Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) у своїй історико-релігійній монографії «Дохристиянські вірування українського народу» пише: «Усе життя первісної людини було наповнене різними обрядами культу та найрізнішими повір’ями. Від самого народження аж до смерті людина жила в обрядах, то в своїх домашніх, то в обрядах публічних чи святах. Добрі божества допомагали їй, але було багато й такого, від чого треба було боронитися. І так в умилостивленні богів добрих і в убезпеченні себе від злого, проходило все життя людини. І всі її звичайний обряди та повір'я випливали з своєї віри, як висновок».
Днями МГО «Інтерньюз-Україна» в рамках проекту «Схід-Захід: редакції за обміном» організувала ознайомчий прес-тур до Харкова для журналістів із західних областей України.
Учасники прес-туру Львівської, Тернопільської, Рівненської, Хмельницької, Закарпатської, Івано-Франківської та Вінницької областей з’їхалися до Харкова, щоб поспілкуватися з колегами, представниками органів державної влади та громадськими організаціями, поставити запитання, що стосуються місцевого населення, економіки та політичної ситуації, разом обговорити актуальні питання українського медіа-простору.
Павло Загребельний був найбагатшим письменником України, та більше за всіх і написав – каже Михайло Слабошпицький, письменник і видавець
– У мене хаос – що дома, що тут, – 68-річний Михайло Слабошпицький прочищає від книжок місце на шкіряному дивані у своєму кабінеті у видавництві "Ярославів Вал", в центрі столиці.
У прохідній кімнаті попід руки стоси запакованих видань. Пахне віддрукованими аркушами. У кабінеті книжки – на полицях, робочому і журнальному столах.
19 вересня всі християни світу святкують Михайлове чудо. Цього дня, в IV столітті, мешканцю Ієраполя уві сні явився архангел Михаїл.
Він сказав, що якщо німа дочка цього чоловіка вип'є води з джерела неподалік – вона зможе говорити. Так і сталося, й після дивовижного зцілення вся сім'я охрестилася, новина поширилася по християнському світу. Ось так із року в рік тепер святкують 19 вересня.
Еліна Заржицька - дитяча письменниця з Дніпропетровська. А ще - одна з найактивніших учасниць порталу «Жінка-УКРАЇНКА». Для дорослих не пише ніколи (зазвичай - про них). Щира, добра, толерантна, як і її твори. Вона має ключик, яким вміло відчиняє дверцята до маленьких читацьких сердець.
Говорили, звичайно ж, про творчість, яка на троні її долі займає одне з найпочесніших місць.
— Еліно, Ви пишете для дітей. Чому обрали саме жанр дитячої літератури?
Іван Андрусяк - письменник і видавець, який нещодавно заснував видавництво «Фонтан книжок». Спілкувалися з ним напередодні Форуму видавців у Львові.
«Фонтан казок» - видавництво, яке має на меті донести до дітей цікаву і потрібну літературу. Що вже зроблено і що в найближчих планах?
Ми офіційно, за документами, засновані в березі, системно працюємо з травня цього року, а днем народження нашого видавництва вважаємо 6 липня, коли на фестивалі «Країна мрій» вперше вийшли на люди зі своїми на ту пору двома першими книжками – збіркою казкових оповідань «Коротунчик» Олега Чаклуна, оформлену Ольгою Пилаєвою, і моєю повістю-казкою «Третій сніг» з ілюстраціями Ольги Кузнецової.
Пам’ять про усікновення чесної голови св. Івана Хрестителя вшановують 11 вересня православні та греко-католики, які дотримуються Юліанського календаря. Про цю подію говорить Біблія. Вшановуючи пам’ять Івана Предтечі, вірні у цей день дотримуються строгого посту.
Про мученицьку смерть Івана Предтечі детально розповідається в Євангелії від Марка (6, 14-30). Іван Хреститель осуджував царя Ірода за те, що той жив із дружиною свого рідного брата – Іродіадою. Відтак жінка захотіла помститися Іванові і таким чином приховати свій ганебний вчинок. Одного разу, коли Ірод святкував свій день народження, для нього танцювала танець донька Іродіади – Соломея. Цей танець дуже сподобався Іродові і він пообіцяв дівчині, що виконає будь-яке її бажання. Дівчина, за намовою матері, попросила відсікти Іванові Хрестителю голову. Ірод не відмовив, і голова Івана була відтята.
Його стрічка – у списку 12 кращих фільмів усесвітньої історії кіно. Його ювілеї під егідою ЮНЕСКО відзначають у всьому світі.
І це не голлівудський режисер, а видатний український митець. 120 років тому на світ з’явився поет у кіно, живописець у літературі Олександр Довженко.
...Наприкінці Другої світової війни, навесні 1945 року, Україна ввійшла до засновників ООН. На установчій конференції у Сан-Франциско виступив всесвітньо відомий американський актор і режисер Чарлі Чаплін. Він знайшов для нашого земляка такі слова: «Слов’янство поки що дало світові в кінематографі одного великого митця, мислителя і поета – Олександра Довженка».
Про швидкий темп сучасного життя сказано і написано уже багато. Ще більше про це подумано, і не сказано і не написано, бо ж швидкий темп життя й полягає у тому, що іноді на слова – такі потрібні слова – бракує часу. Серед людей, які поспішають, бувають ті, хто зупиняється, замислюється, а потім шукає потрібні слова, аби сказати їх тим, хто також на мить зупинився. Як правило ці люди – поети, письменники, художники, філософи, мрійники, танцівники.
Думки в день ювілею Тетяни Домашенко
Час, коли я, як і все людство, з певним трепетом і застановою переступала поріг тисячоліть, приніс мені багато нових емоцій і цікавих знайомств. І серед них добре запало в пам'ять знайомство з чудовою українською поетесою Тетяною Домашенко.
А почалося це із знайомства з директором державного видавництва "Каменяр" Дмитром Сапігою. У 1999 році я вперше видавала свою книжку, точніше це були спомини мого дідуся-священика, який був і відомим громадським діячем і довголітнім політв'язнем совєтських таборів, Володимира Лиска, які я впорядкувала й доповнила.
…Старі скульптури левів, витесані з моноліту пісковика, стиха зітхають уві сні, сторожачи обабіч високі сходи до входу в ошатний маєток. Вони ще пам’ятають той час, коли височіли біля Графських воріт і один – радісний – вітав панських гостей, а другий – із сумним виразом – проводжав із маєтку незнаних і знаних нині графів, поміщиків, купців, мистецьку, культурну та наукову еліту, тих, хто приїздив розважитися, наснажитися, відпочити, повчитися, переховатися від переслідування, радісно в’їхати, щоб жити до віку, чи осоромлено полишити Самчиківський замок…
Ця розмова - про цьогорічні виклики Форуму, статус "національний" і потребу працювати в передбачуваних умовах.
- Чи можна якось виміряти успішність Форуму видавців? Який критерій застосовуєте, коли підбиваєте підсумки?