Присвячується письменниці і волонтеру
Оксані Радушинській
У неї змалку два сонця – одне у волоссі, а одне – у душі. Такі гарячі, що зігріватися біля них, можуть всі, хто Оксанку оточує. Щиро завжди ділиться з іншими сонячним теплом. Бо нащо їй самій так багато? Можна наодинці й спопеліти від нього, а вона має купу справ. Для неї взагалі краще – горіти справами…
– Привіт, новий день! – зазирає у вікно, що поруч з ліжком молода й красива жінка.
На вустах щира усмішка. Як же це добре прокидатися щодня, аби знову і знову бачити стежку по якій ще встигла потупцяти манюніми ноженятами, деревця в саду, що ростуть у неї на очах і дарують щедро свої плоди, небо, яке з хмарок ось щойно змайструвало для неї букет пишно-білих троянд.
– Привіт, поезіє! – протягує руку за ноутбуком, аби швиденько перенести туди навіяні нічними сновидіннями думки.
Еліна Заржицька. Як козак у морського царя служив. – Харків: Юнісофт, 2016. – 64 с. іл. – (Серія "Читаю сам")
Ось вона нова книга. Яскраві малюнки, гладенькі та приємні на дотик сторінки, новий типографський запах – привіт із мого дитинства. Книга була і залишається моїм най улюбленим подарунком, який я отримую на свята і просто так! Але це не все.
Найголовніше, що книга Еліни Заржицької смачна: читаєш запоєм і радієш кожному рядку.
Давно я не бачила такої гарної книги ні як автор, ні як вчитель із 28-річним стажем роботи. Жалкую, що немає у кожного мого учня такої книги – це ж скарбниця знань про козака, який у морського царя служив, про молодого музику Звенигора, про небайдужого рибалку та сонячного чоловічка.
Нещодавно у Казахському національному університеті імені аль-Фарабі, на факультеті філології, відбулася урочиста зустріч професорсько-викладацького складу кафедри іноземної філології та перекладацької справи з президентом Міжнародної літературно-мистецької Академії України (яка об’єднує відомих письменників, перекладачів, вчених, журналістів, а також громадських діячів із 52-х країн), головою Чернігівської міської організації Національної спілки журналістів України, почесним професором Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна», відомим письменником і перекладачем світового рівня Сергієм Вікторовичем Дзюбою.
На гостині в Казахському національному університеті імені аль-Фарабі побували відомий український поет, прозаїк, публіцист, перекладач, президент Міжнародної Академії літератури і мистецтва України Сергій Дзюба та письменниця, літературознавець, перекладач, журналіст, вчений – доктор наук з соціальних комунікацій, професор Тетяна Дзюба.
Республіка Казахстан готується відзначити 25-ту річницю здобуття Незалежності. В історії України та Казахстану – чимало спільного, що могли зауважити й наші гості-колеги. Попри недовгий час перебування, вони встигли дуже багато: прочитати лекції та провести майстер-класи, взяти участь у Міжнародній конференції, розповісти про Україну та свої творчі й наукові досягнення в інтерв’ю, подивитися мегаполіс та його околиці і навіть здолати гірську вершину.
Минулого року наприкінці жовтня в управлінні юстиції зареєстрували документи про створення всеукраїнської ГО «Творча сотня «РУХ ДО ПЕРЕМОГИ». Відома подільська журналістка та письменниця Оксана Радушинська, котра від квітня 2014 року зарекомендувала себе і на військово-волонтерському поприщі, в якості співорганізатора опікуючись впізнаваним на той час об`єднанням «Мистецька подільська сотня», створила нову громадську організацію.
Виставляючи на портал чергові матеріали, згадала про те, що творимо вже третю осінь поспіль нашу "Жінку-УКРАЇНКУ".
Перша новина про творчий вечір у Києві Оксана Радушинська з'явилася на порталі 6 жовтня 2013 року. З тих пір стільки новин виставлено, що не знаємо їм і ліку. Потім був логотип, який створила нам художниця Таміла Гринюк. Далі почали активно надсилати свої матеріали Еліна Заржицька та Любов Відута.
Думали й над зміною назви, коли серед дописувачів все більше ставало чоловіків, але вирішили не зраджувати тій, яка народилася на початку.
Вітаю! Пишу раніше, абись мали час подумати й вирішити: чи належимо ми всі до тих національно-патріотичних сил, які здатні об'єднатися, аби чинити тиск на владні структури для здійснення справжнього державницького процесу?Це-скажу одразу- переказ думки Джеймса Мейса, людини, яку Україні послав Всевишній і якого вибрали наші мертві, на докір сліпоглухонімим живим сучасникам.
"Україна:матеріалізація привидів" - так називається книжка,яка щойно вийшла в світ у в-ві "Кліо", упорядкована Наталею Дзюбенко-Мейс. Про книжку і не лише про неї розмовляємо з Наталею на шпальтах 43-го числа "Слова Просвіти", яке відправили до друкарні, аби вже в четвер читачі взяли його до рук.
21 жовтня 2016 року, у п’ятницю, звичайну для більшості людей, приміщенні Благодійного фонду «Смолоскип» у Києві витала тиха туга – родичі і друзі зібралися на презентацію книги «Я завжди знаходжу світло» Юрія В. Ноги. Та чи тільки заради цього прийшли всі його близькі? Бо ж навіть сам Юрій іронічно ставився до друку своїх творів – писав він не для заробітку, для душі. І цей вечір повністю присвятили йому, Поету і Людині...
В один із чудових жовтневих днів 2016 року арт-простір «SKLO» (Київ, вул. Тургенєвська, 8/14) зустрічав гостей. Адже саме того дня відбулася презентація нової книги-фентезі від Оксани Радушинської. Оксані підкорюються не лише вершини поезії та прози. Вона - активна та небайдужа громадська діячка, журналіст і просто прекрасна людина. Тож і не дивно, що презентація зібрала багато друзів Оксани. Про презентацію та гостей свята - у матеріалі Костянтина ЗОЗУЛІ.
У жовтні 2016 року в арт-просторі «SKLO» (Київ, вул. Тургенєвська, 8/14) відбулася презентація новоїкниги випускниці Університету «Україна» Оксани Радушинської «Коли Сонце було стозрячим. Амулет волхва» (видавництво «Твердиня»).
Захід організувала і провела викладач Національного педагогічного університету (НПУ) імені М.П. Драгоманова Юлія Холодна.
Про це прес-службі УДЦР повідомила голова Об’єднаної первинної профспілкової організації держпідприємства Любов Пінчук.
Зокрема, вона проінформувала, що у виставці присвяченій 20 річниці створення Українського державного центру радіочастот брало участь 39 чоловік - співробітники підприємства, регіональних філій та члени їх родин, які представили понад 100 різноманітних витворів мистецтва.
Цього разу роботи оцінювалися відразу у семи номінаціях, а саме: «Декоративно-прикладне мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Фотомистецтво», «Авторська поезія та проза», «Дитяча творчість», «20-річчя УДЦР», «Творчість ветеранів УДЦР».
Львів, Хмельницький, Київ... Нову книгу — роман-фентезі подолянки Оксани Радушинської "...Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва", що вийшла у луцькому видавництві "Твердиня", презентовано для все ширшої когорти читачів.
Днями чергова презентація відбулася в столиці — у Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова в тамтешньому арт-просторі "SKLO".
Втім не лише студенти й викладачі вишу завітали на свято слова, а й друзі, колеги та шанувальники творчості письменниці. Ініціаторка і модератор заходу Юлія Холодна напрочуд легко занурила присутніх в атмосферу Оксаниної творчості, розповівши про її літературні здобутки, конкурси та премії. А далі спільно з колегою з театру "Слово" Оксаною Чернухою озвучили письменницьке слово з презентованої книги, зачитавши два уривки. Своїми враженнями про книгу поділилася член журі конкурсу "Коронація слова" (у цьому конкурсі рукопис роману двічі отримував відзнаки), редактор щотижневої газети української діаспори в Чикаго "Час і події" Марина Олійник. "Цей роман — найкращий твір про кохання за останні п’ять років", — каже вона. Недарма уривок з нього було опубліковано в літературному додатку часопису. Відтак українська діаспора найпершою познайомилася з фентезійним слов’янським світом Оксани Радушинської.
Любов Сердунич. «Зайдам – зась!». Поезії. Проза – Хмельницький: ФОП Цюпак А. А., 2015. – 80 с..
«Дивись вперед навіть тоді, мій сину, / / Коли уже зневірився народ…» // («Твердіше крок!»). Саме отак, з вірою, яка нетлінна, з надією, котра не згасає, і з любов’ю до рідної землі життєствердно, патріотично крокує второваною поетичною стежкою просвітянка, письменниця, журналіст, краєзнавець і просто Жінка-Мати пані Любов Сердунич. Напевне, не зроблю великого відкриття, коли скажу, що з пані Любов’ю особисто не знайома, хоча віртуально спілкуємося давно, проте інколи достатньо віртуального знайомства, аби розпізнати справжність людини, відчути її мрії і зрозуміти її світ (у цьому випадку – це світ поетичний).