звертаюсь,
В гріхах своїх вільних й невільних покаюсь.
Попрошу пробачення в рідних, у себе,
Бо тиха молитва – душевна потреба.

Коли народжується поезія – відбувається потрясіння: емоцій, мислення та стереотипів. Бо поезія – то хаос, внутрішнє суперечливе прочитання світу.

Коли народжується музика – народжується нове життя. Бо музика – то голос любові, то життєдайне джерело води і вогню.

А потім народжується пісня…

Михайло Герц – творець мелодики до невгамовних віршів. Над берегами Латориці він черпав ноти з цілющих джерел і відпускав на волю пісні, благословенні любов’ю. Вроджене відчуття мелодики дозволяє композитору обирати серед пропонованих – найкращі поезії. Вміння відчувати людей дозволяє обирати для співпраці серед авторів – відкритих і талановитих, просто найкращих. Та, незважаючи на злагоджену співпрацю з піснярами та поетами, Михайло Герц завжди був відкритим для роботи з дітьми. Особливе вміння – писати для дітей, розуміти їхній світогляд і передавати музикою це дитяче світосприйняття. А він бо знається на таких речах, адже виріс у родині, де мистецтво було процесом виховання. 

Наприкінці 2015 року вийшов друком третій номер альманаха «Горлиця».

У виданні опубліковано твори учасників та друзів літературної студії «Горлиця».

Пропонуємо до уваги читачів твори Олени МАЧУЛЬСЬКОЇ, які увійшли до альманаха.

Олена МАЧУЛЬСЬКА – студентка 3 курсу Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, факультет театрального мистецтва, спеціальність «Організація театральної справи».

Василь Струтинський і Володимир Сапон.
Кінець 1970-х. Світлина Миколи Трухана

Василь Струтинський і сьогодні залишається «найтиражнішим» автором Чернігівщини. Його дитячі книжки у вісімдесяті — на початку дев’яностих років, друковані в київському видавництві «Веселка»  та чернігівському «Деснянська правда», мали загальний наклад більше 800 тисяч примірників! А його окремі поезії та оповідання друкувалися в таких журналах, як «Барвінок», «Малятко» та «Перець» (там виходила дитяча сторінка) — теж найтиражніших в Україні. Та й тепер його твори прикрашають сторінки читанок, хрестоматій та підручників з української мови.  А ще він видавав і «дорослі» книжки.

Люди незламної вдачі – ними багата українська земля, і це одночасно є славою і докором.

Славою, бо пройшовши усі випробування, такі люди не озлоблюються, а знову вірять у істину і пропагують її. А докором – бо найгіршими випробуваннями сильній людині часто стає сучасне їй суспільство. Уродженець тернопільського Росохача Степан Сапеляк (український письменник, літературознавець, правозахисник) кращі роки свого життя провів ув'язненим лише за те, що звинувачувався у піднятті українського стяга ще в далеких 70-х. Влада розцінила це як спротив державному устою і негайно здійснила обшук вдома у Степана. Старенька мама Ганна як сьогодні пригадує: «Прийшли до нас у дім, були в цивільному. Питали за сина і питали, чи не маємо схованої зброї чи книг. За зброю відказала зразу, що ми таким не займаємося, а книги маємо, і то багато, але чого би ми їх ховати мали», - щиро не розуміла звинувачень жінка... Згодом вона мужньо витерпить усе – і арешт сина, і його заслання (де провідувала його і просила Бога, щоби Степан живим лишився)... Її любові вистачило на те, аби дочекатися свого Степана, хоч як було важко.

Певно, саме за таким внутрішнім переконанням пише Сергій Пантюк, якого по праву вважають одним із найпотужніших українських авторів. Чернівчанам за один день пощастило тричі – вранці Сергій Пантюк презентував книги на філологічному факультеті ЧНУ, відтак не менш яскрава презентація у Чернівецькій обласній бібліотеці для дітей, згодом – завершальний поетичний захід у Literatur Café Chernowitz. Організатори зустрічі – проект «ЧеТВер», «Чернівці.ТВ», КМЦ «Українська книга».

Перша з презентацій, яка відбувалася у Чернівецькому національному університеті, завершилася абсолютними оваціями, захоплені філологи аплодували стоячи. Свіжа, глибока і гранично щира поезія не залишила байдужим нікого у аудиторії. Серед новинок, які Сергій Пантюк презентував студентам – поетична клепсидра «Оченята кольору антрациту / Поранений херувим», яку письменник присвятив коханій дружині Єлизаветі Стрий.

"Майбутнє світло України ізринуло із забуття!
Воно живе, і вгору лине, і всім несе нове життя.
В нім дух безсмертності жеврінням воскрес із горя і пітьми,
Він всім несе весни проміння, і очищає сіре тління,
Щоби Божественним велінням у вічність знов повстали ми!"

Відчуття щастя і натхнення літало над усіма свідками та учасниками цієї події.  Так, ніби навіть ангели сподобили її своєю присутністю і осяяли неземними ликами.  Бо такого світ іще не бачив.  Ніде і ні в які часи. 

Радість сяяла на обличчях і заповнювала весь простір світлом любові та добра.  Аура божественної присутності та щирої дитячої любові облагороджувала кожного.  І хотілося її всотувати кожною клітинкою тіла, заповнювати свідомість, серце, очищувати нею душу. 

Відбувалося щось справді незвичайне і величне.

Президенту України
Петру Порошенку

Шановний Петре Олексійовичу!

Ми, діючі українські кінематографісти, хочемо висловити нашу точку зору на процеси, що відбуваються в українському кіно сьогодні.

29 березня 2016 року в Культурно-мистецькому центрі Національного університету «Києво-Могилянська академія» відбулася прем’єра документального фільму «Академік  Дмитро НАЛИВАЙКО».

Дмитро Сергійович Наливайко – доктор філологічних наук, професор, дійсний член (академік) НАН України, завідувач відділу компаративістики Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. З 2013 року – почесний професор Києво-Могилянської академії.

Фільм про Д.С. Наливайка – творчий проект Ігоря Козлика, літературознавця, кінодокументаліста, доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри світової літератури і порівняльного літературознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ).

На прем’єрі був присутній і Дмитро Сергійович Наливайко.