Жінка-УКРАЇНКА

На запрошення секції літератури для дітей та юнацтва «Джерело», що діє при Дніпропетровській обласній організації НСПУ, до Дніпра завітала поетеса, журналіст та освітянка Ольга Тимофеєва. Наша землячка з Павлоградщини все своє свідоме життя мешкала в Ужгороді й працювала в Закарпатському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти та ось, через майже 45 років вирішила відвідати рідні місця.

Напередодні Дня Незалежності України завітала пані Ольга до гостинної оселі Дніпропетровської обласної бібліотеки для молоді ім. М. Свєтлова, де її радо зустріли наші фахівці (маю можливість писати про бібліотеку «наша», бо вже багато років секція «Джерело» підтримує дружні стосунки з «Молодіжкою»). Сюрпризом для гості стала пропозиція провести й віртуальну зустріч – по скайпу – з нашими колегами з Одеської обласної бібліотеки для юнацтва.

 Ах, Одеса! Морська перлино! Привітна, гомінка, весела... А ще – чемна, інтелектуальна, поетична. Особливо це помітно у ті дні, коли в місті відбувається Міжнародний книжковий ярмарок «Зелена хвиля». Тож, коли «Зелена хвиля» підхоплює і несе тебе по знаменитій Дерибасівській – серед яток з новими книгами майже всіх українських видавництв, котрі вийшли друком у 2015-2016 роках, саморобками, іграшками, сувенірами, і ти маєш ледь не на кожному кроці зупинятись і тиснути руку (або й чоломкатися) з друзями та знайомими – отримуєш ні з чим незрівняне задоволення. Навіть забуваєш про ту особливу південну спеку приморського міста. А може, не забуваєш, а просто перестаєш звертати на неї увагу...

Цьогоріч в Одесі «Зелена хвиля» «накрила» місто вдвадцяте. І цей ювілей одесити відсвяткували з розмахом. Розклад заходів було розписано по годинах. Я налічила більше 60-ти, а потім і лік загубила. Перепрошую, але найбільш детально розкажу про ті заходи, які відвідала або брала участь.

Цю відзнаку у 2005 році заснували Волинське товариство «Світязь» і ГО «Чернігівський інтелектуальний центр» за сприяння Національної спілки письменників України, Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України та міжнародних громадських організацій.

З 1 листопада 2014 року засновником цієї премії стала Міжнародна літературно-мистецька Академія України (президент Сергій Дзюба), котра об’єднує відомих письменників, перекладачів, журналістів та науковців із
52 держав.

Серед лауреатів цієї почесної нагороди за минулі роки – Іван Дзюба, Юрій Мушкетик, Микола Жулинський, Василь Голобородько, Валерій Шевчук, Михайло Слабошпицький, Рауль Чілачава, Кость Москалець, Павло Вольвач, Віра Вовк, Сергій і Тетяна Дзюби, Ігор Павлюк, Юрій Барабаш, Дмитро Дроздовський, Анна Багряна, Євген Баран, Людмила Тарнашинська, Ярослав Поліщук, Дмитро Чистяк, Микола Гриценко, Юрій і Тетяна Логуші; Богдан Задура, Войцех Пестка, Збігнєв Фрончек, Боян Ангелов, Димитр Христов, Елка Няголова, Імант Аузінь, Рісто Василевські, Ріта Кіндлерова, Наомі Фойл, Петро Захаров, Сейран Сулейман, Інга Крукаускене та інші відомі письменники, науковці, перекладачі, журналісти, актори, художники, музиканти, громадські діячі та меценати з України, США, Великобританії, Італії, Швеції, Бразилії, Болгарії, Чехії, Польщі, Сербії, Македонії, Латвії, Литви, Ізраїлю, Грузії, Росії і Білорусі.  

 Літо 2016 року сягає кінця. Протягом серпня ветерани територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Шевченківської районної у місті Дніпропетровську ради побачили багато заходів, підготовлених ветеранським активом терцентру – ансамблем «Рябинушка». Серед них: «Свято жнив», «Міжнародний день молоді і фізкультурника», «Дерева – наші друзі і лікарі», «Три Спаса». Попереду – велике свято нашого народу – 25-річчя Незалежності України.

Cпільно з відомим британським видавництвом «Kalyna Language Press Limited» 5 українських авторок (Мирослава Кошка, Віоліна Ситнік, Оленка Некрасова, Марина Братко, Слава Світова) вирішили «одягнути» свою книжку «Балачки про все на світі» в оновлену палітурку та перекласти її англійською мовою – «Gossip about Everything on Earth».

Чому це важливо і кому це потрібно?
На сьогоднішній день усім нам вкрай важливо показати, що Україна – попри все – живе, дихає, усміхається. Що українці мають достатньо сил і волі, аби будувати своє майбуття і з надією крокують вперед. Cучасна українська жінка, така сама як і британка, німкеня, американка. Вона переймається тими ж проблемами, жартує, іноді засмучується, але завжди високо піднімає голову, цокає підборам або ж чимчикує у кедах до своєї Великої Мрії.