Тетяна Грищук знову радує нас своїми новими роботами. 

Її вироби теплі, яскраві. Вони можуть бути і окрасою інтер’єру, і улюбленими іграшками для малюків.

Вмілі руки майстрині  вкладають у кожен витвір всю свою любов, вміння і натхнення.

Дивіться, насолоджуйтесь красою, пробуйте щось подібне робити самі, або придбайте вироби  безпосередньо у їх власниці.

15 липня відбулось розширене засідання Ради столичної письменницької організації, на якому розглянуто питання зухвалої спроби рейдерського захоплення Будинку письменників комерційною структурою – сателітом однієї з російських компаній.

Столичні письменники прийняли відповідну заяву з цього приводу, а також звернулися до письменників України підтримати їхню ініціативу і зберегти для української культури визначну памятку історії і архітектури.

Вже не перший рік триває судовий процес між Національною спілкою письменників України і ТзОВ «Банкова 2» з приводу оренди та незаконної реконструкції частини приміщення Будинку письменників цією комерційною структурою. У понеділок, 14 липня, відбулось чергове засідання, за результатами якого головуючий суддя Євсіков оголосив перерву до середи, 16 липня.

Суспільна, патріотична лірика найзатребуваніша тоді, коли те саме суспільство колективно думає над одною проблемою або ж має спільного ворога. Не таємниця, що в мирний час читачеві ближчою є філософська чи інтимна лірика, проте, звісно, не можемо проводити якихось універсалій.

Уже минула зима запам’яталася не тільки тим, що багато хто по-новому осмислив для себе слова Шевченка і аж тепер відкрив для себе його слова – а, може, не читали «Кобзаря», а просто почали молитися – бо неспокійно. Бо дотепер мир – то була норма, а тепер – сподівання. І звідкись взявся, хоча, можливо, і  визрів, поділ на «свій»/«чужий» і тепер уже кожному є що втрачати, і  кожен свідомо чи ні зайняв якусь позицію: хтось – на барикади, хтось – у лави «інтернет-вояк», хтось не сприйняв і не прийняв цього суспільного конфлікту і так само справедливо чекає, коли нарешті переможе здоровий глузд, а комусь гострим по свіжому весь цей час були телевізійні новини, адже там – син, брат, чоловік, а з екрану лиш кров і крики, а то болить, і страшно. Переділилися.

Сусанна Гургенівна Ованесян (Вірменія) – літературознавець. Народилася 1 грудня 1955 року. Старший науковий співробітник Інституту літератури НАН Республіки Вірменія, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедрою вірменської філології Єреванського Північного університету. Автор кількох монографій та більше ста п'ятдесяти наукових статей і публікацій про життя й творчість класика вірменської літератури Ованеса Туманяна. Її роботи широко відомі як у Вірменії, так і за її межами. У 2012 році побачила світ фундаментальна монографія Сусанни Ованесян «Історія життя і творчості Ованеса Туманяна. 1900-1912 рр.». Книга була представлена на здобуття Державної премії Республіки Вірменія. В даний час Сусанна Ованесян готує до видання другий том двотомного дослідження «Ованес Туманян. Життя і творчість (1900-1923 рр.)». Це – перша наукова біографія найбільш національного вірменського поета, що охоплює зрілий період його життя. Заміжня, має трьох дітей.

Ованес Туманян – це наше все

(До 145-річчя з дня народження поета)

Шановні друзі та шанувальники порталу! Віднедавна «Жінка-УКРАЇНКА» приєдналася в якості інформаційного патрнера до творчої акції приуроченої 200-річчю з Дня народження Тараса Григоровича Шевченка. 

Мета акції - бути майданчиком для творчого вираження, єднання небайдужих до поетичного слова, до культури, традицій, до рідної землі людей, що проживають в різних куточках України і світу, а також – написання самобутньої Всеукраїнської народної поеми «ПРИГОРНУВШИСЬ ДУШЕЮ ДО РІДНОГО СЛОВА», де кожен автор є «частинкою» і водночас «цілим» українського культурного простору.

Ще одна тепла дитяча пісенька від поетеси Ольги Тимофієвої з Ужгорода.

Запаліть-но свічки від своїх сигарет,
є за кого молитися, є що згадати.
Все ж знайомим ім`ям на труні ґлазет.
Ех, якби звідти міг він устати!

Напівтемний храм, відчайдушний дриж, 
панотець, панахида і сльози Бога. 
Сестро, чом мовчиш? Сестро, чом мовчиш? 
Та невже ж тобі не болить нічого?

Запаліть-но свічки від своїх сигарет. 
Пам`ять, хлопці, то зброя. Страшна і грізна. 
Побратимові “слава!”, а нам — “вперед!”, 
здобувати утрачену йдемо Вітчизну.

Зараз модні різні вітамінізовані дитячі харчування в яскравих упаковках. Чимось схожа до них нова книжка «Котикові пісеньки» поетеси Ольги Тимофієвої і художниці Корнелії Коляджин – перш за все шаленою концентрацією позитиву й антидепресантів на 24 сторінках. Дві мисткині заколотили від душі. Про цю пустотливу збірку неможливо говорити з академічним виразом обличчя, бо вона – запрошення до гри і посмішок.
 
Жінки найбільше люблять дві категорії живих істот – дітей і котів. З дітьми усе зрозуміло. А у котах їм подобається саме те, що найбільше не подобається у чоловіках. У даній же книжці спробували усе поєднати. Відчутно, що обом авторкам це приносило неабияку втіху. Тому їхній настрій виявляється заразним і перекидається на всіх, хто розгортає сторінки. Передусім дітям – від кількох років і до нескінченності. 

©Ван Гог

Жити ілюзією простору
І чекати на те, що в тобі композитор
Напише мелодію позитиву –
Це ніби різати абсурд на абстракції…
Горить псевдо-зірка
Пророчить мені жорстокість.
Я щиро пишуся з маленьких літер:
Инакша сфера, инакше розуміння
Того, що инакше не буде
І я все залишу так само!

Слова Тетяни Череп-Пероганич, музика Івана Пустового, співає Іван Пустовий