Поезія – то завжди неповторність, як зазначав класик. Дійсно, поети одне на одного не схожі. Вони різняться між собою – життєвим шляхом, поглядами на творчість і на людину у творчості, ціннісними та творчими пріоритетами. Але спільним є одне – любов до поезії, до людини, до життя.
Випускниця Університету «Україна» Альона Загребельна – родом з міста Миронівка Київської області. Закінчила Миронівську ЗОШ № 3 і Богуславське професійно-технічне училище. Згодом доля привела її в Університет «Україна», який вона закінчила 2012 року (спеціальність – «журналістика»).
16 серпня в Опішні Зіньківського району, що на Полтавщині, відбувся Перший всеукраїнський гастрономічний фестиваль "Борщик в глиняному горщику" або, скорочено, "Фест борщу".
Українська національна кухня – це одна з тих речей, що робить українця українцем і свідчить про Україну світові. Проте вона ще й має певну утаємниченість для посвячених.
Це одне із 12 найбільших християнських свят, відзначається православними та греко-католиками. Святкування Преображення триває 9 днів, з 18 до 26 серпня. Припадає на Успінський піст або Спасівку, проте цього дня дозволяється споживати рибу, олію та вино.
Село Волосянка дало Скільщині заслужений рід Реваковичів. Тут 16.09.1861 народився у великій багатодітній сім'ї Михайло Ревакович. Навчався він у Віденській духовній академії. По завершению повернувся в piдне село, де i отримав napoxiiю. Подружне життя npoвів з Ольгою Охримович.
Михаило Ревакович окрім духовної роботи заснував i підтримував у своїй парафії позичкову касу, церковно-просвітницький хор села. Дбав про свою господарку мав безліч птиці, чотири пари заглядних волів. Як «ішла його худоба, то здавалося, що це величезне стадо», так розповідають старожили села.
Війна увірвалася в наше життя, немов цунамі, вихор, шторм, землетрус. Увірвалася і перекроїла все – плани на літо і на майбутнє, родинні і дружні зв’язки, спокій та впевненість у завтрашньому дні. Цю гібридну війну вітчизняні ЗМІ називають АТО, військовим конфліктом і т. д., але суть від цього, на жаль, не змінюється. І як тепер бути? Чим допомогти нашій армії, біженцям зі Сходу, солдатам, які отримали поранення?
Медовий Спас. Медовий Спас -
Це запах дідової хати.
В макітрі мак чекає нас,
Коржі виймає з печі мати...
Вже добігає жнив кінець -
Віддасть останнє щедра нива,
А в стрісі спритний горобець
Гніздо лаштує. Скоро зливаПредвісником осінніх днів
Зненацька виникне з нічого...
Так непомітно час злетів,
А в серці ще той Спас Медовий.
14 серпня за новим стилем в народі святкують свято Маковея, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. З цього дня розпочинається «Спасівка» - піст, який триває два тижні. В цей день у церквах святять воду, квіти і мак.
Співачка, телеведуча, художниця Анжеліка Рудницька першою з артистів дала концерти у прифронтовій зоні на Луганщині.
На початку серпня Анжеліка разом зі народним депутатом України Олесем (Олександром) Донієм та поетом Артемом Полежакою побували в місцях дислокації батальйону «Айдар» у м.Старобільську та м. Щастя і подарували українським військовим трохи мирних емоцій.
Для дітей почала писати не так давно - з появою на світ другого синочка Богдана, якому незабаром два рочки. Хотілося мати у своєму письменницькому доробку щось таке, що могла б почитати саме йому. Спочатку це були віршики, потім - оповідання, а згодом народилася п’єса «Вітерець і Україна». Саме завдяки їй днями й стала переможцем (друга премія) ІІ Міжнародного конкурсу на кращий твір для дітей «Корнійчуковська премія». До Одеси, користуючись нагодою, поїхали всією родиною.
Спочатку про конкурс
25 липня 2014 року в приміщенні Національного музею медицини України (Київ, вул. Б.Хмельницького, 37) відбулося подвійне свято мистецтв – виставка-проект «Світова міфологія» та ІІ тур «Батл-поет-шоу» – змагання поетів та декламаторів. Захід відбувся в рамках арт-проекту «КУЛЬТУРА+Р2=МИСТЕЦТВО». Організатором виступила галерея «Арка» спільно з телеканалом «Культура», який, власне, є головним інформаційним партнером усіх проектів галереї «Арка». Серед інших медіа-партнерів – сайт «Обозреватель», газета «Культура і Життя», Імідж-центр Університету «Україна».
П'ять років тому небайдужу до красного письма частину українського суспільства сколихнула дебютна книга оповідань Юрія Камаєва "Мед з дікалоном". Із радісним здивуванням читацький загал переконався, що про вітчизняну історію можна писати інтригуюче, динамічно і цікаво.
Відтоді Юрій Камаєв зблиснув у культурному просторі як співавтор детектива "Стовп самодержавства, або 12 справ Івана Карповича Підіпригори", який здобув ІІІ премію "Коронації слова-2011". Соціальними мережами активно поширюють його міні-есеї, дотепно і несподівано екстраполюючи вітчизняний та світовий історичний досвід на реалії сьогодення. Тим цікавішою була розмова з письменником для власкора Порталу "А4".
У більшості з нас події 2014 року залишать глибокий рубець в пам’яті. Навіть більше — цей рубець навіки залишиться й у пам’яті поколінь. Ті, кого донедавна вважали братами, ними вже ніколи не будуть. Адже те, що витворяють нині росіяни, вражені вірусом дикої імперської агонії, не вкладається в жодні критерії світобачення ХХІ століття. Московські бойовики на Донбасі — це “мавпи з гранатами”, у рази гірші, ніж гітлерівці, які пройшли нашими землями в середині минулого століття.
Поміщик Адасовський із села Заньки навіть чути не хотів про доньчине бажання грати на сцені. Вважав акторську професію негідною для людей дворянського походження.
Проте Манечка була не з тих, котрі легко відмовляються від своєї мрії. Змалку вона понад усе любила співати й танцювати. Щоразу, коли в домі Адасовських збиралися гості, не обходилося без Маниних палких і зворушливих виступів.