Думки вголос

Лілія Климчук. Головне про себе

Головне про себе

Відколи вийшла я із Дому
Все йду і йду по цім шляху,
Що зветься долею в народі.
Зійти не можу, бо впаду.
А впасти страшно, лячно, зимно.
Все думаєш: «Навіщо це?
Навіщо кожен ранок маю я вставати
І йти по цьому шляху навпростець?»
А маю йти, бо чую поклик,
І шелест крил, що не змовка.
Та й голос, що уже звучить постійно
Й говорить: «Ти вже не одна!»

Тетяна Винник. Думки вголос

Дивлюся на свого малого і думаю: який він наївний, чистий, не зіпсутий, беззахисний, як я його безмежно люблю... я стільки зробила, аби він жив, але цей світ його не вартий! Боже, не покидай цих дітей на поталу злу і потворам, допоможи тим, хто зараз стоїть під кулями, допоможи вистояти, захисти від смерті, збережи нашу віру і людяність, не дай втратити нам людське обличчя.

День народження

На перехрестях років вітер розвіював попіл від спалених щоденників, але пережиті події, як кінохроніка, залишились жити у моїй пам’яті. Вона зберігає все, навіть дивні сни, розуміння яких приходе через багато років. Всі свої незвичайні сни і події, які були пов’язані між собою, я чітко пам'ятаю, тому що їх просто неможливо забути…

Анна Шпилевська. Роздуми

Слова, які лунають звідусіль

«Посади дерево, збудуй будинок і вирости сина – будь корисним суспільству».

Слова, які лунають звідусіль.

Вони правдиві, та… Будинок можна поставити із кам'яними мурами, а можна збудувати зовсім простий, і він розвалиться через декілька місяців. А має ж бути твердий, мов криця! Посади дерево коло цього дому, і не просто посади, а щоб воно буяло кожної весни, та приносило плоди… А не всихалось, як стара вишня. Грій його своїм теплом, зберігай від шкідливих комах, доглядай і пильнуй.

Чому Сходу так важко визнати себе Україною?

Події останніх тижнів, а особливо останніх днів наочно показали, що незважаючи на велику щільність населення, українцям на сході дуже важко самоідентифікуватися і вийти проти насильства і несправедливості. Хоча відео, оприлюднені нещодавно, певно, похитнуть ситуацію вбік самоусвідомлення і розуміння, що так жити більше не можна.

Причини ситуації треба шукати не у сьогоднішньому дні, і навіть не у минулому столітті. Зупинюся на деяких сторінках історії, хоча їх значно більше.

Анастасія Кириченко. Мої роздуми над творами Т. Г. Шевченка

Т. Г.Шевченко з’явився у моєму житті, коли я була маленькою. Читала твори великого поета – і все більше переконувалася, що Тарас Григорович Шевченко – незвичайна людина. Його талант, любов до рідного краю, вболівання за долю українського народу, ненависть до гноблення тривожили мою душу. Т. Шевченко став для мене духовним наставником. Я захоплююся його „Кобзарем”, який відкрив переді мною картини минулого кріпацького життя, викликав сльози співчуття. Саме завдяки цій книжці я зрозуміла трагедію українського народу з його вічним прагненням до свободи.

Анастасія Кириченко. Я – європеєць

Будучи відносно аполітичною людиною (але це не говорить про відсутність будь-якого інтересу до культурно-політичного життя країни), важко говорити про таке політичне поняття як Європейський Союз. Можливо, моїх знань замало для розуміння політичної ситуації у відносинах між Литвою та Україною, але спробувати спрогнозувати їх подальший розвиток, безперечно, можна.

Світлана Тарнавська. Дивовижний випадок

Якось я потрапила в Москву. Не те, щоб я дуже люблю Москву, але туди потрапила. Я взагалі часто потрапляю туди, куди не хочу, так, ніби мої духовні вчителі, ну ті, що даються зверху, намагаються показати мені мою упередженість в оцінках і її позбутися. І там стався дивовижний випадок - я пішла до музею Реріхів. Взагалі, люблю вивчати різні духовні течії, особлиов містичні і інтерес цей у мене не тому, що це модно, ні - книжки містичного змісту потрапляли до мене іще в дитинстві, я просто не звертала на це уваги, бо не знала багатьох речей.

Тетяна Іванчук: Ми починаємося з пісні

Моя перша пісня співалася під музику бабусиної тертки: «Прийде тато, прийде мама!» Пам’ятаю себе в ранньому дитинстві. Гойдалка в маминому саду між двома сливами і я, маленька, підлітаю до неба і співаю: «Сіла птаха білокрила на тополю». А поряд всього на півтора року старша сестра веде другим голосом: «Сіло сонце понад вечір за поля». Це була пісня про наше сонце, про наші поля і тополі і зовсім про чужого молодого скрипаля, який ввижався мені чогось білочубим Іваном Франком у вишиванці зі скрипкою. А бабуся слухала і наказувала: «А дивіться мені, не проспівайте своєї долі». А ми співали і слухали, слухали і знов співали.

Лідія Єреп: Про школу

Школо! Мати моя рідна…

Скільки гроз прогриміло, скільки вітрів перевіяло, а ти все стоїш посеред двору, оповита, мов серпанком, любов’ю і ніжністю.

Все своє свідоме життя пов’язане зі школою. Що я вам скажу: «Складна інституція ця школа.» Одна справа, коли ти в ролі учня у школі; і зовсім інша, коли ти виступаєш у ролі вчителя, вихователя, педагога,директора. Але як би там не було школа без дітей – це порожня будівля, яка нічого не вартує.

Рефлексії під час революції

Помолимось за "Беркут"?

Споконвіків люди казали: "Лежачого не б'ють". І здебільшого того дотримувалися люди. Але ж – появилися нелюди, які з найбільшим задоволенням б'ють саме лежачих.

Найбільш прикро, що існують вони у ХХІ, здавалось би, цивілізованому, просвіченому суспільстві, існують в Україні, яка завжди славилася доброзичливим, толерантним народом. І ось з болем спостерігаємо дії нелюдів, що звуться "беркутівцями"…

І літають тепер понад Україною слова, сказані колись Великим українським Каменярем:

Наталія Дев'ятко: Якби я була чоловіком, нині я була б на Майдані

Якби я була чоловіком, нині я була б на Майдані, бо саме там місце справжніх чоловіків. Захищати свою родину, свою країну і майбутнє усіх нас.

Ті, хто стоять на Майдані, – еліта нації, від кого хочеться мати дитину, чий рід треба продовжити. Холодно і лячно, але це боротьба не з конкретною особою і не за Європу, а проти соціальної несправедливості і за український народ.

Досить боятися можновладців, які є ніким, якщо відібрати у них гроші. Досить боятися їхніх хамовитих дітей і родичів, для яких світлофор завжди зеленого кольору. Досить боятися міліції, прокуратури, спецназу. Лише шакали збираються у зграї і не здатні на двобій.

Об'єднати вміст